Aquila
12.04.2009, 17:00
Місто Київ і столична агломерація за масштабами забруднення навколишнього природного середовища відносяться до числа 15 густо заселених територій України, що визначені найбільш несприятливими для проживання людей з екологічної точки зору. Високі обсяги викидів і скидів шкідливих речовин в атмосферне повітря та природні поверхневі вроди доповнюються на досліджуваній території також значними показниками радіоактивного забруднення, скороченням видового складу флори і фауни, лісових масивів, земельних ресурсів та ін.
Якість природного середовища в Київській агломерації переважно визначається обсягами викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря (діаграма 1) і скидів забруднених стічних вод у природні поверхневі води. Необхідно зазначити, що сумарна кількість викидів в атмосферу в середньому по місту Києву значно зменшилась. Це обумовлено головним чином падінням обсягів виробництва в промисловому секторі та зменшенням навантаження на довкілля викидами транспортних засобів. Найбільш забрудненими в місті залишаються райони "Святошин" і "Шулявка", Подільсько-Куренівський та Дарницький промислові вузли, а також центральна частина міста. Через винесення шкідливих виробництв в периферійні райони столиці, в останній час дещо зросла забрудненість приміських населених пунктів, що входять у центральну агломерацію.
Постійно збільшуються обсяги скидів промислових стічних вод в поверхневі водні об’єкти Києва з боку промислових і комунальних підприємств. Знижується якість питної води, рекреаційна привабливість традиційних зон відпочинку людей, скорочується видовий склад рослинного і тваринного світу.
За станом забрудненості, води р. Дніпро в межах агломерації належать до 3-го (помірно забруднена вода), а також локально в межах міста до 4-го класу (брудна вода), тобто до таких вод, які не рекомендується використовувати для водопостачання.
Стан внутрішньоміських водойм і водостоків також залишається незадовільним. Відсутність прибережних водоохоронних смуг, постійне зростання показників забруднення призводять до підвищення концентрації небезпечних сполук хімічних речовин у водних об’єктах столиці (дивись таблицю). Тільки в р. Либідь показники вмісту шкідливих компонентів не перевищують нормативні значення. Для решти об’єктів поверхневих вод притаманний високий рівень забруднення. Компоненти Річки Озера
Либідь Сирець Радунка Вирлиця Тельбін
HCO3 318 374 450 390 360
SO4 102 98 87 85 70
Cl 109 110 90 75 69
Ca 100 89 95 90 92
Mg 22 20 12 15 17
NO2 0,9 0,2 0,08 0,02 0,02
NO3 6,1 2,1 2,1 1,6 1,0
NH4 1,7 0,3 0,1 0,1 0,1
pH 7,95 7,6 7,2 7,5 7,5
В результаті скидів муніципальних підприємств, в природні водойми потрапляють такі забруднюючі речовини, як амонійний азот, сульфати, мідь, фосфор, хлориди, ртуть, цинк, кадмій, тощо. Крім того, в воду надходять солі важких металів, нафтопродукти, феноли, пестициди, нітрати тощо.
Для Києва характерна нерівномірність забруднення грунтів в різних районах міста. Основними забруднюючими елементами тут виступають солі важких металів, отрутохімікати, нафтопродукти, феноли та інші речовини. Згідно з даними ДГП "Північукргеологія", біля 95% житлової та промислової площі міста за станом Грунтового покриву можна віднести до слабкого та допустимого ступеню забруднення, а інші території знаходяться в межах від помірно-небезпечного до надзвичайно-небезпечного ступеня. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин на цих територіях інколи перевищує 15 од. Такі ділянки зареєстровані в Дніпровському, Ватутінському, Дарницькому, Московському районах міста, тобто там де розташовані досить потужні промислові підприємства і де спостерігаються високі рівні забруднення атмосферного повітря.
В грунтових товщах цих районів постійно фіксуються такі інгредієнти, як ртуть, свинець, цинк, хром, нікель, мідь, барій, ванадій, вольфрам, марганець. Найбільше забруднення грунтів спостерігається в районі ТЕЦ-4, де вміст цинку перевищує фоновий рівень у 22 рази, АТ "Київгума" - відповідно у 8,5 рази, авіазаводу - 7 разів; біля заводів художнього скла та "Радар" (перевищення фонових значень вмісту свинцю в 3,5 рази, міді в 3-5 разів), заводу "Більшовик" та ін.
Рівень залпових аварійних забруднень довкілля на території Київської агломерації досить низький (діаграма 2). Це обумовлено формуванням ефективної системи превентивних заходів, введенням очисних споруд, використанням новітніх технологій, високим рівнем кваліфікації промислово-виробничого персоналу. Серед аварійних викидів шкідливих речовин найбільша кількість випадків припадає на забруднення водних джерел.
(с) http://wek.kiev.ua/
Якість природного середовища в Київській агломерації переважно визначається обсягами викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря (діаграма 1) і скидів забруднених стічних вод у природні поверхневі води. Необхідно зазначити, що сумарна кількість викидів в атмосферу в середньому по місту Києву значно зменшилась. Це обумовлено головним чином падінням обсягів виробництва в промисловому секторі та зменшенням навантаження на довкілля викидами транспортних засобів. Найбільш забрудненими в місті залишаються райони "Святошин" і "Шулявка", Подільсько-Куренівський та Дарницький промислові вузли, а також центральна частина міста. Через винесення шкідливих виробництв в периферійні райони столиці, в останній час дещо зросла забрудненість приміських населених пунктів, що входять у центральну агломерацію.
Постійно збільшуються обсяги скидів промислових стічних вод в поверхневі водні об’єкти Києва з боку промислових і комунальних підприємств. Знижується якість питної води, рекреаційна привабливість традиційних зон відпочинку людей, скорочується видовий склад рослинного і тваринного світу.
За станом забрудненості, води р. Дніпро в межах агломерації належать до 3-го (помірно забруднена вода), а також локально в межах міста до 4-го класу (брудна вода), тобто до таких вод, які не рекомендується використовувати для водопостачання.
Стан внутрішньоміських водойм і водостоків також залишається незадовільним. Відсутність прибережних водоохоронних смуг, постійне зростання показників забруднення призводять до підвищення концентрації небезпечних сполук хімічних речовин у водних об’єктах столиці (дивись таблицю). Тільки в р. Либідь показники вмісту шкідливих компонентів не перевищують нормативні значення. Для решти об’єктів поверхневих вод притаманний високий рівень забруднення. Компоненти Річки Озера
Либідь Сирець Радунка Вирлиця Тельбін
HCO3 318 374 450 390 360
SO4 102 98 87 85 70
Cl 109 110 90 75 69
Ca 100 89 95 90 92
Mg 22 20 12 15 17
NO2 0,9 0,2 0,08 0,02 0,02
NO3 6,1 2,1 2,1 1,6 1,0
NH4 1,7 0,3 0,1 0,1 0,1
pH 7,95 7,6 7,2 7,5 7,5
В результаті скидів муніципальних підприємств, в природні водойми потрапляють такі забруднюючі речовини, як амонійний азот, сульфати, мідь, фосфор, хлориди, ртуть, цинк, кадмій, тощо. Крім того, в воду надходять солі важких металів, нафтопродукти, феноли, пестициди, нітрати тощо.
Для Києва характерна нерівномірність забруднення грунтів в різних районах міста. Основними забруднюючими елементами тут виступають солі важких металів, отрутохімікати, нафтопродукти, феноли та інші речовини. Згідно з даними ДГП "Північукргеологія", біля 95% житлової та промислової площі міста за станом Грунтового покриву можна віднести до слабкого та допустимого ступеню забруднення, а інші території знаходяться в межах від помірно-небезпечного до надзвичайно-небезпечного ступеня. Гранично допустима концентрація шкідливих речовин на цих територіях інколи перевищує 15 од. Такі ділянки зареєстровані в Дніпровському, Ватутінському, Дарницькому, Московському районах міста, тобто там де розташовані досить потужні промислові підприємства і де спостерігаються високі рівні забруднення атмосферного повітря.
В грунтових товщах цих районів постійно фіксуються такі інгредієнти, як ртуть, свинець, цинк, хром, нікель, мідь, барій, ванадій, вольфрам, марганець. Найбільше забруднення грунтів спостерігається в районі ТЕЦ-4, де вміст цинку перевищує фоновий рівень у 22 рази, АТ "Київгума" - відповідно у 8,5 рази, авіазаводу - 7 разів; біля заводів художнього скла та "Радар" (перевищення фонових значень вмісту свинцю в 3,5 рази, міді в 3-5 разів), заводу "Більшовик" та ін.
Рівень залпових аварійних забруднень довкілля на території Київської агломерації досить низький (діаграма 2). Це обумовлено формуванням ефективної системи превентивних заходів, введенням очисних споруд, використанням новітніх технологій, високим рівнем кваліфікації промислово-виробничого персоналу. Серед аварійних викидів шкідливих речовин найбільша кількість випадків припадає на забруднення водних джерел.
(с) http://wek.kiev.ua/