Правильные стихи

[xAUTONOMEx]

Спокойно жить – потребность общества.

Сокрыта истина далекая,
Которой РОД казацкий жил.
Натура мужества жестокая,
Воинственность наших мужчин,

Средь шекелей, звенящих золотом,
«Бумажных истин» суеты.
Важней, понятней чувство голода
Желанья крови и вражды.

Спокойно жить – потребность общества,
Рождение, школа, институт.
И, если вырваться захочется,
Закроют в камеру, убьют.

[xAUTONOMEx]

Ты и я

Ты предпочитаешь невидеть
Ты предпочитаешь молчать
Я предпочел бороться
Я предпочел убивать

Ты включил телевизор
Ты поверил лжи
Я приобрел пистолет
Я заточил ножи

Ты меня убеждаешь
Тупо сидеть и ждать
Ты меня возмущаешь
Я предпочел убивать

Ты выступил против борьбы
Твой бог тебя так научил
Я понял что ты предатель
Я тебя убил.

[xAUTONOMEx]

Сенегальский студент

- Я торговал наркотой
я всю ночь бухал
ой как много я рузких блядей повидал
я им парил за жизнь
их ебали втроем
мы студенты из африки круто живем

Живет черная мразь, довольная жизнью
Живет нагло и дерзко, в нашей отчизне
Был доволен собой, торговал наркотой
Но в тот вечер пошел он дорогой не той

Сенигальский студент! Мы тебя вспоминаем
Обезьянка что вдумала белых ебать
Синигальский студент! Мы тебя презираем
Как и всю твою черную сраную рать

Шел из клуба, клубился. Торговал наркотой
Он снимал белых шлюх, и гордился собой
С утра пьяный, шатаясь побрелся домой
Злым московским утром встреча с судьбой

"Йа юслышол выстрель и пабежаль
Но мой дрюг синегалец мертвым упал"
В подворотне скрылся народный герой
Он был трезв, зол, и доволен собой.

Много белых героев в больших городах
Многих черных приезжих ждет могила
Африканцы, вы черти, вы познаете страх
Мы напомним вам, что есть Белая Сила.

[xAUTONOMEx]

Давно зовут иуды-журналисты
фашистами порядочных людей.
Все украинцы, все честные - фашисты.
За что? За верность нации своей?!

Патриотизм стал символом фашизма.
Его ль за оскорбление считать?
Коль враг Украины этого страшится,
фашистами мы все готовы стать.

[xAUTONOMEx]

Ты называешь предрассудком мою суровую реальность,
Жестокость улиц, честность и принципиальность,
Ты твердишь: побольше думай, обвиняешь, что я слеп,
Что я предал свой народ и забыл за что погиб мой дед.

А сам того не замечаешь,
Чужие лозунги повторяешь,
Свою слабость покрываешь,
На страдания народа глаза закрываешь,
Их системе помогаешь,
Наше будущее убиваешь,
Свой последний шанс теряешь -
ТЫ ОБРЕЧЕН!!!

Жизнь у нас одна-
Второго шанса нет:
Живя в плену иллюзий-
Не убежать от бед.
В мире лжи и грязи
Пустота съедает разум,
Но черное всегда будет черным-
ЭТО МОЙ ОТВЕТ!!!

Outlaw Heroes Standing

[Сашко Весняний]

Напевно всі знають цю Поему.
Поема (http://lib.ru/SU/UKRAINA/SHEVCHENKO/gaidamak.txt)

[ZiRO]

Поганым мусорам посвящается

В.Солоухин: ВОЛКИ Мы волки, И нас По сравненью с собаками Мало. Под грохот двустволки Год от году нас Убывало. Мы, как на расстреле, На землю ложились без стона. Но мы уцелели, Хотя и живем вне закона. Мы волки, нас мало, Нас можно сказать единицы. Мы те же собаки, Но мы не хотели смириться. Вам блюдо похлебки, Нам проголодь в поле морозном, Звериные тропки, Сугробы в молчании звездном. Вас в избы пускают В январские лютые стужи, А нас окружают Флажки роковые все туже. Вы смотрите в щелки, Мы рыщем в лесу на свободе. Вы, в сущности, волки, Но вы изменили породе. Вы серыми были, Вы смелыми были вначале. Но вас прикормили, И вы в сторожей измельчали. И льстить и служить Вы за хлебную корочку рады, Но цепь и ошейник Достойная ваша награда. Дрожите в подклети, Когда на охоту мы выйдем. Всех больше на свете Мы, волки, собак ненавидим. 1964

[Сергій]

ПРОБУДІТЬСЯ УКРАЇНЦІ!

Закрилися всі заводи,
Давно не працюють.
Наші славні українці
По світі мандрують.

Іде Хима аж до Рима
Панам ноги мити,
Бо на рідній Україні
Ніде заробити.

Іде Влотко до Росії
Москву будувати,
Щоб було за що у Львові
Дітей годувати.

Їде Ніна до Берліна
Тілом торгувати,
Захотілося їй дуже
«Мерседеса» мати.

А Марійка у Мадриді
Вже живе з іспанцем.
Просить мужа: «Прости Грицю,
Будь моїм коханцем».

Роз'їхалися селяни
Бакси заробляти,
Поля неньки-України
Нікому орати

Поля неньки-України
Поросли травою,
Бо тепер ми харчуємось
Польською лапшою.

П'єм підроблену горілку,
А нам кажуть – бренді.
Нема власної одежі,
Ходим в секонхенді.

З нас деруть страшні податки
Лихії азари,
Замість фабрик і заводів
Будуєм базари.

Бо сьогодні не вигідно
Добре працювати,
Вигідніше пільги мати,
Красти й продавати.

Без грошей на Україні
Не вчать.не лікують.
Лікар, вчитель на подачках
Хворі жебракують.

Так Вкраїну сплюндрували
Наші депутати,
Ті прокляті «комуняки»,
Й славні демократи.

Вони разом з бандитами
Державу грабують,
Возять бакси в чужі банки
І вілли купують.

Наплодили сотню партій
Сваряться до згуби,
Бо це просто різних «кланів».
Політичні клуби.

Вони продають державу
Нишком від народу,
Чужим купцям із півночі,
Заході і сходу.

А сьогодні в час виборів
Ще і галасують,
Себе хвалять-вихваляють,
І блоки формують.

Ой ви славні українці,
Брати, галичани!
Пригадайте, як з обкомів
Партократів гнали!

А тепер чомусь притихли,
Мовчите роками,
Нема духу, нема руху,
Будемо рабами.

Бо нас свої.ж яничари
Закули в кайдани,
І почали панувати
Й знущатись над нами.

Пробудіться українці,
Візьміть владу в руки,
Не ждіть милості від неї
Матимете муки.

Захищайте права свої
Кожен і всі разом.
Щоб кров нашу не смоктала
Усяка зараза.

Петро Мельничук,
м.Львів

[ANS]

Это я расстрелял Че Гевару,
Это я штурмовал "Ла Монеду",
Я читал приговор комиссару
И подкладывал бомбу комбеду.
Это мой самолет на рассвете
Прикрывал наступление Франко,
И по окнам в Верховном Совете
Это я в октябре бил из танка.

Рабы, чья дурна наследственность -
В истерике бьетесь напрасно вы!
Беру на себя ответственность
За каждого мертвого красного.

И да не дрогнет рука,
Разившая политрука
На этой столетней войне:
Ответственность ваша - на мне!

Ради всех, кто замучен в ГУЛАГе,
Ради душ, опоганеных зоной,
Там, где реют кровавые флаги,
Я всегда буду пятой колонной.
Буду в натовском каждом приказе,
В пуле, в бомбе, в крылатой ракете,
До тех пор, пока красные мрази
Не исчезнут на этой планете.

Пусть ломится в хлев посредственность
В угаре холуйства заразного -
Беру на себя ответственность
За каждого дохлого красного!

И да не дрогнет рука,
Разящая политрука
На этой священной войне:
Ответственность ваша - на мне!

Юрий Нестеренко

[Obers]

Знецінься, згодься, небожись.
Нескорених вершин не бійся.
Ти- лише раб думок своїх.
Над цілим світом- смійся, смійся.

Лети, безцінний- без ціни.
З вершин лети чи вгору.
Лети, чи пригай, чи біжи
Без сумніву й докору.

Твій поступ- бій для палачів.
Ти згодний? Значить гідний!
Щоб рай перетворить на гнів.
Нелюд не брат, не рідний.

І не божись, і не клянись,
Будь чесний сам з собою.
Не кланяйся і не кляни.
До Бою! Зброю! Свою!

[Блондин]

Изменник

Фашисты хотят взять штурмом мой город,
А я изнутри им открою ворота.
Я промочу защитникам порох
И отравлю им картошку и шпроты.

Меня заебло торжество демократии
И беспробудное пьянство до рвоты.
Для разудалой фашистской братии
Ночью я подло открою ворота!

Я покажу все квартиры буржуев,
Жидов, Демократов и транссексуалов.
Много костров мы горячих раздуем,
И будет в них капать их жирное сало.

Нам гуманистов придётся загнать
В кузова больших самосвалов
И девки будут безумно орать
В постелях красивых вандалов.

Гуляет по улицам ночью война,
Кричит истязаемый пленник,
Кого проклинает в испуге страна?
Меня! Это я изменник!


Доктор Борменталь

[Obers]

РУССКИЙ, РЕШАЙ!


Я сюда приехал с гор,
Чтоб в России жыть,
Я работать нэ хачу-
Вам мэня кормить!

Мы приэхал всей сэмьёй
С братом и сестрою.
В однокомнатной квартире
Вэсь кишлак пристрою!

Буду торговать шавермой
Буду всё скупать
Буду рюсскую свинью
Из дома выживать!

Если будет недовольна
Рюсская свинья
То с кинжалами прыедет
Вся моя родня!


Я всэх рюсских дэвушек
Палюбить хачу
Мнэ нэ сможет отказать
Патаму что Я ХАЧУ!

Я купыл прописку
Всэх
мэнтов купыл
Кто мешал- зарэзал,
Кто мешал- убыл!

Всэх НЕВЕРНЫХ вырежем,
Заживём тогда-
Загорятся над кремлём
Месяц и звезда! ©

[ns-sXe]

Просыпайся, белый воин,
Становись в наши ряды!
Начался давно век воен,
Кто народу своему поможет, как не ты?

Сионизм своей рукою грязной
Поработил родной твой край.
Надеяться на обывателей напрасно,
Твой выход лишь один - вставай и убивай!

Они зомбируют тебя с экранов,
Зомбируют статейками газет.
А ты не поддавайся их обману!
Ты выбрал путь - назад дороги нет.

За Родину сражайся беспощадно,
Круши врага, как сталь, тяжёлым кулаком,
Расправив плечи, в бой срывайся храбро,
Ты станешь в стае белым волком-вожаком.

Уж близится тот сладкий миг победы,
Полной грудью ты воздух свободы вдохнёшь.
Остались позади несчастья все и беды,
Как храбрый воин за народ ты свой падёшь.

Но нет, останешься жить вечно.
Ты был отважен, поражения не знал.
Но враг твой струсил и подкрался сзади,
И пульс твой так нежданно биться перестал.

Но ты был воином, героем своего народа,
Идее ты был верен до конца.
Благодаря тебе, народ обрёл свободу,
Пробился солнца лучик сквозь седые небеса!

Останешься ты в нашей памяти навеки :
Весёлым, мужественным, бравым.
Не будет больше на земле такого человека;
Мы помним - ТЫ БЫЛ ВОИНОМ, БЫЛ ПРАВЫМ!

[Obers]

Творчество Марины Струковой

*****************
Мы ногами вышибли дверь твою,
А в углу – икона на полке.
Скоро, скоро будешь в своем раю
Ты – последний русский в поселке.

Мы из шкафа вышвырнули тряпье,
Ничего не нашли – обидно.
Говорят, что есть у тебя ружье,
Да стрелять не умеешь, видно.

Это наша земля, на ней конопля,
Виноградники, горы, волки...
А тебе на выбор: кинжал? петля?
Ты – последний русский в поселке.

Для тебя нам жалко глотка воды,
Лучше вылить на землю воду,
Хлеба жаль, и воздуха, и звезды,
А куда уж делить свободу?

Не ищи закона и правоты,
Так в стогу не найти иголки.
А вождям – все равно, как подохнешь ты,
Ты – последний русский в поселке.

*************
В дождевом перезвонце
Золотой вышины
Только дикое солнце
Партизанской войны.

Каркнет чёрт на раките,
С неба свиснет коса.
Мало нас, уходите,
Уходите в леса.

За овражные скаты,
Где гремят соловьи,
Унесём автоматы
И обиды свои.

Как же весело, братцы,
Не кричать: «помоги!»,
А самим разгуляться
Там, где правят враги.

Да в ответ на угрозы
Поджигать города,
Да пускать под откосы
На закат поезда.

Отрекутся родные,
Отрекутся друзья,
На погромы шальные
Разрыдавшись: «нельзя!»

Ну а как ещё можно
Свет-Россию спасти?
Вымирать осторожно?
Крест замшелый нести?

На большую дорогу
Выходить всё равно.
Слава Русскому богу!
Слава батьке Махно!

Что нам гегели-канты?
Гей, Свобода-краса!
Легендарные банды,
Золотые леса!

***************

Анафема тебе, толпа рабов,
Бараньих глаз и толоконных лбов,
Продажных душ и ослабевших тел,
Анафема тому, кто не был смел.
Цена смиренья – хлыст поверх горбов.
Анафема тебе, толпа рабов!

Пока тобою правит без стыда
Картавая кремлевская орда,
Ты – не народ, ты – полуфабрикат,
Тебя сожрут и сплюнут на закат,
Крестом поковыряют меж зубов.
Анафема тебе, толпа рабов!

Ползи на брюхе в западную дверь.
Я думала – в тебе есть Бог и Зверь,
Я думала – в тебе есть Тьма и Свет.
Я ошибалась? Кто ответит: «Нет»?
Стой, Солнце! Отворачивай лучи
И бисер по притонам не мечи.

Я опускаю свечи вниз огнем.
Да будет проклят день, не ставший Днем!

************

Дома забитые в лебеде,
полей загубленных клочья.
Мой край поведал бы о беде,
но волк умирает молча!

А было дело, через жнивье
другие носили флаги.
И продотрядовское шпанье
в степные ползло овраги.

Восславим пращуров имена
и встанем в борьбе едины.
Вскричат, что Русь не обречена
винтовки и карабины.

Проснись, Отчизна, вокруг не зги,
но память тоска не стерла.
Еще узнают твои враги,
как волк разрывает горло!

***************

[Kross]

Творчество Марины Струковой
Оооо Маріша Струкова :idol:! Ось ще шедевр цієї безумовно великої письменниці (в гумор треба мабуть):hmm:

* * *

http://img84.imageshack.us/img84/281/1041413srcpath677axwcu8.jpg

Свой далекий дом посреди долины
не припомнит снайперша с Украины,
целый день, прищурясь, глядит в прицел,
продолжает русских солдат отстрел.

У нее расчетливый ум холодный,
от сомнений, грусти, любви свободный,
форма и трофейный бронежилет.
Чернобровой снайперше двадцать лет.

Почему стреляют в славян славяне?
Ваххабиты — те клялись на Коране,
а наемники долларами клялись?
Украина, за подлых своих молись.

Кровь одна у нас и одни истоки.
Почему предатели так жестоки?
Перед темной силой, в тяжелый час
наши соплеменники — против нас!

Не уйти сквозь грозненские руины
чернобровой снайперше с Украины!
Труп висит растерзанный — не узнать.
А в костеле киевском плачет мать.

П.І.:Безумовно, чернобровая снайперша це - уууу , це аааааа :lol: Я б на такій снайперші одружився коли чесно. 20 років, чорноброва, снайперша, мммм. Крута баба:)

[Obers]

Почему стреляют в славян славяне?
Ваххабиты — те клялись на Коране,
а наемники долларами клялись?
Украина, за подлых своих молись.



Ну й що саме гуморного Ви знайшли в творчості цієї Руської поетеси?


************

Смотрят пращуры строго
с неба в нашу толпу.
Выбирающий Бога
выбирает судьбу.
Нас осталось немного.
Память веры храня,
выбирай себе Бога,
что по крови родня.
Перед кем не остаться
одному в нищете
и с врагом не брататься
в черномазой орде.
Перед кем не виниться,
к алтарю не ползти,
и в тюрьме не томиться —
быть на воле в чести.

Крыша нашего храма —
это солнца лучи,
стены нашего храма —
это наши мечи,
песен тайные силы
и завеса зари,
наших предков могилы —
во степи алтари.
Длится Рода дорога,
где не место рабу.
Выбирающий Бога
выбирает судьбу.

**********

[Kross]

Почему стреляют в славян славяне?
Ваххабиты — те клялись на Коране,
Саме тут - нічого.

Свой далекий дом посреди долины
не припомнит снайперша с Украины,
целый день, прищурясь, глядит в прицел,
продолжает русских солдат отстрел.
А ось тут - можна посміятись, так як жінок-снайперш в батальйоні АРГО часів чеченської війни не було:) У авторки - багата фантазія, трохи з присмаком шовінізму.

[DesnaKozak]

а чому в неї немає вірші присвяченого Шамілю Басаєву союзнику москалів у війні в Абхазії. Або трагедії здачі путєном Китаю територій по величині з Чечню?
Нах, цей поцтреотизм. Це тільки підбурює москалів до українофобії

[fred]

А ось тут - можна посміятись, так як жінок-снайперш в батальйоні АРГО часів чеченської війни не було
Нічого смішного не вбачаю у віршах Струкової, і вважаю її талановитою правою поєтесою. Що до невідповідності фактам, так це не науково-історична доповідь, а проза, до того ж не виключаю, що снайперша з України могла бути, просто не все ми знаємо.
І на закінчення ще один твір Марини Струкової.

Люблю я песни Украины
и степь, и замки, и сады,
вкушаю солнечные вина
как древнерусские меды.
Нет краше украинской мовы
на белом свете языка,
её былинную основу
хранят бояновы века.

Не ей с трибун звучать угрюмо
из уст духовной нищеты.
Она — для дерзновенной думы,
она — для трепетной мечты,
она — для воинского клича,
простой молитвы козака.
Как сокол, падать на добычу,
как сокол, мчаться в облака.

Будь проклят тот, кто для раздора
взял речь — родная, вывози,
и кто представил чуждой споро
Россию — Киевской Руси.
Мы всё равно душой едины,
что б ни случилось на веку,
и только песни Украины
развеют русскую тоску.

[DesnaKozak]

Труп висит растерзанный — не узнать.
А в костеле киевском плачет мать.
видно або в дівчинґи якісь метаморфози свідомості, або, як пояснити таку бодягу.
По одній фразі про костьол видно що вона не в зуб ногою щодо українських реалій, або просто не хоче знати

[DesnaKozak]

До вашої уваги вірш Богдана-Ігоря Антонича. Одного з небагатьох відомих поетів, лемківського походження. Одного з небагатьох, хто згадав свастику в своїх творах. Одного з тих. хто найчарівнішим чином описав українську природу та тонкі переживання душі людини.
І одного з тих, що оспівали подвиг іспанських націоналістів-фалангістів часів Громадської війни 1936-39 рр, а саме оборону франкістами замку Альказар. Тоді в основмному військові студенти мужньо боронили цю фортецю від атаки жидо-комуно-ліберальних військ.

СЛОВО ПРО АЛЬКАЗАР

День сороковий полум’я й погуби догоряє в славі,
день сороковий брат на брата накладає хижу руку.
Війна злочинна, братогубна. Сонце ранене кривавить.
Незламна тисяча обранців здавлює в серцях розпуку,
б’ючись, хтозна, чи не із друзями недавніми віч-на-віч.
День сороковий без спочину й сну, в дощі вогненнім зливнім.
Вже голод скручує кишки в сухе мотуззя. Далі навіть
порепані з гарячки губи вимовляти слів забудуть.
Не шкура вже – кора на пнях, на людських пнях шорстких із сажі,
зів’ялі язики телепають в устах просохлим листям,
лиш очі, очі сяють молодо, натхненно й променисто.

Задиханий, вривчастий токіт мітральєз на мить не щухне.
До сонця стіп скривавлених вітри один по однім ляжуть,
і ніч, мов чорний лев, пробуджена на шанці виє глухо.
Толедо на сімох узгір’ях, на червоній кручі Тахо,
це місто до хреста пустелі цвяхами ста башт прибите.
Земля – червона бляха, місяць в обрій вгруз найгрубшим цвяхом,
пустиня, мати вітру, від людей бере за проїзд мито.
В мереживі крутих провулків горде місто ювелірень,
де сонце з патини століть застигло аж зелено-сіре,
тепер в трояндах пострілів зміняє ніч у день багровий.

Хащі димів, багаття буре, сірі й бронзові діброви,
трава колюча — ворса на кожухах скель слизька від крови.
Лежать покошені тіла – рясні джерела з них булькочуть,
джерела струменів червоних. В перегуках хрипнуть дула,
в акордах мітральєз повзуть танкети, жалять оси-кулі,
фонтан піску плює петарда, крові млява, тьмяна п’янкість,
на гусеницях кручених коліс горбатий тулуб танка.

Пустиня, мов червона ліра, під долонею вітрів
видзвонює покутню псальму, свій пустельний “Díes irae”,
і хор гармат, виригуючи з гирл свїй олив’яний спів,
погуби заповідь оповіщає в сторони чотири.
На морі полум’я міцне судно – незламний Альказар
в тюльпанах тисячі експльозій, в квітках, зрослих з динаміту,
в короні із картечів, очервонений, сповитий в жар,
на наших ось очах проходить прямо з дійсности до міту.
В росі вогненній миє мармурово-кам’яне обличчя,
щоб дати ще одне свідоцтво людській тузі за величнім.

Жовтень, 1936

P.S.
за цей вірш поета-лемка, що помер молодим, вже в 90-ті, коли його твори стали відомі в Україні, його криткували недірікуваті літературознавці з числа рухівців та інших демократів

[DesnaKozak]

А от ще цікавий вірш Богдана-Ігоря Антонича. У виданнях виданих за гроші фонду сороса зазвичай пропускається.

МОЛИТВА

Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

Навчіть мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.

Навчіть мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.

Хай сонце — прабог всіх релігій —
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.

Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
накреслю свастику на хаті
і буду спати вже спокійний.

14 березня 1936
Богдан-Ігор Антонич

[fred]

По одній фразі про костьол видно що вона не в зуб ногою щодо українських реалій, або просто не хоче знати
Якщо не важко поясни що тут не так сказано. На скільки мені відомо в Києві два великих костьола, це Миколаївський та Олександрівський.

[DesnaKozak]

Якщо не важко поясни що тут не так сказано
ну ти ніби не знаєш кремлівської пропаганди. Що всі українські націоналісти, бандерівці, уніати чи католики (для москалів один чорт), що виникли (як і всі українська нація) за гроші Австрії та Ватикану, для відірвання православної Малоросії від братньої матушки Расєї :-)

Звісно, при всіх повазі до нечисленних російських правих, шкода що частина потрапляє на гачок цієї беззглуздої пропаганди

[fred]

ну ти ніби не знаєш кремлівської пропаганди. Що всі українські націоналісти, бандерівці, уніати чи католики (для москалів один чорт), що виникли (як і всі українська нація) за гроші Австрії та Ватикану, для відірвання православної Малоросії від братньої матушки Расєї :-)

Звісно, при всіх повазі до нечисленних російських правих, шкода що частина потрапляє на гачок цієї беззглуздої пропаганди
Та про пропоганду я знаю, але в даному випадку як на мене пропоганда ні до чого, до того ж у віршах Струкової дуже часто саме ця пропоганда піддається критиці, та й віршів які направлені проти системи у неї немало.
До речі тут іще один її вірш про найманця.

Наёмник
Негр проехал четверть мира,
или треть — не все ль равно.
К полевому командиру
заявился в Ведено.

То ли Мбембе, то ли Мганге,
не скажу наверняка,
надоело трескать манго,
захотелось сухпайка,
захотелось денег — много!
Приключений — вот те на.
За чужую власть и бога
по душе пришлась война.

И в состав чеченской банды
взяли как боевика
то ли Мбембе, то ли Мгангу,
не скажу наверняка.

Русских он стрелял "отважно" —
из кустов, из-за угла.
Только в плен попал однажды,
тут беда-то и пришла.

Здесь не праздник Ку-клукс-клана,
не Америка — Чечня.
Негр-наемник утром рано
ждет привязанный огня.

Он без снайперской винтовки,
он не помнит ничего.
Крепко врезались веревки
в тело черное его.

Дело двигается быстро —
вот солдаты подошли
и соляры полканистры
от танкистов принесли.

Лучше б в джунглях ты молился
деревянному божку.
На хрена гулять явился
по кавказскому снежку?

Вверх огонь пополз спокойно,
Рви веревки иль не рви.
На хрена в чужую бойню
лез нажиться на крови?

И душа, покинув тело,
как из гибельного сна
в небо дымное взлетела
и спросила: На хрена?

[DesnaKozak]

ну раз немає так немає, було б цікаво в живу поспілкуватися з поетесою :-)

[fred]

було б цікаво в живу поспілкуватися з поетесою :-)

Раніше в неї був свій сайт. Нажаль його прикрили.

[Zimmermann]

Запрещённые стихи http://s52.radikal.ru/i135/0905/02/937dff2a9e9f.jpg

Название: Запрещённые стихи
Жанр: Поэзия
Страна: Россия
Год выпуска: 2009
Формат: DOC
Количество страниц: 239

Описание: Вышел сборник русских авторов на патриотическую тему "Запрещённые стихи"

В сборник вошли следующие авторы:
Николай Боголюбов
Георгий Боровиков
Александр Бунаков
Виктор Верстаков
Вещий Олег
Клим Григорьев
Евгений Гусаченко
Борис Гунько
Всеволод Емелин
Виктор Иванов
Олег Колмычок
Леонид Корнилов
Святослав Малоросс
Сергей Медведев
Юрий Михайленко
Александр Пелевин
Константин Потехин
Алексей Серенин
Иван Славодаров
Виктор Смирнов
Александр Сталин
Сергей Сухонин
Александр Трубин
Николай Фёдоров
Александр Фил
Александр Харчиков
Василий Чуприн
Эдди Эриксон
Шанли Ян

Скачать: http://torrents.ru/forum/viewtopic.php?t=1887138

[Obers]

Марина Струков.
Ветерану.

Чтоб в крематориях не жег
Их Гитлер на своей отчизне,
Спасал евреев ты как мог,
Порою не жалея жизни.
Нет, наций ты не различал,
Когда " За Родину " кричал.
И наградил героя Бог,
И даровал победы счастье, но в государственный чертог
Вступил еврей и стал он властью.
Семь шкур с России вздумал драть,
Чтоб накормить собратьев рать.
Ты изнемог от старых ран,
От нищеты не видел света,
Ты спас еврея, ветеран...
А он сожрал твою победу.
Так не вини теперь внучат,
Которые " Зиг Хайль " кричат.

[fred]

Мага Сили. Крила Берегині. Ода маленькій жінці.
http://www.youtube.com/watch?v=-NHjDwnmsUU&feature=related

Гарні вірші. Раджу послухати.

[DesnaKozak]

Богдан-Ігор Антонич

МІФ

Неначе в книгах праарійських
підкова, човен і стріла.
В діброві сяє срібне військо,
шумлять санскртиськії слова.

Русяві й стрункочолі йдуть племена,
і їхні друзі - кінь та корабель.
Горять на небі ясних зір знамена,
мов свастика окрилених шабель.

22 грудня 1934

[fred]

Он скажет: "Долго ж я скитался!"
И спросит: "Как вы без меня?",
А вражьи головы скатятся
К копытам княжьего коня...

И будем мы стоять пред князем -
Не пред владыкой, пред Отцом.
Что мы ответим, что мы скажем -
Народ, врагу отдавший Дом?

Илья Маслов

[Светодар]

Может я немного не в тему, но мой стих про любовь:)

Скальды О...
Что шепчут тревожно уста на рассвете,
В предутренней дреме взывая к Богам.
Сквозь бесконечность чудных сновидений
Плетя заклинаний стройный узор.

Что мне поведает, родной и чуть слышный
До боли знакомый, шелест русых волос?
Что ищет в них ветер, сказки иль правду?
А может быть вечность в сплетении кос...

Кто-то смеялся вековым отголоскам
ушедшим в бездонную черную глубь.
А кто-то терялся, душой растворялся
С русских очей синевой колдовской...

Кто-то остался с пустой надеждой,
Осколками сказки, раной в душе.
С горькой расплатой воспоминаний,
Ярких видений в потускневших очах.

Быль или небыль, в девичьем сердце?
Ведьмины чары иль голос крови?
Время туманом, уносит ответы,
Их не услышишь, сколь незови...
23.07.09

Скальды Н...
В твоих глазах хладнакровно-печальная,
Я вижу тоску Земли,
Грусть вековечная, многострадальная,
Вечность озер синевы.

Последним оплотом, в хаос вгрызаясь,
Не ждешь подарков судьбы.
Белым огнем, пылая сражаясь
Жизнь твоя ради Борьбы.

Злой улыбкой надсмехаясь, Воли власть триумф оскала,
Местью наглым упиваясь, слабости смертей искала.

Торжеством раскатов грома, Исцеляя, очищая,
Рви на клочья все преграды, вражьи сотни в шторм бросая!

Пусть вскипает сердца ярость,
Пламя верности свободы.
Жар его растопит слабость,
Воскресит устоев годы...

[Шмига]

Протиріччя душевні набридли й дістали.
І мозок вже пухне від сотень питань.
Де правда? Де доля? Ким будем? Чим стали?
Чому вмить неможна набути цих знань?!

Чому, як гулянка – неможна без склянки?
А як не кар’єра – то неміч, невдаха!
Продвинуті – тільки у клубі до ранку,
Хмільного не п’єш – то ти точно без даху.

Коли прагнеш не стати, мов овоч городній,
Дуже швидко стаєш, як ворона та біла.
І на цьому городі давно ти сторонній,
Твоя постать на фоні – прозора та хила!

Але тішиться серце, що я не самотній.
Можливо когось, та й ще носить Земля.
Що з хибним майбутнім не разу незгодні,
Таких диваків, нескорених, як я!

Якщо віднайдемось і пліч о пліч станем,
То буде в нас правда, а з нею – майбутнє.
Ворона та біла, сизим соколом стане,
І може з городу й вийде щось путнє!

:rolleyes::)

[Светодар]

Сон в ночь Русалий.
Истомою,в полночь плескалась,
Огнем поджигая темные воды.
Мистерией звезд, отражалась,
Водоворотов, сплетая узоры.

Ветвей сновидений касалась,
Глаз блеск, лазурных, скрывала.
В чужих горизонтах, скиталась,
Усталая, счастье искала.

Весело щурясь, смеялась
Раннего утра рассветом,
Яркого света стесняясь
Теплом уходящего лета.

Волос непослушных сплетая,
Шепотом холодного ветра.
смеясь от чудных заклинаний,
В шорохах темного леса.

Сестрою незримых русалий,
Виденьем забытых поверий.
Сказкой и смехом врывалась,
В уснувшие зимние веси.

Грозою весенней врывалась,
Дерзким, отчаянным эхом.
К свету стремилась упрямо,
Тканью багровых рассветов.

Синью небес обнимала,
Солнца теплом согревала,
Жажду побед утоляла,
Славу веков воскрешала.
10.09.09

Писал своей ладо.

[Ulver1488]

Классно. В духе Темнозорь местами

[Светодар]

Классно. В духе Темнозорь местами
Да, я просто очарован Духом Предрассветных Сумерек;)

[fred]

На просторах інета натрапив на вірші російського патріота Леоніда Корнілова. Є досить цікаві вірші . Наприклад такі:

В правительстве России русских нет

Оставив поэтическую позу,
Как гражданин, а вовсе не поэт,
Я написал единственную прозу:
В правительстве России русских нет.
А на просторах, брошенных и древних,
Затягивая туже пояса,
Лишь остаются русскими деревни
Да их телохранители – леса.
И русская еще литература
Снимает в душах праведных углы.
А крылья иноземной диктатуры
Расправили двуглавые орлы.
То от стыда сгораем, то от пьянства,
А то на поле боя упадем…
Срывает куш двуликое дворянство
На поединке доллара с рублем.
И под чужим осатанелым криком
История попятилась опять.
Предупреждал, однако, Петр Великий
О том, чтоб «рыжих к власти не пускать».
Приходит запоздалое прозренье:
(Его я, как пощечину приму)
нельзя такое сделать без презренья
к великому народу моему.
Пусть карта политическая бита.
Но в пекле необъявленной войны
Ведет смертельный бой с космополитом
Патриотизм поруганной страны.
И все ж, нам Русь завещана святая
Не горсткой власть имущих подлецов.
А вся она, от края и до края,
Завещана победами отцов
Я никому не должен и не занял.
Я лишь пустил непрошеных гостей.
За них я отвечаю, как хозяин
Гостеприимной Родины моей.
И я гостеприимства не нарушу,
Прощу обман и мелочность до крох.
Но, как Христу – Иуда, плюнуть в душу
Я не позволю, ибо я не Бог.
Я – человек! И с окончаний нервных
Срывается фатально русский мат.
Я никогда не нападаю первым,
А потому ни в чем не виноват.

И выйдя из себя, как из берлоги,
В душе я по медвежьему реву,
Когда евреи вытирают ноги
О землю, на которой я живу.

Паспорт без графы «национальность»

Не приму подложную ментальность.
С князем Святославом встану в ряд.
Паспорт без графы «национальность» –
Пропуск в Нью-Хазарский каганат.
Княжили от поля Куликова.
Жили до космических седин.
И по нам тоскует Волочкова
В белом танце русских балерин.
Мне не взять плебейскую тональность.
Мерю разум высотою лба.
Паспорт без графы «национальность» –
Это ксива нового раба.
Разгоню в душе слепую ярость:
Вот он, исторический злодей –
Паспорт без графы «национальность»
Мог придумать только – иудей.
Только он пожрет мои победы
И обгложет славу до костей.
Русские заказаны к обеду
По звериной милости гостей.
У моих ракет большая дальность,
А я сам застреленный в упор.
Паспорт без графы «национальность» –
Это русским смертный приговор.

666

Во дни решающей разборки
Нам сионистская братва
Вписала в Кодекс три шестёрки,
Как – «двести восемьдесят два».
Отныне дьявольская сила
В законе в нашенской стране.
Сама Фемидушка в России
Портки стирает сатане.
Патриотические порки
Санкционируют жидки.
А лупят наши же, шестёрки –
Прокурватура, следаки...
Свои жидовствуют в народе,
Употребив Закон во зло,
Своих, как под статью, подводят
Под сатанинское число.
Спросить бы с власти вероломной
За православную страну:
Как смог наш Кодекс Уголовный
Так узаконить Сатану?

Приговор лейтенанта Витри

Пела Франция гимн втихомолку.
И Людовик шептал: «Се ля ви».
Треуголку венчала ермолка.
Но гуляла свобода в крови.
И с отточенным сабельным свистом,
С характерной отмашкой руки
На глазах у толпы сиониста
Лейтенант изрубил на куски.
Это было в далеком Париже,
На мосту через Сену – в века.
А в России я что-то не вижу
Вот таких лейтенантов пока.
То ли молодость думать мешает,
То ли подвиг уже не зовёт.
А сионское иго мешает
С погребальной землёю народ.
Просто видеть врага нынче мало.
Ты в упор на него посмотри,
Чтоб в глазах твоих власть прочитала
Приговор лейтенанта Витри.

По Борису идет панихида...

По Борису идет панихида.
Храм Спасителя потный, как поп.
Шестипалые звезды Давида
Вкруговую облапили гроб.
Быть покойником – страшное дело -
То ли в рай, то ли в ад загреметь…
И душа бы давно отлетела,
Да не знает, куда отлететь.
Храм Христа, а Христом и не пахнет.
Всюду тайные знаки иуд.
И душа его мечется в страхе,
Что ее никуда не зовут.

Аркаим


Историки, не надо "липы".
Отечества мне сладок дым.
Древнее пирамид Египта
славянский город Аркаим.
Для славы Тигра и Евфрата,
как говорится, кончен бал.
Давайте воспоем, ребята,
реку Тобол с рекой Урал.
В их заповедном междуречье
шестнадцать тысяч лет назад
рождался вместе с русской речью
Земного шара стольный град.
Шестнадцать тыщ!..
Подумать только!
А уж обсерваторский глаз
ласкал космическую зорьку
шестнадцать тысяч лет назад.
Был в виде знаков Зодиака
построен город Аркаим.
Шестнадцать тысяч лет! Однако.
Авось и мы так постоим.
Шестнадцать тысяч лет до нашей,
а так еще прибавьте две.
До нашей эры было нашим
все то, что было на Земле.
И аж от Финского залива
через Сибирь, туды-сюды,
а там - за Беринга проливом -
шли праславянские следы.
Плетут интриги инородцы.
И, видимо, завидно им,
что пьем мы воду из колодца
столицы мира - Аркаим.
Скажу, завидовать нам не фиг.
Не зарекаясь от сумы,
рожали в муках крекинг нефти
и паровоз, и космос - мы.
И радиво, и телеящик,
и даже бешеный "харлей"
два наших мужика пропащих
собрали между стопарей.
И почву этой эры ржавой
пронзя, но не нарушив связь,
литературная держава
до "нашей" эры родилась.
Проста, Кирилл, прости, Мефодий,
но наша письменность древней.
Славяно-русские Афони
давно собаку съели в ней.
И разбрелись по белу свету
с добром, а не наоборот.
И подсказали Архимеду,
как смастерить водопровод,
И знайте, люди-человеки,
что с легкой нашенской рука
пошли и майи, и ацтеки -
по сути, наши мужики.
И че Колумб туда поперся,
чего там было открывать?
Да лучше б нас спросили просто.
Уж мы б смогли им втолковать,
что, мол, Аляска - русский берег,
хоть так, хоть этак повернуть.
Что нет и не было Америк,
а был и есть - славянский путь.
Что всех земных цивилизаций
одна - славянская - древней.
Я не к тому, чтобы зазнаться,
а я к тому, что нам видней.

Деякі вірші є тут
http://lkornilov.livejournal.com/

[fred]

Владимир Солоухин
(Vladimir Solouhin)ЯСТРЕБ


Я вне закона, ястреб гордый,
Вверху кружу.
На ваши поднятые морды
Я вниз гляжу.

Я вне закона, ястреб сизый,
Вверху парю.
Вам, на меня глядящим снизу,
Я говорю:

— Меня поставив вне закона,
Вы не учли:
Сильнее вашего закона
Закон Земли.

Закон Земли, закон Природы,
Закон Весов.
Орлу и щуке пойте оды,
Прославьте сов!

Хвалите рысь и росомаху,
Хорей, волков...
А вы нас всех, единым махом,—
В состав врагов,

Несущих смерть, забывших жалость,
Творящих зло...
Но разве легкое досталось
Нам ремесло?

Зачем бы льву скакать в погоне,
И грызть, и бить?
Траву и листья есть спокойней,
Чем лань ловить.

Стальные когти хищной птицы
И нос крючком,
Чтоб манной кашкой мне кормиться
И молочком?

Чтобы клевать зерно с панели,
Как голубям?
Иль для иной какой-то цели,
Не ясной вам?

Так что же, бейте, где придется,
Вы нас, ловцов,
Все против вас же обернется
В конце концов!

Для рыб, для птиц любой породы,
Для всех зверей
Не ваш закон —
Закон Природы,
Увы, мудрей!

Так говорю вам, ястреб-птица,
Вверху кружа.
И кровь растерзанной синицы
Во мне свежа.


ВОЛКИ
1964

Мы — волки,
И нас
По сравненью с собаками
Мало.
Под грохот двустволки
Год от году нас
Убывало.

Мы, как на расстреле,
На землю ложились без стона.
Но мы уцелели,
Хотя и живем вне закона.

Мы — волки, нас мало,
Нас можно сказать — единицы.
Мы те же собаки,
Но мы не хотели смириться.

Вам блюдо похлебки,
Нам проголодь в поле морозном,
Звериные тропки,
Сугробы в молчании звездном.

Вас в избы пускают
В январские лютые стужи,
А нас окружают
Флажки роковые все туже.

Вы смотрите в щелки,
Мы рыщем в лесу на свободе.
Вы, в сущности,— волки,
Но вы изменили породе.

Вы серыми были,
Вы смелыми были вначале.
Но вас прикормили,
И вы в сторожей измельчали.

И льстить и служить
Вы за хлебную корочку рады,
Но цепь и ошейник
Достойная ваша награда.

Дрожите в подклети,
Когда на охоту мы выйдем.
Всех больше на свете
Мы, волки, собак ненавидим.

[профессор_боль]

Несите бремя белых -
Винтовку "Браун Бесс",
А также "парабеллум" -
С прикладом или без.

И если нелюдимых
Увидишь дикарей -
Взводи затвор "Максима"
И пули не жалей!

Пускай несутся в горы,
И там стучат в тамтам,
Тяжелые линкоры
Достанут их и там!

Какая к черту рифма,
Зато ложится в ряд!
Добавь побольше ритма -
Мочи их всех подряд!

У варваров дубинки
И толстый барабан,
Смертельные дробинки
Отправит в них шотган!

Во имя страшной мести,
Все сможем превозмочь,
Тактический винчестер
Стреляет день и ночь!

Вокруг мозги повисли.
Их в клочья разнесет
Продукт гигантов мысли -
Тяжелый пулемет!

Пускай стреляют пушки,
Снаряды смерть несут,
Сжигай их деревушки,
Пускай они умрут!!!!!

И пусть дикарь-скотина
Падет немедля ниц,
Увидев господина,
Что бел и бледнолиц!

И пусть лежит несмело,
Страдая животом,
И нашей Расы Белых
Останется рабом!!!

закос под Киплинга неизвестного автора

[Блондин]

По моему можно расценивать как правый:

Стояли звери
Около двери.
В них стреляли,
Они умирали.

Но нашлись те, кто их пожалели,
Те, кто открыл зверям эти двери.
Зверей встретили песни и добрый смех.
Звери вошли и убили всех.

(с) sexfunk

[wmelon]

цей вірш нагадує нещодавно прочитаний німецький комікс)

[ANS]

Толерантна війна

Світ мовчить, не волає,
А народ наш зникає…
І все ніби в порядку речей.
З кожним роком нас менше,
Ми ж терплячі — все терпим.
Доки спаде полуда з очей.

Відкрий очі, юначе,
Озирнися, козаче:
Проти тебе — орда!

Ніжно, тихою сапою,
Без рушниць, не нахрапом —
Толерантна війна.

В культі бруд і насилля,
чужорідне свавілля -
не помітив хіба?

Вірус цей прищепити -
й легко з тебе ліпити
не мужчину - раба.

Свою мову не знаєш,
Книг своїх не читаєш —
Бо їх просто нема.

На прилавках порнуха,
Щоб у мізках розруха —
За свідомість війна.

Вороженько тим часом
Причащає не квасом —
Навкруги подивись.

Пиво ллється з реклами
І “Біленька” з екранів
Зашаріло мигтить.

Не культура — попсовість,
Не духовність — церковність,
Вже у звичці ерзац.

А з екрану балачки,
Трюкачі і трюкачки:
Одним словом, театр.

Хочеш знать про країну,
Про причини руїни?
Не підручник гортай.

Вороженьки старались —
Так історію склали,
Щоб заплутався вкрай.

Щоб ти чувся безродним,
І безславним, негордим —
Просто місцем пустим.

Бо коли хлоп ніякий,
Можна всяк його м’яти —
Він в руках, наче віск.

Головне, щоб не знав ти
Роду свого, козаче, —
Бо то сплячий вулкан.

Розгориться поволі,
Заяріє у крові —
Позмітає бедлам!

Що скажу тобі, сину:
Захисти Україну —
бо вона в нас одна.

Зволікання намарно —
Небо надто вже хмарне:
Час для Сонця настав.

Розбуди в собі силу:
Землю змучену милу
Боронить від навал.

Щоб постала у ладі,
В боголюдській принаді —
Треба вимести бруд і кагал.

Наталка Артанія Кобза
13 лютого 2008 р.

[sh28]

Вірш російського НС соратника:
СОВПАТРИОТЫ
Ругают власть сегодня патриоты,
Привычно на Америку косясь,
Для них любой, кто требует свободы
Укронацист и власовская мразь.

Им жить мешают "мирные мигранты"
И мрачный призрак "Вечного Жида",
А на груди алеют те же банты,
Во лбу всё та же красная звезда.

"В нас янки целят ядерной ракетой,
Хохлы воруют НАШ природный газ,
А главное, что спирт и сигареты
У них в разы дешевле, чем у нас!!"

И с каждым маем шире ликованье,
С трибуны ветеранам гран-мерси -
Вновь к большевизму тянется сознанье
Былых сынов былой Святой Руси!

Тюрьмы народной горе-патриоты,
Любой из вас лишь жалкий вертухай...
"Страна свободы" - горько скажет кто-то,
Ему в ответ овчарок злобный лай.

И русский ляжет, но не на перину,
На шконку, заменившую кровать:
"Твою же мать, как вольно в Украине,
И как в России тяжело дышать!"

[Тиміш]

Свобода , не вишита сорочка із полотна,
Свобода це - постійна війна.
Війна насамперед із собою,
За ідеали стояти горою.

Українські скінхеди крокуйте правою
Гордіться землею , своєю державою.
Хмельницький , Шевченко і Симон Петлюра,
Низький Вам уклін за достойне минуле.


Згуртуємо душі , дай Боже нам сили,
Щоб в хижій пітьмі до скону світили.
Поповнюють лави нові Прометеї
Їх погляди чисті , сміливі ідеї…

[Блондин]

"Свобода" — найпростіше слово в світі,
Це подих, мрія, листя золоте,
Це те, що по воді мене веде,
Єдине, задля чого варто жити.

Навіщо боротьба,— мені казав один.
Мовляв, дарма її шукати по майданах,
Бо завтра вранці буде все те саме —
Прокинешся холоп, холопів син.

Неправда твоя, повінь не спинити.
Моє вино і хліб, свідомість і буття —
Шукать не треба те, що маю все життя.
І ми зійшлися греблі потрощити.
(с) Степан Бандера

[Светодар]

Бандера - Герой!

Умойтесь, совки - потцтреоты,
Вам вечный теперь геморрой,
До бешенной пены, до рвоты -
Усритесь! Бандера - Герой!

Беситесь, рабы эСэСэРа
Давитесь от желчи сырой,
Герой Украины - Бандера!
А значит, и Власов - Герой!

Хлебайте одни, шабес - гои,
Свой тухлый советский отстой,
Коль Власов с Бандерой - Герои
То значит, и Гитлер - Святой!

Каминский - Герой, Воскобойник,
Бойцы из РОА и СС...
Кружится в могиле покойник,
Кавказский Усатый Бес!

Поклон тебе, Ющенко Виктор,
Мы этого ждали давно:
Герои - Бандера и Гитлер,
А Сталин и Жуков - говно!

Умойтесь, совки - потцтреоты,
Вам вечный теперь геморрой,
До бешенной пены, до рвоты -
Усритесь! Бандера - Герой!

(c) Эдди Эриксон

[ЧорноЛіс]

"Пам'ятай!"

"Нація, яка не знає своєї історії, приречена пережити її вдруге". Гамільтон

Крізь сивину століть, туман древніх віків
Стоїть славетна Русь – оплот слов’ян богів.
Вже ворог не один убитим ниць упав,
Йшли полчища Орди й тевтонець наступав.

Де доблесть і відвага, там справедливий бій,
А пам'ять і повага – обов’язок святий.

Приспів:
Сила, Честь і Слава, Доблесть, серця кров
В твоїх жилах оживає знову й знов
Воїн Сонця й Грому, Ти почуй мене,
Не щади нікого, хай наш ворог вмре.

Щит козаків величний Дух Праотців хранив
Від лютих козней ворога Вкраїну боронив.
Славетне братство Хмеля своїх синів дало
За Честь, Свободу Правду і ворогам на зло

Де доблесть і відвага, там справедливий бій,
А пам'ять і повага – обов’язок святий.

Приспів:
Сила, Честь і Слава, Доблесть, серця кров
В твоїх жилах оживає знову й знов
Воїн Сонця й Грому, Ти почуй мене,
Не щади нікого, хай наш ворог вмре.

Герої Крут загинули за Вкраїну свою,
Своє життя віддали в нерівному бою.
Війна, що брат на брата гриміла в унісон
З війною світовою, неначе страшний сон.

Здається зрозуміли ми помилку свою,
Та знову за багріла ріка крові в краю.

Приспів:
Сила, Честь і Слава, Доблесть, серця кров
В твоїх жилах оживає знову й знов
Воїн Сонця й Грому, Ти почуй мене,
Не щади нікого, хай наш ворог вмре.

[ЧорноЛіс]

"Ордалія"

Око за око – ордалія чиста
Диким вогнем спопелить ворогів
Сам сатана, підступний і хитрий
Ховається в тінь, лиш зачувши її

Коли хижим іклом оскалиться небо,
То час вже настав, справедливість одна,
Візьми в руки меч, бо слів більше не треба
Ти лють блискавичну піднімеш із дна.

Приспів:
Вгризись в враже горло, ця помста священна
Хай руки по лікті в крові.
Нехай буде Смерть тобі наречена,
Як не мститимеш врагові.

Щит вже розбитий та віра сильніша
За страх рабів – бути вбитим як скіт.
Волі десниця уп"ялась у душу,
Захисти честь, не спаплюжуй свій Рід.

Коли хижим іклом оскалиться небо,
То час вже настав, справедливість одна,
Візьми в руки меч, бо слів більше не треба
Ти лють блискавичну піднімеш із дна.

Приспів:
Вгризись в враже горло, ця помста священна
Хай руки по лікті в крові.
Нехай буде Смерть тобі наречена,
Як не мститимеш врагові.

Вся сила в правиці, на вістрі атака
Полум"ям помсти вулкан виграва,
Ворог навколішки вмре, як собака,
Тобі ж вовком жити, сталь леза права.

Обидва тексти були написані мною як вірші, але згодом покладені на музику. Останній до націоналізму має досить опосередковане відношення, проте, прямо закликає до повернення слов"янських традицій, в даному випадку - кровної помсти за честь Роду, тому, гадаю, підходить.

[Махатма]

Бобби Сэндс

Современный мир

На дворе уже семьдесят девятый, друг.
Говорят, мы живем в современном мире,
Но все, что я вижу, глядя вокруг -
Современные пытки, боль, лицемерие.

В современном мире умирают дети
С голода мрут, кто за это ответит?
Маленькая девочка, крича, бежит,
Напалмом облитая, заживо горит.

Белые диктаторы сидят на тронах,
Дети родителей своих хорнят.
Тайная полиция по рыщет по ночам,
Женщин отдает на расправу палачам.

В канаве лежит чернокожий мертвец.
Где нефть добывают, там кровь проливают
И кто-то является на этот свет,
Не видя свободы, живет, умирает.

Бюрократы, спекулянты и президенты
Ухмыляются гнусно и самодовольно.
Узник рыдает в могиле тюремной.
А завтра родится еще один невольник.

Перевод Аллы Никоновой

П.С.Роберт Сэндс (более известный как Бобби Сэндз). (9 марта 1954 – 5 мая 1981). ирландский патриот, поэт, писатель, доброволец временной ирландской республиканской армии. Умер от голода во время голодовки в британской тюрьме Мэйз также известной как Лонг Кэш требуя присвоения статуса политического заключенного. Находясь в тюрьме был избран членом парламента северной Ирландии.

В 22 года он был арестован по подозрению в террористической деятельности, так как находился неподалеку от места, где произошел взрыв. После многих лет пребывания в тюрьме Сэндс погиб на 65-й день голодовки протеста. Все это время он питался лишь водой и солеными таблетками. Первые 17 дней у Сэндса еще были силы для ведения дневника. Вот некоторые из его предсмертных записей. (http://www.left.ru/2003/5/sands81.html)

Через 48 дней после последней записи, 5 мая 1981 года мятежный дух навсегда покинул тело Роберта Сэндса. Следом за ним погибли еще девять его товарищей по голодовке.

Граффити-портрет Бобби Сэндса в Белфасте

http://www.picatom.com/l/800pxBobby_sands_mural_in_belfast320-1-th.jpg

[Блондин]

Памяти Марвина Химайера

Когда отрезали все пути и запахло огнем
Он бульдозер обшил броней и закрылся в нем
Мастерскую и дом, свой и луг у реки
Он взглядом окинул и сжал кулаки...

Винтовки на взвод, на лицо противогаз
Бульдозер завел и нажал на газ
И начал крушить он соседний завод,
Дома депутатов и власти оплот

Полиция стала в машину стрелять
Отряд штурмовой не мог его взять
Как будь-то торнадо прошел в городке
Лишь дом его гордо стоял на реке.

Я им отомстил, я им доказал
Что я здесь хозяин и всех их *@ал
Последняя пуля останется мне
Так умер последний Мужик на Земле.

[yarilovrat]

Ф.И. Тютчев

СЛАВЯНАМ


Привет вам задушевный, братья,
Со всех Славянщины концов,
Привет наш всем вам, без изъятья!
Для всех семейный пир готов!
Недаром вас звала Россия
На праздник мира и любви;
Но знайте, гости дорогие,
Вы здесь не гости, вы - свои!

Вы дома здесь, и больше дома,
Чем там, на родине своей, -
Здесь, где господство незнакомо
Иноязыческих властей,
Здесь, где у власти и подданства
Один язык, один для всех,
И не считается Славянство
За тяжкий первородный грех!

Хотя враждебною судьбиной
И были мы разлучены,
Но все же мы народ единый,
Единой матери сыны;
Но все же братья мы родные!
Вот, вот что ненавидят в нас!
Вам не прощается Россия,
России - не прощают вас.

Смущает их, и до испугу,
Что вся Славянская семья
В лицо и недругу, и другу
Впервые скажет: "Это я!"
При неотступном вспоминаньи
О длинной цепи злых обид
Славянское самосознанье,
Как божья кара, их страшит!

Давно на почве европейской,
Где ложь так пышно разрослась,
Давно наукой фарисейской
Двойная правда создалась:
Для них - закон и равноправность,
Для нас - насилье и обман,
И закрепила стародавность
Их, как наследие Славян,

И то, что длилося веками,
Не истощалось и поднесь,
И тяготеет и над нами –
Над нами, собранными здесь...
Еще болит от старых болей
Вся современная пора...
Не тронуто Коссово поле,
Не срыта Белая Гора!

А между нас - позор немалый, -
В славянской, всем родной среде,
Лишь тот ушел от их опалы
И не подвергся их вражде,
Кто для своих всегда и всюду
Злодеем был передовым:
Они лишь нашего Иуду
Честят лобзанием своим.

Опально-мировое племя,
Когда же будешь ты народ?
Когда же упразднится время
Твоей и розни, и невзгод,
И грянет клич к объединенью,
И рухнет то, что делит нас?..
Мы ждём и верим Провиденью
Ему известны день и час...

И эта вера в правду Бога
Уж в нашей не умрёт груди,
Хоть много жертв и много горя
Еще мы видим впереди...
Он жив - Верховный Промыслитель,
И суд его не оскудел,
И слово - Царь-освободитель
За Русский выступит предел...
http://orthodoxy.org.ua/files/tutchev6.jpg

[F.N.]

yarilovrat, ну хоть іди фофудью натягай)))

[Resistance82]

Творец однажды выпил эликсир
И с пьяну решил устроить мир
Всё в этом мире от руки творца
Но не все он довёл до конца

Стоит средь лесов большая стена
Из за стены торчат купала
Ров окружает стену кругом
Россия – матушка, это наш дом

Чуть дальше взгляни – там тоже земля
Украина, там наши друзья
Так же как мы – простые душой
И тоже гордятся своей страной

Куда не взгляни – везде хорошо
Германия, Франция и это не все
Много прекрасных по всюду земель
Но много и забытых богом деревень

Но есть среди всего и другая земля
Бог когда-то ходил просраться туда
И вот из этого вышла она
Великая Америка

[Светодар]

http://www.content.su/img/gagarin-8.jpg
Памяти Гагарина...

Взлетел, как сокол, русский парень,
Над рабством суши и воды,
Но плюнул ядом Змей Тугарин -
В Росиии вновь царят джуды!

И гордый витязь, как Денница,
Упал с небесной высоты,
А Демиург замкнул в темницу
О звездах, русские мечты...

Неужто ты летал, Гагарин,
Затем, чтоб жизнь была пуста,
Что бы попов свиные хари
Опять нам тыкали Христа?

Зачем ты шёл походкой гордой,
Как бог, на русский космодром,
Чтоб через век, цветные орды
До тла разрушили твой дом?

Чтоб толпы спившегося быдла
И жалкий офисный планктон,
Уткнув в навоз мещанства рыла
Сменяли космос на гандон?

Вопрос...вопрос...Но нет ответа...
Молчат безмозглые стада,
Вся равнодушная планета
Молчит, не ведая стыда...

Прости, Герой...Мы все просрали,
Мир превратился в Каганат,
А ты, средь звезд, пируй в Валхалле,
Ведь ты - ни в чём, не виноват...
http://rus-antichrist.livejournal.com/114095.html

[yarilovrat]

Воин света


Твоя душа давно на этом свете
Листает словно книгу жизнь миров.
Свобода – твоя мать, отец твой – ветер,
А судьбы все – лишь вереницы снов.

И смерть люба, как вход в ворота рая,
Где дом твой, где всегда царит весна,
Где каждый раз, с улыбкою встречая,
Всеправедный напутствует тебя.

Он говорит, душа должна стать взрослой,
Стать мудрой, стать прекрасной и сверкать.
И путь тернистый, через бездны к звёздам,
Пройти как воин, чтобы вдруг познать

Простую истину, три вечных верных слова:
Любовь, прощение, вера – всё в тебе.
Но путь земной к ним труден, сложен, долог,
Но ярок светоч, вспыхнувший во тьме!

Сжигая своё сердце раз за разом,
Посланцем света падаешь во мрак,
И очищая, просветляя чей-то разум,
Так служишь вечности, спасительный маяк...
(С)
http://blog.i.ua/user/2343432/453731/

[yarilovrat]

ФИЗИКА
В .Третьяков
В нашей жизни всё взаимосвязано,
Вот наешься варенья, и…слипнется,
Ведь не даром по поводу сказано:
Как аукнется, так и откликнется.
И вот какой тебе жизнь представляется,
Так она, безусловно, и сложится,
В равной мере всем предоставляется,
Сам не сможешь, само, брат, не сможется.
Если хочешь быть правым – не бегай на «лево»,
Если хочешь быть первым – не спи за рулём,
А захочешь, чтоб рядом была королева,
Для начала попробуй сам стать королём!
Ничего просто так не прибавится,
Пустота, непременно, заполнится,
И если сверху чего-нибудь свалится,
Значит, тут же чего-нибудь вспомнится.
Вот такая, браток, философия,
Да не смотри на меня, как на шизика,
Нету, скажешь, по жизни пособия?
Да это ж просто начальная физика.
Если хочешь быть правым – не бегай на «лево»,
Если хочешь быть первым – не спи за рулём,
А захочешь, чтоб рядом была королева,
Для начала попробуй сам стать королём.
В нашей жизни всё взаимосвязано,
Каждый сам принимает решения.
А в учебнике физики сказано,
Что угол падения равен углу отражения…

[yarilovrat]

http://muzgruz.ru/music/1819030/
на выше изложенное есть песня аля шансон

[yarilovrat]

Нехай з поміж усіх ти мов зірниця сяєш,
Хай цінний скарб краса твоя
І чарами її ти всіх собі звабляєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.


Нехай у грудях ти чудове серце маєш,
І серце те усіх звабля
Бо всіх до нього ти ласкаво пригортаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.


Нехай ти розумом всю правду оглядаєш,
З гори мов сміливе орля,
А стріхи рідної не бачиш і не знаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.


Нехай за правду в бій ти чесно виступаєш,
Нехай не жалуєш життя,
А кривди Нації в душі не відчуваєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.


Ти не моя, о ні, даремно ти гадаєш,
Що сам прийду до тебе я
І хоч би ти прийшла мене не ублагаєш,
Та коли ти Вкраїну не кохаєш,
Ти не моя.

М.Вороний

Коротенька біографія http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1246

[Squadrista]

Юрий Нестеренко

Московия

Zu kämpfen für der Freiheit Ehr'
weil Hass und Krieg entbrannt.

Parademarsch der Legion Condor


...А родиться бы мог в Новегороде или во Пскове я,
На ином рубеже, при ином повороте судьбы,
И вести новгородскую армию к стенам Московии,
Где бесчестье в чести, где предателей славят рабы.

Где плюгавый упырь, плешь прикрывши татарскою шапкою,
Зло пирует в Кремле, без вина душегубствами пьян,
Где герой палачу салютует кровавой культяпкою,
И князья жирнобрюхие лижут монарший сафьян,

Где раздавлена вольность ударом кровавого молота,
Где оболгано все, что не вышло отнять и украсть,
Где Иван Калита прятал в погреб иудино золото,
Где пред властью трясутся одни, а другие - за власть.

С четырех бы сторон подойдя к окаянному городу,
Створки Спасских ворот мы бы вскрыли варяжским мечом,
И кремлевских бояр из палат потащили за бороду,
Да швырнули б со стен вместе с их азиатским бичом.

И навек бы развеяться тяжкому, душному мороку!
Воля, честь и права - снова были б не просто слова...
В самых жутких мечтах никакому заморскому ворогу
Не содеять того, что ты сделала с Русью, Москва!

Серость в мыслях и лицах, наследственное косоглазие
Да сутулые спины, безропотно ждущие плеть,
Сквозь лохмотья Европы бесстыдно таращится Азия
И в округлых обводах церквей проступает мечеть.

Да, Москва, не сыскать ни в Европе таких, ни в Америке!
В профиль - камера пыток, анфас - площадной балаган,
Из похмелья - в запой, вечный пафос кабацкой истерики,
Поцелуй с мордобоем, да деньги под ноги цыган.

Ой ты, каменный спрут с краснозвездною шапкой на темечке!
Все твои типажи перемешаны в нашей беде:
Толстомясая бабища, на пол плюющая семечки,
Косорылый опричник с засохшей соплей в бороде...

Со стрельцами царей, да с гэбульниками пустоглазыми,
Год от года кряхтя, но крепя упыриную рать,
Город Мутной Воды расползался вокруг метастазами,
Пол-Европы подмял, и весь мир собирался сожрать!

Но бодливой корове рога обломала история,
И гнилую империю явственно тянет ко дну.
Нет, Московия - вовсе не Русь! Это - лишь территория,
Где кремлевские ханы держали народы в плену.

Где родился - не главное. Главное - мыслить толковее,
И воскреснет свобода, и снова сплотятся ряды,
Чтоб вонзить европейскую сталь прямо в сердце Московии -
В азиатское сердце проклятой Московской Орды!

Нечисть пятится прочь, коль назвать ее истинным именем,
И былыми победами зря утешается враг -
Главный бой впереди. Свежий западный ветер над Ильменем
Наполняет нам крылья. И тает клубящийся мрак.

2007


Примечания:

Эпиграф: "Чтобы сразиться за честь свободы, потому что ненависть и война разгорелись" (Парадный марш легиона "Кондор", боровшегося против коммунистов в Испании.)

Московские князья стяжали власть и богатство благодаря национальному предательству, выполняя роль карателей на службе Орды и уничтожая таким образом своих соперников, боровшихся за освобождение Руси. Пресловутая "шапка Мономаха", которой венчались на царство московские цари - не что иное, как шапка татарского мурзы, подаренная кому-то из вассалов за верную службу. Крайне жестокое, нередко приводившее к смерти наказание кнутом, широко распространенное в Московии (в том числе и в петербургский период), также позаимствовано в Орде.

Название "Москва" - финноугорского происхождения и означает "мутная, грязная вода".

http://yun.complife.ru/verses/moskovia.htm

[ЧорноЛіс]

Забутим героям...

Від щирого серця до ясного Сонця, птахом зліта твоя права рука,
Під Бродами повную чашу по вінця ти випив сповна, хоч була та гірка.
Забутий герою,твої діти-внуки за вітром розвіють братів імена,
Ганьби і безчестя чорнії круки ширяють над стягом дивізії…

«Галичина»!!!

недавно з"явилось, пізніше допишу продовження, бо на час сесії муза мене покидає:(

[Squadrista]

Балада про невідомого вояка

Ішов він од Шпрее
До скитських степів
Де лунали тільки
Минувшини спів
Де воля з русалкою
Квилить з води,
Де тінь Наливайка
І Сковороди
Ішов він на Схід.
На знеможений Схід -
Туди, де розбещений
Терор і гніт.
Де Змія-Горинича
Песька рідня
Криваву трапезу
Справляла щодня…
Ішов він на Схід
У визвольний похід.
І руку за нього
Підводив Зігфрид, -
Від бога Вотана –
І меч, і талан,
І перстень од Міме –
Немов талісман.

"Українське Полісся" 28 січня 1942р.

[Squadrista]

Уильям Блейк

Из книги "Вечносущее Евангелие"



Христос, которого я чту,
Враждебен твоему Христу.

С горбатым носом твой Христос,
А мой, как я, слегка курнос.

Твой - друг всем людям без различья,
А мой слепым читает притчи.

Что ты считаешь райским садом,
Я назову кромешным адом.

Сократ милетов идеал
Народным бедствием считал.

И был Кайафа убежден,
Что благодетельствует он.

Мы смотрим в Библию весь день:
Я вижу свет, ты видишь тень.

-----

Уж так ли кроток был Христос?
В чем это видно, - вот вопрос.

Ребенком он покинул дом.
Три дня искали мать с отцом.

Когда ж нашли его, Христос
Слова такие произнес:

- Я вас не знаю. Я рожден
Отцовский выполнить закон.

Когда богатый фарисей,
Явившись втайне от людей,

С Христом советоваться стал,
Христос железом начертал

На сердце у него совет
Родиться сызнова на свет.

Христос был горд, уверен, строг.
Никто купить его не мог.

Он звал хитро, ведя беседу,
- Я духом нищ - за мною следуй!

Вот путь единственный на свете,
Чтоб не попасть корысти в сети.

Предать друзей, любя врагов, -
Нет, не таков завет Христов.

Он проповедовал учтивость,
Смиренье, кротость, но не льстивость.

Он, торжествуя, крест свой пес.
За то и был казнен Христос.

Антихрист, льстивый Иисус,
Мог угодить на всякий вкус,

Не возмущал бы синагог,
Не гнал торговцев за порог

И, кроткий, как ручной осел,
Кайафы милость бы обрел.

Бог не писал в своей скрижали,
Чтобы себя мы унижали.

Себя унизив самого,
Ты унижаешь божество...

Ведь ты и сам - частица вечности.
Молись своей же человечности.

Перевод С.Я. Маршака Собрание сочинений С.Я. Маршака в восьми томах. Т. 3. М., "Художественная литература", 1969.

[yarilovrat]

Сингл "Поколение Рок" (2008)
Группа Tracktor Bowling


Не видя больше смысла слышать то
Во что не верим
Мы закрывали двери на замок
Включали плеер
И проникая глубже в суть вещей
Мы жили ночью
В Сети пытаясь скрыться от людей
И одиночества...

Встань и сделай шаг
Поверив в то что все
Возможно изменить
За мгновение
Встань, не время ждать
Весь мир у наших ног
Мы вместе, я и ты
Поколение Рок!

Пока с экранов внутрь их голов
Сливали воду
Уснувший разум наших городов
Плодил уродов
Спасаясь бегством от стеклянных глаз
В свой андеграунд
Мы верим слову тех, кто был до нас -
Последний раунд наш...

Встань и сделай шаг
Поверив в то что все
Возможно изменить
За мгновение
Встань, не время ждать
Весь мир у наших ног
Мы вместе, я и ты
Поколение Рок!

Встань и сделай шаг
Поверив в то что все
Возможно изменить ...

Поколение, встань и сделай шаг
Поверив в то что все
Возможно изменить
Поколение, встань, не время ждать
Весь мир у наших ног
Мы вместе, я и ты
Поколение Рок!

[Squadrista]

Автора, нажаль, не знаю.

Кубанське козацтво не вмре, не загине,
Хай як цього прагне кремлівське ярмо.
Кубанське козацтво навіки єдине,
Кубань його мати, а батько - Дніпро.

Кубанське козацтво не вмре, не загине,
Допоки кубанська балачка луна,
Допоки ще пісня козацькая лине
Й серцях наших пам’ять про предків жива.

Кубанське козацтво не вмре, не загине,
Не кане у лету минулих віків,
Бо ще в наших жилах вируючи плине
Гарячая кров наших славних дідів.

І нас іще тисячі – не одиниці,
За рядом крокує наступний наш ряд,
У кожній оселі, у кожній станиці
Відновим одвічний козацький ми лад.

І слава козацька прокотиться краєм,
Постане у вихорі нового дня,
У сурми звитяги свої ми заграєм,
Над обрієм зійде козацька зоря!

[Squadrista]

І. Гордієвський

ДО ПОМСТИ


Кохана моя Україно,
Як довго була ти у сні!
Зробили із тебе руїни
Кремлівські кати навісні.

В Москві у найбільшого ката
Вино і розкоші були,
А наші змарнілі дівчата
Під тюрмами долю кляли,

Гей, слухай недолюдок Сталін,
Потонеш ти в морі пожеж!
Ти мрієш нас нищити й далі?
Собако, від нас не втечеш!

За чорні години розпуки,
Сльозу що у неньки сія,
За всі катування і муки
Відплатить країна моя!

І не допоможуть чужинці -
Англієць проклятий і жид.
До помсти, брати українці,
До пости великий нарід!

(1943 або 1944 рік)

[Brunhild]

Молитви, наче заклики до зброї,
Із ними я піду у майбуття,
Та чистими все ж будуть руки мої
На видноколі вічного життя.

Впадуть всі мури горя і сум'яття,
Налигачі та ярма упадуть,
І полум'ям кривавого багаття,
Багаттям правди, очі розцвітуть.

Настане день безпрограшний та чистий,
Ми будемо готові вже тоді,
І на списах промінчик сонця бистрий
Нам виграватиме мелодії дзвінкі.

Підемо в путь сувору і безкраю,
Заглянемо у вічність золоту,
І буде видно десь за небокраєм
Дідівську землю рідну і святу.

Прорвемось у незвідані простори,
Не знайдеться там місця марноті,
Залишимо в минулому роздори,
Поновимо обійми вікові.

Поновимо й зміцнимо узи братні,
Що розірвала доля нелегка,
Перед лицем одвічного прокляття
Постанем разом – до руки рука.

У лавах тих, численних і широких,
Згадаєм славу Предків світову,
І на могилах скитів синьооких,
Збудуємо державу молоду.

Ударим разом, як давно не били,
Аж рознесеться небом дикий гук,
У наших душах русичі ожили,
Згадай-но, друже, чий ти є онук!

Святослав Войтко

[Ulv]

Убий в собі раба! Убий раба!
Без жалю вбий раба!
В лахмітті він чи в пишній позолоті.
Хай торжествує вічна боротьба
Душі нескореної у смиренній плоті.
Убий раба, що вірує в батіг
І освяти осквернену природу.
Убий раба! Розвій чужинський міф
Про рабський стан вкраїнського народу!

Б. Британ (УПА)

[yarilovrat]

Я – націоналіст! Як може буть інакше ?
Я чую поклик роду, я чую крові глас,
Моя козацька кров клекоче і пульсує,
Я – воїн-гайдамака та лиш не свинопас.
Напівсвободи бути не повинно,
Напівлюбов – це тонуче судно.
Я народився тут, тут виріс і змужнівся,
І що навколо є мені не все одно.
Лиш я в своїй межі повинен керувати,
Я – автохтон своїх і неба і землі,
Моє найперше слово і я тут бал справляю,
А не чужинські зайди, великі та малі.
Повірте: я ні з ким не хочу воювати,
Я доста бачив смерті і доста домовин,
Але я не дозволю, щоб мною попирались;
Я – гордий та зухвалий своєї Неньки син.
Я прапор лише свій у небеса підношу,
І інтереси власні – це мій пріоритет.
Ні з ким я не торгую ні гідністю, ні честю,
Повинні знати всі: не ржавий мій багнет.
Хіба я щось сказав, що зовсім неприйнятне?
Та так весь світ живе, огляньтеся навкруг!
Себе найперше маєш любити й поважати;
Тоді ти будеш рівний, тоді ти будеш друг.
Нерівним буть не хочу, не хочу бути меншим
Не хочу, щоб на мене зверху хтось дививсь.
Я хочу, щоб я крикнув: "Агов, Я – Українець!”,
І, щоб мені чужинець з повагою вклонивсь.
Тебе оця земля ростила та плекала,
Дала тобі і силу, і славу, й віру, й хист:
Так підійми ж її ти велич попід хмари!
Ти воїн України – ти націоналіст!


Валерій Гнатюк.

[Squadrista]

***

Теплі ночі шумлять в яблуневих садах,
Тихо мріють ліси у Карпатах.
Між туманами легко звивається шлях,
І широко відчинені вікна у хатах.

Я не сплю, і дивуюсь, і кличу тебе:
Подивись, брате мій, на дорогу!
Там Бандера на Київ армаду веде,
Вороги запізнілу здіймають тривогу.

Там у шквалі заграв наші хлопці ідуть,
Фронт розпружує панцерні крила,
Над колонами прапор забутий несуть,
А в серцях б'є відроджена сила.

У бездонну пітьму клятих вражих ночей
Понад Збручем злітають ракети,
І десь там хижий блискіт рязанських очей
Згасить наш вирішальний удар на багнети.

Я тоді прокидаюсь--і сльози з очей:
Україна шанує тріумф ворогів!
І всі райдужні сни цих травневих ночей
Розбиває звитяжний чужинецький спів.

Буде знову в столиці помпезний парад,
Окупанти в своїх одностроях,
Офіційні промови, "100 грам", орденів зорепад,
Щоб кати знов ходили в героях.

Ти не плач, не кричи, не показуй свій гнів...
Хай святкують чужу перемогу.
Ми з тобою поїдем, де бункер згорів,
Ми ж туди не забули дорогу?

Нахтігаль
2005 р.

[yarilovrat]

Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
І вийшов до неї
З зеленого гаю
Козак молоденький;
Цілує, вітає,
І йдуть по долині,
І йдучи співають.
Як діточок двоє,
Під тую калину
Прийшли, посідали
І поцілувались.
Якого ж ми раю
У бога благаєм?
Рай у серце лізе,
А ми в церкву лізем,
Заплющивши очі,—
Такого не хочем.
Сказав би я правду,
Та що з неї буде?
Самому завадить,
А попам та людям
Однаково буде.

[Перша половина 1849,
Косарал]
http://www.trans-former.org.ua/kalina.mp3

[yarilovrat]

Ты лети, крылатый ветер
Над морями, над землей,
Расскажи ты всем на свете
Кто рулИт моей страной!
Всем на свете ты поведай,
Как на крымских берегах
Отдихает жырный Овощ
Что замучился в «трудах»
Все ворует наглый Овощ
(Предводитель бандюков)
Януковощ,
Януковощ –
Гордость наших дураков!

Шли во власть ПР и шавки
Грабить Родину свою
На кону большие ставки
Иль барак с баландою.
Из Москвы агент Гундяев
Приезжал благословить
Чтоб побольше негодяев
Здесь у власти закрепить.
Все ворует наглый Овощ
(Предводитель бандюков)
Януковощ,
Януковощ –
Гордость наших дураков!

Все к рукам своим прибрали
Сел на трон тупой урод.
На законы наплевали
И конечно на народ.
Грабит банда Украину,
Грабит запад и восток.
Как послушную скотину
Тянут нас назад в совок
Все ворует наглый Овощ
(Предводитель бандюков)
Януковощ,
Януковощ –
Гордость наших дураков!

взято тут http://blog.i.ua/user/2513455/518493/

[Гонта]

За горою, за крутою

За горою за крутою.
Косарики косять
Та у пана Саливона
Собі хліба просять.

Ой косили косарики
Півтори неділі, -
Не бачили косарики
Хліба ні скорини.

Ой косили косарики
Та радили раду, -
Та й убили Саливона
За усю громаду.

А в нашого пана
Плетені тини, -
Оце тобі, вражий пане,
Хазяйські сини!

У нашого пана
Побиті кілочки, -
Оце тобі, вражий пане,
Хазяйськії дочки!

У Києві огонь горить -
В Дорогинці димно, -
Як убили Саливона,
Усім панам дивно.

В його дочки Галюточки
На голові стрічки, -
Куди тягли Саливона -
Кров'янії річки.

В його дочки Галюточки
В поділках мережки, -
Куди тягли Саливона -
Кров'янії стежки.

Ой убито, вбито,
На весь двір простягся,
Його синок Іванюша
За серденько взявся.
Тут ідеться про розправу (в 1854 р.) кріпаків села Дорогинки Ічнянського району Чернігівської області над поміщиком Селівановичем (Саливон), який відзначався свавіллям і жорстокістю.

[Гонта]

Пісня галицького злидаря. Бобинський

Простяглися поля,
як сірі полотна.
А з тих піль, тих нивок -
що твоє?.. От шматок...
Дробиночка сотна.

На оборі сів плач,
а розпука в хаті.
Був і хліб, був і мід,
а тепер - тільки слід!
Все взяли магнати.

В хаті жінка слаба,
та їм ані гадки.
Хоч візьми в руки ніж,
кусник серця відріж
і дай за податки.

А тут діти квилять,
як голодні круки.
Що ж я вам їсти дам,
як не їв три дні сам, -
їжте мої руки...

Піду я в темний ліс,
там, де темні води...
Ой зародить наш дуб,
хоч сухий він, хоч труп,
небувалі плоди.

Ой зародить на нім
недоля проклята.
А повисне на нім
та на шнурі міцнім
труп вашого тата.

І сколихне шувар
вітер з мого поля.
І під небом мрячним
розснується, як дим,
чорна хлопська доля...

Ні, кати! Піду в світ,
піду на схід сонця.
Буду йти уночі,
як гукають сичі,
шукать оборонця.

І повернуся з ним
до рідної хати.
На панів, на катів
буде помста і гнів -
виб`є день розплати.

Підем всі в темний ліс,
там, де темні води.
Ой зародить наш дуб
хоч сухий він, хоч труп
небувалі плоди.

Ой зародить на нім
ще погань погана.
Буде сміх, буде грім,
як повисне на нім
труп пана, труп пана

Засміються поля
без дзвона, без дзвона.
Затанцює магнат,
як замає з палат
корогов червона.

[Гонта]

Революційний поет. Поліщук

Я знов піду на боротьбу охоче;
Я не стану лякатись підстінних
рострілів щоночі.
Я заріжу свій смертний жах
Без ножа.
І з холодним мавзером рішучости в руці
Я вже йду до нових революцій.
Бо я - людський дух,
Я вічний рух.
Я скрашую людині
Буття, піднімаючи боротьби стяг...
Нині
Я - само життя.

[Гонта]

Василь Бобинський. Братам

Чи чуєте! Йде жар на нас,
Іде пожога, йде пожар!..
Пожар от пекла та до хмар!
Аж ясний промінь сонця згас.

А промінь сонця вже погас,
І сонце котиться у хлань...
Дивіться! Гей! Йде жар на нас
І прискає під неба грань!

Гей, браття! Там рокоче грім
Під бурі свист, під моря шум.
На скелю скеля, злім на злім
Валяться й богу виють глум.

Гей, браття! Киньмося в пожар!
Там розгін, сила, вічність там.
Упав престол, скотився цар...
Заглада, згуба, смерть катам!

Гей, браття! В бій спішім, летім,
Скидаймо з себе сталь кайдан
І, вольні духом, покажім,
Що жоден нас не вб'є тиран.

Палім, руйнуймо все старе,
Усе, що дряхле, все гниле
Та куймо кращеє, нове —
Народу щастя золоте.

Гей, браття! Гляньте, там зоря,
Маленька зіронька на путь
Нам шле проміння... Вічна тьма
Вже гине... Гляньте, там ідуть
Ряди старих борців у бій
З суворим блиском у очах...

Гей, брате рідний, брате мій,
Хватай за зброю, йди на шлях
Туди — за нами... Йди на бій!..

[Гонта]

Виїхав Гонта та із Умані. Народна

Виїхав Гонта та із Умані,
Горілашу напився,
Ой сів на коня на вороного
Да й тяжко зажурився.
Палає Умань, гей, горить Вербівка,
Вітер дим розганяє,
Ой наш отаман, отаман Гонта,
На хлопців своїх гукає.
Як крикне Гонта, гей, до Залізняка:
"А нумо, брате Максиме,
Бери свячений та й кропи ляхів,
Хай вражая шляхта гине!"
А від Умані, гей, до Летичева
Недалекії милі,
Там лежать ляшки, там лежать панки,
Як порізані свині.

[Squadrista]

Григорій Чупринка ( http://ukrlife.org/main/evshan/zhnyva79.htm )

СЕРЕД БОЮ

З гнівним полум’ям, з журбою
Тут, в отруєнім повітрі,
Я устою серед бою,
Де сплелися люди хитрі.

Кров’ю броню обчервоню,
Кров’ю серця молодого —
Боєм стомлену долоню
Прикладу тоді до його!

А другою... О, другою
Я махну, як карний вісник!
Я устою серед бою,
Доки прийде мій захисник...

1910



З-ЗА ҐРАТ

Я в тюрмі, мої ж думи свободнії
Разом з хмарами в далеч ідуть,
Де пороги та скелі холоднії
Таємничу розмову ведуть;

Де гула наша слава колишняя,
Де крові розливались струмки,
Там зупинить убогая й пишная
Україна тюремні думки.

Над людьми й над німими отарами,
Розстилаючись чорним плащем,
Раптом з вільними літніми хмарами
Упадуть вони ливнем-дощем.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1909




ДО СВОЇХ...

З громадського багна багно
літературне зробили ви...
П.Куліш


Я не співець свого народу —
Він сам поет своїх страждань,
Я славлю небо, славлю вроду
І пал душевних поривань.

Краса зостанеться красою,
Хоч і в занепаді вона,
Я окроплю її сльозою,
Я вирву цвіт її з багна.

Коли ж нема нового ґрунту
І животворної роси,
Я кину лозунг — бунт для бунту —
Своїм гнобителям краси.

1910



ДО СВОЇХ

Образ Божий багном не скверніте.
Т. Г. Шевченко


Брате рідний, сестро, нене,
Рідні страдники великі!
Вам не дасть життя шалене
Спочувань своїх вовіки.

Хто вам близький? Хто вам кревний?
Хто на вас в житті похожий?
Вам поклав кумир непевний
Зле тавро на образ божий!

Всі буденні ваші гадки,
Всі сучасні ваші злидні
З болем викинуть нащадки
Горді, вільні й непобідні.

Тільки образ перворідний
Не засяє в ореолі,
Знай, мій роде, люде бідний,
Не помреш без щастя й долі!..



Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка Г.Чупринка
ВІЙНА

І

Наводять гармати й рушниці під зло
І око безбоязно мітить,—
Не в Образ то Божий, як мітить в чоло,
Де розум божественний світить...

Бенедіктов

Грізно грюкають гармати,
Лине в небо синій дим;
Єсть де в полі погуляти
Буйним силам молодим!

Тут і радощі, і муки!
Ладан-порох; грюкіт-спів.
Сумно крячуть чорні круки —
Смертний вихор налетів.

Звів людей пекельний морок
Край останньої мети!
Я — твій ворог? Ти — мій ворог?—
Смерть чекає: я чи ти?..

Раз родила рідна мати,
Ну, так раз і умирать!
Грізно грюкають гармати,
Наступає рать на рать.

В полі смерті в’ються круки;
Ріки повні крові вщерть.
Тут і радощі, і муки,
Тут побіда, тут і смерть!


ІІ

Його не вінчали побідним вінцем,
Над ним не здіймалися руки;
Його пронизали холодним свинцем
Без жаху, без болю, без муки.

Далеко дружина і ненька стара,
Щоб очі закрити любовно;
Остання година і смертна мара
Жахали його невимовно.

Він бачив останній ворожий наскок,
Ворожі розгнівані очі;
На раннім світанні холодний пісок
Засипав бойовище ночі.

В крові утопили неситеє зло;
Згубили і душу і тіло;
А ранком так весело сонце зійшло
І смертні гріхи освітило!..




Від упорядника | Новини | Зміст | Стежки | Подяка Г.Чупринка
БАЙДА

(Історична поема)

До великої покари
На розпутті при дорозі
Судять Байду яничари
В Золотім Галатськім Розі.

Суд скінчився.— Хлопці, гайда,—
Мовив сам Султан турецький: —
Люту смерть хай прийме Байда,
Князь-отаман Вишневецький.

Так скатуйте розбишаку,
Щоб почула і забула
Україна з переляку
І дорогу до Стамбула.

Хай почує вся отара
Гайдамаків запорізьких,
Що чекає й їх та кара
На плацах золоторізьких!

«Смерть йому!» — кати гукнули.
Змовчав Байда перед горем,
Тільки іскри промайнули
В грізнім погляді суворім...

Тут взяли його наскоком
Яничари злісні й грізні
Й почепили правим боком
Та на гак товстий залізний.


II

— Гей, не гнись, могутня спино,
Не зломись, моє ребро! —
Ти прощай, прощай, Вкраїно,
Ти прощай, старий Дніпро!

Хай же турок не вчуває,
Як терплю я муки й глум...—
І старий козак співає,
Розганяє біль і сум,

Оддає він Богу дяку,
Що досяг цього вінця,
Що не знав ніколи ляку
За Вкраїну до кінця.

До його тут кат нагнувся,
Щоб надати більше мук,
Байда хутко стріпонувся,
І вхопив од турка лук,

І тремтячими руками
У Султана навдалу
Понад злісними катами
Він пустив свою стрілу.

Та пропав задармо замах,
Бо в очах маріла мла
І в руках в кривавих плямах
Поковзнулася стріла!..

Через три дні він скінчився,
Як дійшов до серця крюк,
Та терплячим залишився
Аж до смерті серед мук.

А як турки прибирали
В яму з крюка мертвяка,
В ту сторінку позирали,
Що вродила козака.

1909

[Squadrista]

Бандера на Київ армаду веде...

***

Теплі ночі шумлять в яблуневих садах,
Тихо мріють ліси у Карпатах.
Між туманами легко звивається шлях,
І широко відчинені вікна у хатах.

Я не сплю, і дивуюсь, і кличу тебе:
Подивись, брате мій, на дорогу!
Там Бандера на Київ армаду веде,
Вороги запізнілу здіймають тривогу.

Там у шквалі заграв наші хлопці ідуть,
Фронт розпружує панцерні крила,
Над колонами прапор забутий несуть,
А в серцях б'є відроджена сила.

У бездонну пітьму клятих вражих ночей
Понад Збручем злітають ракети,
І десь там хижий блискіт рязанських очей
Згасить наш вирішальний удар на багнети.

Я тоді прокидаюсь - і сльози з очей:
Україна шанує тріумф ворогів!
І всі райдужні сни цих травневих ночей
Розбиває звитяжний чужинецький спів.

Буде знову в столиці помпезний парад,
Окупанти в своїх одностроях,
Офіційні промови, "100 грам", орденів зорепад,
Щоб кати знов ходили в героях.

Ти не плач, не кричи, не показуй свій гнів...
Хай святкують чужу перемогу.
Ми з тобою поїдем, де бункер згорів,
Ми ж туди не забули дорогу?

Нахтігаль

http://forum.reactor.org.ua/showpost.php?p=69309&postcount=70

[yarilovrat]

Украина

Улетают с деревьев листья,
Подхватив, уносит их ветер.
На вопросы мои душевные
Никогда и никто не ответит.

День за днем пролетают
Составляя собой месяца,
Каждый влюбленный верит,
Что любовь не имеет лица.

В тишине оглушающих мыслей,
Что живут в моей голове,
Я рисую картину прибоя:
Волны мягкие, берег в зеленой траве.

Над пустыней летят самолеты,
Поднимая над дюнами пыль.
Вот если б ты только позвала -
Босиком пробегу сотни миль.

Покорил бы любую вершину,
Хоть Говерлу, хоть Эверест
И тайгу я и степь одолею -
И тебе отдамся я весь.

Положу свою голову рядом
У камней обелисковых скал.
Наконец-то это свершилось -
Я нашел души идеал.

Поласкай меня ветрами свежести
И согрей сияньем светил
Так как тебя , Украина -
Никого никогда не любил.
Михаил Айдуков

[yarilovrat]

Писав Тарас: "Польща впала,та й вас роздавила!"

Хто зна, бачив він як Польща себе відродила?

Було стало вже й не чути, навіть у Варшаві,

Мови польської. Судилось згинуть польській славі.

Здавалося. Та син добрий підняв стару матір!

Свою правду, силу, волю чинив в своїй хаті !

Розбудив братів поснулих. Та не тумаками,

А гуманним способом - із гуми кийками

Частували по майданах капустоголових,

Що не хтіли поважати батьківської мови!

Ті ж кляли Пілсудського!!! А ся попрокидали -

"Eshce Polska nie zginela!" гуртом заспівали.

Було колись Польща впала, та й нас роздавила...

Польща давно підвелася! Невже нам несила?!

Що нас давить? Де кайдани? Ми просто поснули!

Хто ми? Що ми і для чого ? Не знали й забули ...

Схаменіться! Підведіться! Годі уже спати!

Мусим самі в своїм краї, браття, панувати!

Що скажемо, як спитають онуки бездольні

Де поділась їхня правда, і сила, і воля?

Якщо їхнє проспимо, нам не подарують!

Добрим словом імена наші не вшанують!

[Squadrista]

Болеслав Червєнський. Червоний прапор


Кати навикли поливати
Країну кров’ю і слізьми,
Але як прийде день одплати,
Судити будемо їх ми!
Судити будемо їх ми!


Хай росте, хай гримить вільний спів.
Наш прапор плине понад трони,
Він несе помсти грім, люду гнів,
Вільний він сіє сів.
А коліром увесь червоний:
На ньому кров робітників!
На ньому кров робітників!


Кати силкуються кайдани іще міцнішими зробить,
Та з тюрм усіх руїна стане,
І тільки добре буде жить!
І тільки добре буде жить!


Вже лад старий схитнувся й пада,
Життя нове його змете
Робитиме гуртом громада,
І все, що зробить, – спільне те!
І все, що зробить,– спільне те!


Гей, разом, браття, всі до бою,
Щоб думка всіх одна вела!
Де ж найде хто такую зброю,
Щоб вільний люд зломить могла?
Щоб вільний люд зломить могла?


Тиранів геть із глитаями!
Хай згине рабський світ старий!
Сотворим вільними руками
Нове життя і лад новий!
Нове життя і лад новий!


Трохи історії: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/04/27/23202/


ПМ. Може б Ket заспівала цю пісню.

ППМ. А "А коліром увесь червоний:
На ньому кров робітників!
На ньому кров робітників!"

можна замінити на

"А коліром червоно-чорний"

[Hamlet]

То це так розумію переклад Грінченка?

[Махатма]

То це так розумію переклад Грінченка?

Так, його.

Галичина має давні соціалістичні традиції. Так само як до недавнього часу бути проукраїнським означало бути "правим", то в ті час бути українофілом означало бути лівим :)

[Махатма]

Эдуард Лимонов. Герой буржуазии

Он замечательно одет,
Костюм,и галстуки под цвет,
Он- блудный сын России,
герой буржуазии!

Он представляет средний класс!
Он презирает,братцы,вас,
Считает вас чужими,
Ленивыми и злыми...

Он утверждает,что народ,
российский,мертв который год,
А есть лишь только группы,
безвольные как трупы...

Он говорит через губу
Имеет модную "трубу",
Автомобиль зеркальный,
на газе туфель бальный...

Он иностранец молодой,
Как тяготится он страной!
Сбежать всегда готовый,
он русский супер-новый...

Откуда деньги у него ?
Он вам не скажет ничего...
Он- блудный сын России,
Герой буржуазии!

Но мы,- чужой ему народ,
следим за ним двадцатый год,
за тем что вытворяет,
Пусть он об этом знает...

http://limonov-eduard.livejournal.com/78133.html

[Squadrista]

Гей, розіллялось ти, руськеє горе. Іван Франко

Гей, розіллялось ти, руськеє горе,
Геть по Європі і геть поза море!

Бачили мури Любляни та Рєки,
Як з свого краю біг русин навтеки.

Руські ридання й стогнання лунали
Там, де Понтеби біліються скали.

Аж із Кормон, мов живого до гробу,
Гнали жандарми наш люд, як худобу.

Небо італьське, блакитне, погідне,
Бачило бруд наш, пригноблення бідне.

Генуя довго, мабуть, не забуде,
Як то гостили в ній руськії люде.

Будуть ще внукам казать проти ночі:
"Дивний тут люд кочував із півночі.

Рідну країну з слізьми споминав він,
Але з прокляттям із неї тікав він.

Спродував дома поля, господарство,
Вірячі байці про Рудольфа царство,

Дома покинувши землю родинну,
Гнався, щоб мрію ловити дитинну.

Смілий у мріях, у вірі беззглядний,
В дійсності, наче дитина, безрадний.

Ані порадитись, ні побалакать, —
Знав він лиш гнуться, та жебрать, та плакать".

Гей, розіллялось ти, руськеє горе,
Геть по Європі і геть поза море!

Доки гамбурзькі важкі паровози —
Де ви не ллялися, руськії сльози!

Всі з тебе, русине, драли проценти:
Польськії шляхтичі й швабські агенти.

Що то ще жде тебе на океані?
Що у Бразілії, в славній Парані?

Що то за рай ще тобі отвираєсь
В Спіріту Санто і Мінас Джераєс?

1898 р.

[yarilovrat]

Опльована, обкрадена
Плаче Україна.
Де був спокій і достаток –
Хаос та руїна.



Бидло й злодії при владі
Каламутять воду.
Роздирають Її тіло
Москві на догоду.



Не почуєш рідну мову
На Півдні та Сході,
Бо ж то бути патріотом
В нас тепер не в моді.



Українець – значить ворог.
Спробуй походити
По Одесі в вишиванці.
За це можуть вбити.



Фашистами називають
Націоналістів.
Зате дуже поважають
Сексотів-рашистів.



Справедливості не знайдеш,
Закон не працює.
В кого гроші – того й правда.
Бідних Бог не чує.


А народ наш толерантний.
Плюнеш – він утреться.
Гноблять, нищать – а він терпить…
Мо само минеться…



Не минеться! Якщо будем
По хатах сидіти
Та пошепки між собою
На долю жалітись.



В наших жилах Дух повстанців
Вшануєм їх Славу!
Козаків, стрільців, опришків
Продовжимо справу.



Не чекаймо на Бандеру,
Лідера, месію.
Проженем жидів в Ізраїль
Кацапню – в Росію.



Не дамо всіляким зайдам
Нами керувати.
Час вже нам в своїй країні
Владу здобувати.



Піднімаймось! Геть вагання!
Ставаймо у лави!
Відвоюймо Славу і Велич
Нації й держави!



//Орест Непоборний// 30.09.2010

[Гонта]

За Україну

За Україну
З огнем завзяття
Рушаймо, браття,
Всі вперед!
Слушний час
Кличе нас —
Ну ж бо враз
Сповнять святий наказ!
За Україну,
За її долю,
За честь і волю,
За народ!

Ганебні пута
Ми вже порвали
І зруйнували
Царський трон,
З-під ярем
І з тюрем,
Де був гніт,
Ми йдем на вільний світ!
За Україну,
За її долю,
За честь і волю,
За народ!

О, Україно!
О, рідна Ненько!
Тобі вірненько
Присягнем.
Серця кров
І любов —
Все тобі
Віддати в боротьбі!
За Україну,
За її долю,
За честь і волю,
За народ!

Вперед же, браття!
Наш прапор має,
І сонце сяє
Нам в очах!
Дружний тиск,
Зброї блиск,
В серці гнів
І з ним свобідний спів:
За Україну,
За її долю,
За честь і волю,
За народ!

Микола Вороний

Завантажити аудіозапис http://ycc.milua.org/songs/Ukrayino.mp3

---------- Добавлено в 17:31 ---------- Предыдущее сообщение было написано в 17:30 ----------

МЕРЦІ

Мерці, Мерці… Навколо, тут і там,
Куди не глянешь, скрізь самі ходячи трупи!
Немає ліку тим холодним мертвякам:
Вони клопочуться, згромаджуються в купи…

Ти чуєшь регіт їх захриплих голосів,
Обридливу сварню, стогнання і прокльони?
Це все пережитки старих-старих часів —
Тисячолітні звичаї — забобони!

Вони не вмерли, не згинули у тьмі,
Не відмінили їх віки, тисячоліття —
Як і давно колись, вони такі ж самі
І нині з початком двадцятого століття…

Для них усе дарма, і годі їх спинить;
Наука, поступ і всі заходи просвітні
Не винищили їх, дали їм право жить,
Прибравши в форми лиш сучасні і новітні.

І всі кричать вони про рівність між людьми,
Про поступ світовий, що дасть їм кращу долю,
А давлять разом з тим під тягарем тюрми
Все те, що має дух і незалежну волю!

Навіщо гамір цей? Чого хотять вони?
Який їх ідеал? Лад космополітичний?
Дарма! У відповідь лиш дзвонять кайдани
І стогоном гуде концерт цей хаотичний!

Микола Вороний

[Гонта]

Молодий патріот

Ось він ввесь, немов живий —
Любий, щирий та сердечний,
Патріот наш молодий,
Легкодухий і безпечний.

Тип культурний козака,
Вміє він і заспівати,
Шпарко вчистить гопака,
Потім подиспутувати.

Чарку він не ллє за пліт
І прокаже без упину Ввесь
Шевченків заповіт,
Навіть другу половину.

Рідну мову любить — страх!
І, поводячись по-свинськи,
Просторікує в шинках
Виключно по-українськи.

Розважати панночок —
Це у нього спеціальність.
Ловить рибок на гачок
І скидає одвічальність.

Панночки, як рій, гудуть,
Панночки до нього линуть,
Патріотками стають,
Потім покритками гинуть.

На селі в святковий час
Він уп'ється з «меншим братом»,
І зовуть його у нас
Хлопоманом, демократом.

О, він щирий демократ! —
Невмивака і нечоса,
Він усюди (супостат)
Пальцем висякає носа.

Серце хай йому пусте,
Хай він буде ідіотом,
Він уславився проте
Українським патріотом.

Хай приходить слушний час,
Хай буяє хуртовина:
Патріоти єсть у нас, —
Ще не вмерла Україна!

Микола Вороний

[Гонта]

СТАРИМ ПАТРІОТАМ

Хто кличе всіх за народ свій «на прю»,

Сам же склав руки, сидить без роботи

Та тільки дбає про власну сім'ю?

Ви, землячки мої і патріоти,

Вам я присвячую пісню мою.

Хто каже: «Я Україну люблю»,

Патріотизмом обрид до нудоти,

Бо він чужинець у ріднім краю?

Ви, землячки мої і патріоти,

Вам я присвячую пісню мою.

Хто до народу не має жалю,

Пісню ж народну заводить у ноти.

Що в ній народ вилив тугу свою?

Ви, землячки мої і патріоти,

Вам я присвячую пісню мою.

Хто завдає всім у вічі брехню,

Сам же оббріхує все без срамоти —

Справу громадську і власну, хатню?

Ви, землячки мої і патріоти,

Вам я присвячую пісню мою.

Хто на обіди, вечері й гульню

Тратить свій час, бо не любить нудоти,

Вічно щебече, мов пташка в гаю?

Ви, землячки мої і патріоти,

Вам я присвячую пісню мою.

Хто демократ, сам готовий в петлю,

Тільки б поліпшити долю голоти,

Вчинками ж вам нагадає свиню?

Ви, землячки мої і патріоти,

Вам я присвячую пісню мою.

Микола Вороний

---------- Добавлено в 17:39 ---------- Предыдущее сообщение было написано в 17:38 ----------

Україно! Мамо люба!

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?



Чи вони ж не відцурались,

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?



Марна річ! Були і в тебе

Кобзарі - гудці народні,

Що співали-віщували

Заповіти благородні,



А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..



Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, -

Шлях у край свій повороту?!

Микола Вороний

[Гонта]

КОЛИ ТИ ЛЮБИШ РІДНИЙ КРАЙ

Коли ти любиш рідний край,

Радій, співай!

Прийшла пора, прийшла година

Сміється Київ, сяє Львів!

Ярмо одвічних ворогів

Скидає вільна Україна!

Але, козаче, позір май,

Коли ти любиш рідний край.

Коли ти любиш рідний край,

В ряди ставай!

Гори відвагою святою!

Бо тільки меч — а не слова —

Здобуде нації права

У ворогів її розвою.

Вперед же сміливо рушай,

Коли ти любиш рідний край!

Коли ти любиш рідний край,

То тям і знай,

Що гук війни, вогонь Перуна —

Дочасні, як і свист бича,

І щастя дасть не блиск меча,

А вільна школа і трибуна,

Про це, про це найбільше дбай,

Коли ти любиш рідний край!

* * *

Коли ти любиш рідний край,

Гори, палай!

Коли в огонь живої мови

Чуття святого надаси,

Ти станеш лицарем краси,

І визволення, і любови.

За честь і правду все віддай.

Коли ти любиш рідний край!

Микола Вороний

[Солдат]

Ты поднял народное знамя,
ты возродил в сердцах это пламя.
Пламя свободы ради наших людей,
пламя за жизнь славянских детей.

Дмитрий Боровиков, ты сорвал цепи рабства оков.
Дмитрий Боровиков, будь как и он к побед готов,
смерть начало жизни иной,
Дмитрий Боровиков арийский герой.

[Махатма]

Вiршi поетів УНА-УНСО

Від редакції: Ці тексти, безумовно, мають конкретних авторів, але поширюються у списках власне як витвір колективної творчости усієї спільноти УНА-УНСО.

***

“Нам допоможуть Коран і чотири
англійські кулемети”
(Чеченське прислів’я)

Чотири кулемети та Коран...
Що допоможе нам
Безбожникам, беззбройним, безпонтовим,
З наводження зґвалтованим законом,
По кримінальним переписаним статтям?
На вірність присягти семи смертям,
Повірити передчуттю,
В Чечню пpоpватись на війну
Крізь небезпечний Дагестан.
І вижити, і йти через кордони,
Щоб нелегально пронести шматок свободи,
Чотири кулемети та Коран.

***

По RAF наступне покоління – ми
Училися читати,
Коли вони училися стріляти.
Перетривати. Лампа, ось вікно.
Зимовий день і вечір під Різдво,
Книжки і вічний кіт лежить тихцем –
Пухнаста революція кільцем.
Цьому нема початку ні кінця.
Лиш середина – книжка, кіт і я.
І ми уже стріляєм і в тюрмі
Нас ждуть, нас мало і наступим ми
На плити дворику pозстpільного таки.
У суддів наших підростають дітлахи,
Їх вчать читати, скоро в перший клас...
Який же сенс виловлювати нас?

Це сонце сходить. Яблуневий сад
І чорне поле ніби янгол переходить.
Почато жити лише, ще не було втрат,
Не було ночі ніби, а вже сонце сходить.

Був день, був вечір. Ніч.
Все втрачено. Я згадую світанок.
Сад, сонце, поле. Лише це, одне.
Перейде ніч, життя завершиться під pанок.
До когось янгол поле перетне.

***
І ось нарешті я ляжу на травці під деревом,
під яблунею, хоч можливо то буде вишня, мені однаково, я розрізняю їх лише за плодами...
Під абстрактне дерево ляжу я, під захід сонця і заходжусь мріяти, напівміpкувати, напівпpигадувати і милуватись власним сумуванням. Минуле я пофарбую для себе у теплі кольори заходу,
а майбутнє буде світлим pанком, хоч і через довгу ніч. Ось кінець буття спускається на мою голову. Життя забулось, бажання заспокоїлось в собі.
Я пливу легкими хвилями меланхолії і рефлексую на дозвіллі.

Війна завершилась. Не чутно голосів.
І стало ясно, що є дві суттєві pечі:
Це тепле світло і суха трава.
Фундаментальне коливання листя –
Тільки це цікаво.
Помислити шляхи проміння крізь гілки –
Це Світ помислити, як яблуко знайти.
Пізнання зла і блага – це тільки яблуко,
Бог – яблуня, коли лежиш під нею на землі,
Й через зелене листя,
теплим переплетене промінням,
У небо дивишся за дві
години до війни.

ВІЛЬҐЕЛЬМ ТЕЛЛЬ В ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ

Як витончено просто – влучний постріл,
Стрибок стріли крізь білий простір
З гори в долину, в яблуко чи в око.
Стріла, туман, рухома ціль –
Все визначено й просто,
Що націю pождає влучний постріл,
Свобода – простір, перемога – постріл.
Лоб, яблуко і ворог на коні,
Та ще живий терор
І правда на землі.
Стріла б’є ціль – це неземна краса,
Майбутнє наше – схована стріла.

***

Війна іде, просто є такий глибокий тил,
де ніхто не знає, що існує фронт.

Крізь краєвиди з сосен і беpез
По призабутій колії йти тилом,
Щоб pейки познайомити з тротилом
З терористичним умислом чи без.

Весінній ліс – холодні кольори,
Ознаки міста в лісі передмістя,
Ось краплі крові на торішнім листі –
Передчуття минулої війни.

Хтось різав руку клястися на вірність
Ідеям осені чи напрямку стрільби.
Всі клятви гідності – у проміжках ганьби.
Напалму стане підпалити підлість.

Я намічаю рубежі, мандруючи поліссям
Я обираю цілі, я гуляю містом.
В ландшафті гідному мішень – людина,
Передчуття війни – війни причина.

***
Коли ти повернешся з війни, якщо повернешся звідти, де звикли приховувати своє життя, звикли прислухатися, ти будеш неприємно вражений натовпом, знахабнілим від безпеки і від неї дурним. Тебе дратуватиме те, як ці люди говорять, їхній вигляд і тембр голосів, і вигляд їх міст, не ушляхетнених руйнуваннями, і неможливість стріляти.

Йти містом, ніби лісом, ніби полем, ніби небом, пролетіти, ніби йти, тримати у наплічнику війну, смерть поряд мати, а на обрії тюрму; гранати в тайнику свого часу чекають нетерпляче, небо плаче в ностальгії, мабуть бачить щось минуле, щось велике; я дитячу ностальгію неба і свою не втрачу, неба не переверну, не плачу я. То краплі від дощу.

НА СМЕРТЬ ГЕНЕРАЛА ШУХЕВИЧА

Коли мас роля і роля особи
Єднаються в дії крізь зірвані мости,
То тріска в ополонці – ґеніяльна махіна,
Сипляться іскри від Москви до Берліна.

Кинь зброю. Руки догори. Здавайся і судить ґебіста перед фронтом конвою,
Що гри тої свічки – генераль без війська.
Та палить межи очі йому не “Люґер”,
а Свята Абстракція. Так іскра з Цибуха
Запалює ліси, як спада посуха.
Вождь знає, час чину надходить.Та краю тільки, як розчепірені вхоплять в агонії
Пальці. Та часу тільки,
Як стежка прохова. Дві цалі запалю. Чотири секунди на слова, прибрані в героїчну галю.
З рукою догори – патетичним гостем
Увійти в смерть, як актор в героїчний вестерн.
Смерть на плян, усміх, гест славний в фінезії.
Сполох тротилу – як сполох магнезії
В полум’ї експльозії час фотографує
На дні неволі. Чин в оздобних рамах,
І комплекс героїки (і прапорчик в петличку)
Не смійтесь, як шабля щербилась. То добре і стило.
Смерть славна важка,
Та легка іронія, що вождь, коли гинув,
був зовсім без війська.

http://www.ji.lviv.ua/n25texts/virshi.htm

[кобзар]

Тяжкі часи для нас настали
Ще гірше стало ніж було
Вже геть руйнується село
Нема нам жити вже на шо
Бензин дорожче вже за долар
І гречка коштує як та
Що зроблена із золота
Вже Українську замінили
А ту сусідню утвердили
Зробили море вже добра
І раді всі вже українці
Що голос свій їм віддали
Самі на це ми всі ішли
І їм свободу віддали
Про нас вони вже геть забули
Як владу собі лиш здобули



з власних віршів

---------- Добавлено в 19:55 ---------- Предыдущее сообщение было написано в 19:54 ----------

Вона не знала ще спокою
В столітті не одне у неї горе
І ворогів побільше ніж братів
Й не раз лишали її голу
Не раз топтали всі її
Але вона ввесь час вставала
І ворогів тих клятих гнала
Вона прожила всії муки
Але не взяла то в науку
Хоч плюндрували і палили
І між собой її ділили
Та на колінах не стояла
І в них нічого не благала
І не зломали її муки
Вона зжимала міцно руку
І знову квітла і цвіла
Вона ж як квітка весняна
Вона як дівчина прекрасна
І лиш для неї сонце ясне
І лиш для неї цей ввесь світ
І все для неї бо вона –
На світі лиш одна така
Це Україна – це вона

[кобзар]

Я громадянин УКРАЇНИ
Я патріот а не нацист
І горджусь що тут я ріс
І тут почався той мій рід
І друзі тут
І тут для мене світ
І я скажу що не віддам
Вона моя одна така
Вкраїна рідна і прекрасна
Це Україна – сонце ясне
Вона була і є і буде
Її ніколи не забуду
Вона як мати для всіх нас
Той хто не любить - підарас

[brightangel]

Полюбляю читати журнал Дніпро. Там можна знайти гарні вірші, також надрукувати свої!

[Aleksandr_1]

Полюбляю читати журнал Дніпро. Там можна знайти гарні вірші, також надрукувати свої!

А мені подобається те, що в цьому журналі великий вибір тем для читання!!!!