Slav
30.08.2010, 02:52
Спецгрупи НКВД (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D 0%B8_%D0%9D%D0%9A%D0%92%D0%94)
Спецгрупи НКВД — спеціальні загони НКВД створені для боротьби з УПА, також відомі як «агентурно-бойові групи (АБГ) НКВД», «лжебоївки УПА», «переодіті енкаведисти».
Після розгрому числених формувань УПА, НКВД змінив тактику, використовуючи у боротьбі з повстанцями спеціальні загони НКВД, відомі з літератури та документів як спецгрупи НКВД, агентурно-бойові групи АБГ НКВД, лжебоївки УПА, перевдягнені НКВДисти, котрі складалися з партизанів, працівників НКВД[1] та колишніх вояків ОУН-УПА, що перейшли на сторону радянської влади. Від самого початку свого існування вони носили протизаконний характер, а саме: їхня діяльність не була передбачена законом, а лише регламентувалась відомчими розпорядчими документами та листами.
Крім боротьби з підпіллям, спецгрупи НКВД під маркою УПА скоювали злочини проти мирного населення. Попри знищення працівниками КГБ компрометуючих внутрішніх документів НКВД щодо використання спецгруп НКВД під маркою бандерівців, в архівах все-таки збереглися деякі окремі документи, котрі свідчать, що спецгрупи НКВД вчиняли злочини над мирними жителями. Зокрема, в рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВД майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської області[2], побиття голови сільради села Комарівка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів[3]:
„Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем «Сталь», он же «Резун». Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем «Быстрого» и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется «Резуну», что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку «Быстрого», в которой он оправдывался перед «Резуном», что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/. «
»В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой «Трегуба» и ничего о появлении боевки «Трегубы» в селе не сообщает. Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. — Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с котоыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли, (…)“
«Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было.»
„Я посоветовался с командирами спецгруппы, что не лучше ли будет нам изменить работу — не ходить по селам под видом банд, ищя бандитов, а воровать из сел людей, стоящих на учете РО НКВД, как имеющих связь с бандитами, и их допрашивать под видом «СБ», обвиняя в сиксотстве“
Переодягання солдатів спецгруп НКВД у змішану форму, яку зазвичай носили повстанці УПА, зафіксовано епізодом:
«Боевики группы, одетые в красноармейскую форму, останавливаются в селах близ райцентра, готовят схроны, где можно допрашивать, и ночами, переодевшись в смешанную форму, выезжают на операции для захвата заранее намеченных объектов.»[4]
Повний текст рапорта майора Соколова приведений на 272 сторінці книги американського історика Джеффрі Бурдса «Радянська агентура»
Незважаючи на такі злочини, майору Соколову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, що може свідчити про заохочення з боку вищого керівництва НКВД для лжебоївок вчиняти злочини над мирними громадянами.
Звіт майора Соколова у сфальсифікованому вигляді, де вирізані та змінені приведені фрагменти злочинної діяльності спецгрупи, використовують проросійські дослідники у своїх публікаціях [5], аргументуючи таким чином непричетність спецгруп НКВД до вбивств мирних громадян.[6]
Незначна кількість документів НКВД в архівах, які вказують на факти злочинної діяльності спецгруп, обумовлена тенденцією радянської спецслужби не реєструвати в документах власні злочини, а пізніше — знищувати документи з злочинною діяльністю (коли такі були зареєстровані в документах), подібно як пізніше наступник НКВД — КГБ знищив задокументовані докази катинського розстрілу. Оскільки більшість матеріалів стосовно діяльності спецгруп було знищено у 1990 році, в документах архіву СБУ збереглися лише окремі відомості щодо злочинів, вчинених лжебоївками.[7]
Після значного спаду активності ОУН-УПА на прикінці сорокових років протизаконна діяльність спецгруп НКВД більше заважала боротьбі радянської влади з неполітичним, кримінальним бандитизмом чим приносила користі у боротьбі з ОУН-УПА, що у свою чергу спонукало реагування прокуратури на кримінальну діяльність лжезагонів УПА. Факти злочинів спеціальних груп НКВД знайшли відображення у доповідній записці прокурора Кошарського.[8] Реагування прокуратури на кримінальну активність лжебоївок УПА ще пояснюється міжвідомчим конфліктом між різними спецслужбами УРСР.
У доповідній записці прокурор Кошарський прямо вказував на шкідливу діяльність спецгруп мирним заходам радянської влади. З його слів, діяльність лжебоївок УПА ускладнювала боротьбу з бандитизмом, підривала авторитет радянської законності та наносила шкоду соціалістичному будівництву в Західних областях України; спецгрупи носять яскраво бандитський характер. У цьому ж документі також значиться факт вбивства спецгрупою мирних громадян та наглядна тенденція покривання злочинних дій «переодітих енкаведистів» з боку вищого керівництва НКВД:
„Как установлено предварительным и судебным следствием, организаторами данной националистической группы и инициаторами убийства гр-ки Кучинец Л. Ф. являлись сотрудники Ровенского РО МГБ — Парфенюк Н. В. и Грицай С. И., которые в результате преступного делячества и притупления бдительности со стороны Нач-ка РО МГБ майора Егорова к уголовной ответственности привлечены не были. Получив данные о причастности ПАРФЕНЮКА и ГРИЦАЙ к националистической организации, разоружению бойца группы самоохраны и убийству гр-ки Кучинец Л. Ф., Нач. РО МГБ майор Егоров вызвал Парфенюка и Грицай в РО МГБ и, установив в беседе с ними, что они являются организаторами и участниками перечисленных выше преступлений, тем не менее не арестовал их, а по «оперативным соображениям» отпустил. Воспользовавшись этим, Парфенюк и Грицай, предупредив о возможных арестах других участников террористической группы, скрылись.“
Відповіддю на доповідну записку військового прокурора стала постанова політбюро ЦК КП(б) України. Від Міністерствадержавної безпеки та військової прокуратури вимагалося детально «розслідувати всі факти грубого порушення радянської законності, авинних суворо покарати»[9]
Безпідставним є твердження апологетів радянщини стосовно покарання [10] кожного злочину, зазначеного в документі прокурора Кошарського: в архівах не існує наступних задокументованих даних кримінального переслідування усіх раніше вказаних Кошарським злочиних діянь переодітих енкаведистів. Враховуючи, що бойовики спецгруп, включаючи колишніх членів ОУН та УПА що перейшли на сторону радянської влади, юридично числилися таємними співробітниками НКВД, — відповідальність за злочинну діяльність «переодітих енкаведистів» несе радянська спецслужба.[11]
У працях українських істориків ОУН-УПА включені архівні документи НКВД щодо спецгруп, що розкривають зрадницьку роботу деяких колишніх учасників націоналістичного підпілля.
Джерело: Спецгрупи НКВД (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D 0%B8_%D0%9D%D0%9A%D0%92%D0%94)
* * *
Спецгрупи, як свідчать численні документи радянських спецслужб, комплектувались з працівників НКВД та колишніх упівців, котрі, в свою чергу, з огляду на організаційну (мається наувазі НКВД) підпорядкованість та матеріальне, військове забезпечення спецслужбою, фактично та юридично, також перетворювались у співробітників НКВД. Прокурор Кошарський у своїй доповідній записці щодо фактів грубого порушення законності у діяльності спецгруп в одному з прикладів таких порушень називає колишніх упівців на службі в НКВД таємними співробітниками. Згідно юридичної доктрини respondeat superior відповідальність за злочинні дії вже колишніх упівців на момент їх вчинення у спецгрупах несе радянська спецслужба. Слід відмітити, з самомого початку створення спецгруп, вони повністю комплектувались з колишніх радянських, традиційно підпорядкованих НКВД партизанів, про що свідчить лист наркома внутрішніх справ УССР В. Рясного № 2070/сп від 20 серпня 1944 г. в адрес секретаря ЦК КП(б) Украини Д.Коротченко: http://militera.lib.ru/science/tkachenko_sn/05.html . У книзі Сергійчука з назвою "Тавруючи визвольний прапор" (http://rapidshare.com/files/317453104/NKVS-UPA.pdf) ( 33-43 сторінки ) зустрічаються документи про спецгрупи, котрі складалися виключно з працівників НКВД, зовсім без залучення до спецбоївок колишніх упівців.
Працівники НКВД під час спецоперацій одягали форму УПА. Відтак поширемий термін "переодіті енкаведисти" повністю відповідає істині. Проукраїнських істориків можна лише звинувачувати, що вони недостатньо розкривали у спецгрупах участь колишніх упівців, котрих переважно силоміць змобілізувала у лжебоївки УПА радянська спецслужба.
Книга Джефри Бурдс "Совецкая агентура", котра заслуговує на увагу з огляду відносної об'єктивності, знаходиться в інтернеті: http://militera.lib.ru/research/0/pdf/burds.pdf
У книзі на 272 сторінці викладено цікавий документ щодо діяльності спецгруп. Ось деякі цитати з цього документа:
"Чтобы проверить группу в бою, я решил [с] группой провести операцию по ликвидации группы "Арапа". Мы на заре неожиданно окружили хату, где был схрон, четверо бандитов были в хате, двое в схроне, которые были в хате стали отстреливаться из пулемета и автоматов.
Мы их всех перебили, схрон забросали гранатами, где тоже убили двоих — хату сожгли, из спецгруппы был тяжело ранен боец КУЛЬЧИЦКИЙ Ростислав, кличка "Волк" — который после остался калекой, ..."
"Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с которыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли, а утром группа была в другом селе, я с ротой вошел в село и предсельсовета сам ко мне прибежал с жалобою на бандитов, он был страшно зол на бандитов и дал данные о месте нахождении банды "Трегуб",..."
Цей момент з побиттям голови сільради ретельно викидають любителі совка та рассіюшкі у своїх опусах, опублікованих в проросійських виданнях, як "Газета 2000". Така подача "скоригованих", тобто порізаних офіційних документів НКВД з викинутими невигідними моментами, котрі показують злочинну природу сталінського совка, є, очевидно, нічим іншим як примітивною фальсифікацією.
Прочитавши уважно документ про спецгрупи НКВД з книги американського історика Джефрі Бурдса, я знайшов ще один цікавий епізод, котрий "дивним чином" відсутній у представленнях цього документа проросійськими істориками -- апологетами радянщини, у тому числі дніпропетровської журналістутки, сталінського зомбі, що ховається під псевдонімом Олег Росов ( Новоросс - 73 ). Щоб перевірити моє твердження, треба скопіпастити у пошуковик гугл слова " Миф о "переодетых энкавэдэшниках" і знайти в тексті цей документ НКВД.
Цитую:
Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем “Сталь”, он же “Резун”. Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем “Быстрого” и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется “Резуну”, что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку “Быстрого”, в которой он оправдывался перед “Резуном”, что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/.
Очевидно, скоріше всього, вбитого голову сільради пізніше списали на бандерівців. Якщо у згаданого голови сільради знайшли залишені упівцями коні та вози, то це ще автоматично не означало, що він волів співпрацювати з підпіллям і добровільно взяв їхнє майно на зберігання. Щоб пильний читач не запідозрив знищення абзацу з вбивством голови сільради, Олег Росов викинув у початковому реченні наступного абзацу оригінального документа майора Соколова слова "В этой же операции" ( в операції в котрій лжебоївка УПА під керівництвом майора Соколова вбила та кинула у колодязь голову сільради села Яблунів Станіславської області ). Отже, наступний абзац несфальшованого Росовим документа звучить наступним чином: "В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой “Трегуба” и ничего о появлении боевки “Трегубы” в селе не сообщает." Після фальшування: "Мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой "Трегуба" и ничего о появлении боевки "Трегубы" в селе не сообщает." Відтак, читач з подачі Росова не помічає зникнення у документі попередньої частини тексту з вбивством голови сільради спецгрупою, керованою майором Соколовим.
Дві наступні цитати демонструють злочинну діяльність спецгрупи (розкрадання) , а до відповідальності притягують лише одну людину Плотського.
"Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было."
"Из этой операции я видел, что новая методика в работе спецгруппы, а именно действовать под видом "СБ", дает положительные результаты, я начал перестраивать группу, зачинщика в грабежах ПЛОТСКОГО арестовали, в группе провели работу, что он арестован именно за грабежи — группу разделил на три отделения — одно отделение как-бы группа захвата, два отделения прикрывают работу отделения захвата."
Заголовок та реквізити документа:
28 января 1946 года.
ГАРФ. Ф. Р-9478. Оп. 1. Д. 487. Л. 211.
Совершенно секретно
ГЕНРАЛ-МАЙОРУ товарищу ГОРШКОВУ
организация спецгрупп ОББ УНКВД — РО происходила таким образом:
Майор /СОКОЛОВ/
3.1.1946
г. Чертков
ГАРФ. Ф. Р-9478. Оп. 1с. Д. 487. Л. 212-223.
Підкреслені мною слова у тексті цитат заслуговують увагу у плані дотримання законності. Можна собі уявити до яких методів вдавались НКВДисти, коли підкреслене мною попало в офіційний документ. Творець цього документу майор СОКОЛОВ, котрий безпосередньо приймав участь в описаних ним подіях, навіть не побоявся, що за такі вчинки ( підкреслені мною слова ) він може бути притягнутий до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Натомість за успішно створену спецгрупу з колишніх упівців майора Соколова представили до присвоєння звання геpoя радянського союзу.
З вище поданих епізодів злочинних дій спецгрупи стає також зрозумілою заявлена СБУ причина знищення радянською спецслужбою документів щодо діяльності лжебоївок УПА.
Цитати з підкреслиними словами можна знайти у повному тексті документа НКВД: http://ukraine-history.livejournal.com/1998.html
Безпідставним є твердженням апологетами совка про стовідсоткову реакцію радянської влади на порушення законності спецгрупами. Як видно з числених документів щодо створених НКВД легендованих боївок УПА, покарання досягало порушників закону у незначній кількості випадків злочинних проявів легенованими боївками. З наявних матеріалів згаданої книги "Тавруючи визвольний прапор" професора Володимира Сергійчука можна пересвідчитись, злочинна діяльність переодітих нкведистів дуже часто шкодила самій раданській владі. У документах прослідковуються помилкові збройні сутички спецгруп з іншими структурами радянської влади. Лжебоївки займалися зовсім невиправданим необхідністю боротьби з бандерівським підпіллям грабіжництвом та звичайним кримінальним бандитизмом. Відтак з часовим спадом активності ОУН-УПА, спецбоївки НКВД почали завдавали більше шкоди радянській владі чим користі, що в значній мірі пояснює реагування органів радвлади на вчинені беззаконня. Недоречним у цьому контесті видається орієнтоване на закоренілих та зомбуватих совків посилання на капітана Жеглова з популярної стрічки «Место встречи изменить нельзя», що «правопорядок в стране определяется не наличием воров, а умением властей их обезвреживать», коли ж насправді рівень злочинності визначається кримінальною статистикою, котра у свою чергу залежить від вміння правоохоронних органів недопускати та попережувати вчинення злочинів.
Поданий вище матеріал не претендує на абсолютну безгрішність та відкритий до дискусій.
-------
Ще деякі матеріали до теми " переодітих нкведистів " та лжебоївок:
Сергійчук В. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури і спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА. 2006р.
http://rapidshare.com/files/317453104/NKVS-UPA.pdf
Сергійчук В. Український здвиг. Т. ІІ: Волинь 1939-1955 - Київ: Українська видавнича спілка, 2005. - 840 с.
http://ukrknyga.at.ua/load/16-1-0-44
У цій книзі Сергійчука начебто є деякі документи щодо боївки Лінника - "Рижого"
http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=6553
Книги Вєдєнєєва та інші матеріали:
http://joanerges.livejournal.com/778083.html
http://joanerges.livejournal.com/389539.html
Спецгрупи НКВД — спеціальні загони НКВД створені для боротьби з УПА, також відомі як «агентурно-бойові групи (АБГ) НКВД», «лжебоївки УПА», «переодіті енкаведисти».
Після розгрому числених формувань УПА, НКВД змінив тактику, використовуючи у боротьбі з повстанцями спеціальні загони НКВД, відомі з літератури та документів як спецгрупи НКВД, агентурно-бойові групи АБГ НКВД, лжебоївки УПА, перевдягнені НКВДисти, котрі складалися з партизанів, працівників НКВД[1] та колишніх вояків ОУН-УПА, що перейшли на сторону радянської влади. Від самого початку свого існування вони носили протизаконний характер, а саме: їхня діяльність не була передбачена законом, а лише регламентувалась відомчими розпорядчими документами та листами.
Крім боротьби з підпіллям, спецгрупи НКВД під маркою УПА скоювали злочини проти мирного населення. Попри знищення працівниками КГБ компрометуючих внутрішніх документів НКВД щодо використання спецгруп НКВД під маркою бандерівців, в архівах все-таки збереглися деякі окремі документи, котрі свідчать, що спецгрупи НКВД вчиняли злочини над мирними жителями. Зокрема, в рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВД майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської області[2], побиття голови сільради села Комарівка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів[3]:
„Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем «Сталь», он же «Резун». Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем «Быстрого» и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется «Резуну», что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку «Быстрого», в которой он оправдывался перед «Резуном», что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/. «
»В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой «Трегуба» и ничего о появлении боевки «Трегубы» в селе не сообщает. Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. — Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с котоыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли, (…)“
«Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было.»
„Я посоветовался с командирами спецгруппы, что не лучше ли будет нам изменить работу — не ходить по селам под видом банд, ищя бандитов, а воровать из сел людей, стоящих на учете РО НКВД, как имеющих связь с бандитами, и их допрашивать под видом «СБ», обвиняя в сиксотстве“
Переодягання солдатів спецгруп НКВД у змішану форму, яку зазвичай носили повстанці УПА, зафіксовано епізодом:
«Боевики группы, одетые в красноармейскую форму, останавливаются в селах близ райцентра, готовят схроны, где можно допрашивать, и ночами, переодевшись в смешанную форму, выезжают на операции для захвата заранее намеченных объектов.»[4]
Повний текст рапорта майора Соколова приведений на 272 сторінці книги американського історика Джеффрі Бурдса «Радянська агентура»
Незважаючи на такі злочини, майору Соколову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, що може свідчити про заохочення з боку вищого керівництва НКВД для лжебоївок вчиняти злочини над мирними громадянами.
Звіт майора Соколова у сфальсифікованому вигляді, де вирізані та змінені приведені фрагменти злочинної діяльності спецгрупи, використовують проросійські дослідники у своїх публікаціях [5], аргументуючи таким чином непричетність спецгруп НКВД до вбивств мирних громадян.[6]
Незначна кількість документів НКВД в архівах, які вказують на факти злочинної діяльності спецгруп, обумовлена тенденцією радянської спецслужби не реєструвати в документах власні злочини, а пізніше — знищувати документи з злочинною діяльністю (коли такі були зареєстровані в документах), подібно як пізніше наступник НКВД — КГБ знищив задокументовані докази катинського розстрілу. Оскільки більшість матеріалів стосовно діяльності спецгруп було знищено у 1990 році, в документах архіву СБУ збереглися лише окремі відомості щодо злочинів, вчинених лжебоївками.[7]
Після значного спаду активності ОУН-УПА на прикінці сорокових років протизаконна діяльність спецгруп НКВД більше заважала боротьбі радянської влади з неполітичним, кримінальним бандитизмом чим приносила користі у боротьбі з ОУН-УПА, що у свою чергу спонукало реагування прокуратури на кримінальну діяльність лжезагонів УПА. Факти злочинів спеціальних груп НКВД знайшли відображення у доповідній записці прокурора Кошарського.[8] Реагування прокуратури на кримінальну активність лжебоївок УПА ще пояснюється міжвідомчим конфліктом між різними спецслужбами УРСР.
У доповідній записці прокурор Кошарський прямо вказував на шкідливу діяльність спецгруп мирним заходам радянської влади. З його слів, діяльність лжебоївок УПА ускладнювала боротьбу з бандитизмом, підривала авторитет радянської законності та наносила шкоду соціалістичному будівництву в Західних областях України; спецгрупи носять яскраво бандитський характер. У цьому ж документі також значиться факт вбивства спецгрупою мирних громадян та наглядна тенденція покривання злочинних дій «переодітих енкаведистів» з боку вищого керівництва НКВД:
„Как установлено предварительным и судебным следствием, организаторами данной националистической группы и инициаторами убийства гр-ки Кучинец Л. Ф. являлись сотрудники Ровенского РО МГБ — Парфенюк Н. В. и Грицай С. И., которые в результате преступного делячества и притупления бдительности со стороны Нач-ка РО МГБ майора Егорова к уголовной ответственности привлечены не были. Получив данные о причастности ПАРФЕНЮКА и ГРИЦАЙ к националистической организации, разоружению бойца группы самоохраны и убийству гр-ки Кучинец Л. Ф., Нач. РО МГБ майор Егоров вызвал Парфенюка и Грицай в РО МГБ и, установив в беседе с ними, что они являются организаторами и участниками перечисленных выше преступлений, тем не менее не арестовал их, а по «оперативным соображениям» отпустил. Воспользовавшись этим, Парфенюк и Грицай, предупредив о возможных арестах других участников террористической группы, скрылись.“
Відповіддю на доповідну записку військового прокурора стала постанова політбюро ЦК КП(б) України. Від Міністерствадержавної безпеки та військової прокуратури вимагалося детально «розслідувати всі факти грубого порушення радянської законності, авинних суворо покарати»[9]
Безпідставним є твердження апологетів радянщини стосовно покарання [10] кожного злочину, зазначеного в документі прокурора Кошарського: в архівах не існує наступних задокументованих даних кримінального переслідування усіх раніше вказаних Кошарським злочиних діянь переодітих енкаведистів. Враховуючи, що бойовики спецгруп, включаючи колишніх членів ОУН та УПА що перейшли на сторону радянської влади, юридично числилися таємними співробітниками НКВД, — відповідальність за злочинну діяльність «переодітих енкаведистів» несе радянська спецслужба.[11]
У працях українських істориків ОУН-УПА включені архівні документи НКВД щодо спецгруп, що розкривають зрадницьку роботу деяких колишніх учасників націоналістичного підпілля.
Джерело: Спецгрупи НКВД (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B5%D1%86%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D 0%B8_%D0%9D%D0%9A%D0%92%D0%94)
* * *
Спецгрупи, як свідчать численні документи радянських спецслужб, комплектувались з працівників НКВД та колишніх упівців, котрі, в свою чергу, з огляду на організаційну (мається наувазі НКВД) підпорядкованість та матеріальне, військове забезпечення спецслужбою, фактично та юридично, також перетворювались у співробітників НКВД. Прокурор Кошарський у своїй доповідній записці щодо фактів грубого порушення законності у діяльності спецгруп в одному з прикладів таких порушень називає колишніх упівців на службі в НКВД таємними співробітниками. Згідно юридичної доктрини respondeat superior відповідальність за злочинні дії вже колишніх упівців на момент їх вчинення у спецгрупах несе радянська спецслужба. Слід відмітити, з самомого початку створення спецгруп, вони повністю комплектувались з колишніх радянських, традиційно підпорядкованих НКВД партизанів, про що свідчить лист наркома внутрішніх справ УССР В. Рясного № 2070/сп від 20 серпня 1944 г. в адрес секретаря ЦК КП(б) Украини Д.Коротченко: http://militera.lib.ru/science/tkachenko_sn/05.html . У книзі Сергійчука з назвою "Тавруючи визвольний прапор" (http://rapidshare.com/files/317453104/NKVS-UPA.pdf) ( 33-43 сторінки ) зустрічаються документи про спецгрупи, котрі складалися виключно з працівників НКВД, зовсім без залучення до спецбоївок колишніх упівців.
Працівники НКВД під час спецоперацій одягали форму УПА. Відтак поширемий термін "переодіті енкаведисти" повністю відповідає істині. Проукраїнських істориків можна лише звинувачувати, що вони недостатньо розкривали у спецгрупах участь колишніх упівців, котрих переважно силоміць змобілізувала у лжебоївки УПА радянська спецслужба.
Книга Джефри Бурдс "Совецкая агентура", котра заслуговує на увагу з огляду відносної об'єктивності, знаходиться в інтернеті: http://militera.lib.ru/research/0/pdf/burds.pdf
У книзі на 272 сторінці викладено цікавий документ щодо діяльності спецгруп. Ось деякі цитати з цього документа:
"Чтобы проверить группу в бою, я решил [с] группой провести операцию по ликвидации группы "Арапа". Мы на заре неожиданно окружили хату, где был схрон, четверо бандитов были в хате, двое в схроне, которые были в хате стали отстреливаться из пулемета и автоматов.
Мы их всех перебили, схрон забросали гранатами, где тоже убили двоих — хату сожгли, из спецгруппы был тяжело ранен боец КУЛЬЧИЦКИЙ Ростислав, кличка "Волк" — который после остался калекой, ..."
"Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с которыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили, дали ему 30 палок и ушли, а утром группа была в другом селе, я с ротой вошел в село и предсельсовета сам ко мне прибежал с жалобою на бандитов, он был страшно зол на бандитов и дал данные о месте нахождении банды "Трегуб",..."
Цей момент з побиттям голови сільради ретельно викидають любителі совка та рассіюшкі у своїх опусах, опублікованих в проросійських виданнях, як "Газета 2000". Така подача "скоригованих", тобто порізаних офіційних документів НКВД з викинутими невигідними моментами, котрі показують злочинну природу сталінського совка, є, очевидно, нічим іншим як примітивною фальсифікацією.
Прочитавши уважно документ про спецгрупи НКВД з книги американського історика Джефрі Бурдса, я знайшов ще один цікавий епізод, котрий "дивним чином" відсутній у представленнях цього документа проросійськими істориками -- апологетами радянщини, у тому числі дніпропетровської журналістутки, сталінського зомбі, що ховається під псевдонімом Олег Росов ( Новоросс - 73 ). Щоб перевірити моє твердження, треба скопіпастити у пошуковик гугл слова " Миф о "переодетых энкавэдэшниках" і знайти в тексті цей документ НКВД.
Цитую:
Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем “Сталь”, он же “Резун”. Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем “Быстрого” и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется “Резуну”, что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку “Быстрого”, в которой он оправдывался перед “Резуном”, что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/.
Очевидно, скоріше всього, вбитого голову сільради пізніше списали на бандерівців. Якщо у згаданого голови сільради знайшли залишені упівцями коні та вози, то це ще автоматично не означало, що він волів співпрацювати з підпіллям і добровільно взяв їхнє майно на зберігання. Щоб пильний читач не запідозрив знищення абзацу з вбивством голови сільради, Олег Росов викинув у початковому реченні наступного абзацу оригінального документа майора Соколова слова "В этой же операции" ( в операції в котрій лжебоївка УПА під керівництвом майора Соколова вбила та кинула у колодязь голову сільради села Яблунів Станіславської області ). Отже, наступний абзац несфальшованого Росовим документа звучить наступним чином: "В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой “Трегуба” и ничего о появлении боевки “Трегубы” в селе не сообщает." Після фальшування: "Мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой "Трегуба" и ничего о появлении боевки "Трегубы" в селе не сообщает." Відтак, читач з подачі Росова не помічає зникнення у документі попередньої частини тексту з вбивством голови сільради спецгрупою, керованою майором Соколовим.
Дві наступні цитати демонструють злочинну діяльність спецгрупи (розкрадання) , а до відповідальності притягують лише одну людину Плотського.
"Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было."
"Из этой операции я видел, что новая методика в работе спецгруппы, а именно действовать под видом "СБ", дает положительные результаты, я начал перестраивать группу, зачинщика в грабежах ПЛОТСКОГО арестовали, в группе провели работу, что он арестован именно за грабежи — группу разделил на три отделения — одно отделение как-бы группа захвата, два отделения прикрывают работу отделения захвата."
Заголовок та реквізити документа:
28 января 1946 года.
ГАРФ. Ф. Р-9478. Оп. 1. Д. 487. Л. 211.
Совершенно секретно
ГЕНРАЛ-МАЙОРУ товарищу ГОРШКОВУ
организация спецгрупп ОББ УНКВД — РО происходила таким образом:
Майор /СОКОЛОВ/
3.1.1946
г. Чертков
ГАРФ. Ф. Р-9478. Оп. 1с. Д. 487. Л. 212-223.
Підкреслені мною слова у тексті цитат заслуговують увагу у плані дотримання законності. Можна собі уявити до яких методів вдавались НКВДисти, коли підкреслене мною попало в офіційний документ. Творець цього документу майор СОКОЛОВ, котрий безпосередньо приймав участь в описаних ним подіях, навіть не побоявся, що за такі вчинки ( підкреслені мною слова ) він може бути притягнутий до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Натомість за успішно створену спецгрупу з колишніх упівців майора Соколова представили до присвоєння звання геpoя радянського союзу.
З вище поданих епізодів злочинних дій спецгрупи стає також зрозумілою заявлена СБУ причина знищення радянською спецслужбою документів щодо діяльності лжебоївок УПА.
Цитати з підкреслиними словами можна знайти у повному тексті документа НКВД: http://ukraine-history.livejournal.com/1998.html
Безпідставним є твердженням апологетами совка про стовідсоткову реакцію радянської влади на порушення законності спецгрупами. Як видно з числених документів щодо створених НКВД легендованих боївок УПА, покарання досягало порушників закону у незначній кількості випадків злочинних проявів легенованими боївками. З наявних матеріалів згаданої книги "Тавруючи визвольний прапор" професора Володимира Сергійчука можна пересвідчитись, злочинна діяльність переодітих нкведистів дуже часто шкодила самій раданській владі. У документах прослідковуються помилкові збройні сутички спецгруп з іншими структурами радянської влади. Лжебоївки займалися зовсім невиправданим необхідністю боротьби з бандерівським підпіллям грабіжництвом та звичайним кримінальним бандитизмом. Відтак з часовим спадом активності ОУН-УПА, спецбоївки НКВД почали завдавали більше шкоди радянській владі чим користі, що в значній мірі пояснює реагування органів радвлади на вчинені беззаконня. Недоречним у цьому контесті видається орієнтоване на закоренілих та зомбуватих совків посилання на капітана Жеглова з популярної стрічки «Место встречи изменить нельзя», що «правопорядок в стране определяется не наличием воров, а умением властей их обезвреживать», коли ж насправді рівень злочинності визначається кримінальною статистикою, котра у свою чергу залежить від вміння правоохоронних органів недопускати та попережувати вчинення злочинів.
Поданий вище матеріал не претендує на абсолютну безгрішність та відкритий до дискусій.
-------
Ще деякі матеріали до теми " переодітих нкведистів " та лжебоївок:
Сергійчук В. Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури і спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА. 2006р.
http://rapidshare.com/files/317453104/NKVS-UPA.pdf
Сергійчук В. Український здвиг. Т. ІІ: Волинь 1939-1955 - Київ: Українська видавнича спілка, 2005. - 840 с.
http://ukrknyga.at.ua/load/16-1-0-44
У цій книзі Сергійчука начебто є деякі документи щодо боївки Лінника - "Рижого"
http://misto.ridne.net/viewthread.php?tid=6553
Книги Вєдєнєєва та інші матеріали:
http://joanerges.livejournal.com/778083.html
http://joanerges.livejournal.com/389539.html