Die Einzigartig
10.04.2010, 21:29
Проблема клонування: суспільний та правовий аспект
ХХ століття можна з упевненістю назвати століттям розквіту біології та генетики. Адже ці сфери знання розвиваються найбільш динамічно, спричиняючи своїми відкриттями справжній вибух соціальної свідомості.
Науково-технічний прогрес є органічною складовою сучасної цивілізації. Сьогодні, розвиток науки і техніки, особливо якщо він є безконтрольним, приховує у собі значну небезпеку. Створення зброї масового ураження, екологічна криза, техногенні катастрофи – все це є лише частиною тих негативних наслідків науково-технічного прогресу, із якими людство стикається сьогодні.
Вражаючі можливості щодо реалізації, здавалося б, нереальних проектів на базі відкриттів у галузі молекулярної біології і генетики, виникнення генної інженерії і нових медичних технологій значною мірою змінили уявлення про такі фундаментальні загальнолюдські цінності, як життя та його етапи — народження і смерть. Сьогодні це кожного з нас змушує замислитися над запитаннями: що таке людське тіло і де „живе” душа, оскільки, як відомо, „у здоровому тілі — здоровий дух”. Кредо філософії — ставити запитання і шукати на них відповіді.
Поява ягняти Доллі на світ змусила людей інакше подивитися на термін життя і проблему подовження існування людини на Землі. Останнім часом у політичних, наукових колах і у засобах масової інформації ведуться активні дебати про необхідність клонування людини і супутні проблеми, які при цьому можуть виникнути.
Термін "клонування" означає репродукцію біологічного організму, ідентичного на генетичному рівні до організму-донора. У перекладі із грецької "klon" означає паросток рослини, який при висаджуванні у ґрунт може репродукувати рослину, від якої цей паросток відщеплено. В основі клонування лежить мітоз - пряме ділення клітини, при якому генетична інформація розподіляється порівну.
Таким чином, клон є генетичною копією оригіналу. Теоретично, клон-людина є ідентичним близнюком чи копією іншої людини, віднесеною у часі до моменту відбору генетичної інформації (генної соматичної клітини). Якщо врахувати особливість людського організму змінювати свій генетичний код під впливом часу і різноманітних чинників, та за будь-яких обставин, клон є не абсолютною копією, а лише максимально наближеним до оригіналу повторенням. До речі, цей біологічний феномен вибиває аргументи із системи поглядів, котрі дуже нагадують вульгарне залякування нас можливістю негативних наслідків через однаковість генетичної інформації серед людей.
Тема клонування людини і наукові розробки у цій галузі набувають дедалі більшої соціальної значущості, що неминуче робить їх предметом філософського аналізу. Наполегливі заяви учених про те, що вже у найближчі роки стане технічно і методологічно можливим клонування людини у тому або іншому варіанті, виділили цю тему із розряду вузькоспеціальних у ряд животрепетних соціальних проблем, які мають філософське і гуманітарне значення.
Одразу слід зазначити, що, розглядаючи проблему клонування, потрібно абстрагуватися від питань самого його „механізму” до медико-біологічної деталізації й обговорення сенсаційних відкриттів у цій галузі, яким присвячуються сьогодні як численні наукові публікації, так і ще більш численні статті та повідомлення у засобах масової інформації.
Дане дослідження є орієнтованим на аналіз проблеми клонування методами і засобами філософії, з'ясування місця та ролі філософського знання як інтелектуальної захисної системи культури і як соціального регулятора нових напрямів у науці, що активно розвиваються.
Клонування людини у філософському аспекті стимулює дослідження у напрямі саморефлексїї філософії — історії філософської думки, допомагає розуміти глибинний взаємозв'язок філософії і медицини як галузей знання.
Так, вже у „зрілих” формах наукового пізнання усвідомлюються філософські проблеми природознавства. Мабуть, це пов'язано із логікою становлення науки, впливом зазначених дисциплін на розвиток наукової форми діяльності і становлення науки як соціального інституту. Саме тому ці дисципліни раніш за інші виявили необхідність свого філософського осмислення. Ще пізніше з'явилася потреба у виділенні деяких підрозділів філософії у самостійні наукові напрями (етика, естетика, психологія, логіка тощо), а також визначилися філософські проблеми соціального (гуманітарного) знання: філософія історії, філософія культури, філософія права, філософія релігії.
Виділяють три основних види клонування.
Репродуктивне клонування є штучним відтворенням у лабораторних умовах генетично точної копії будь-якої живої істоти. Ягня Доллі, що з'явилося на світ у Единбурзькому інституті Рослин, є прикладом першого такого клонування великої тварини. У багатьох країнах світу, включаючи Великобританію, репродуктивне клонування людини із метою одержання дітей-клонів забороняється законом.
Терапевтичне клонування („клітинним розмноженням”) є тим самим, що й репродуктивне клонування, але з обмеженим до 14 днів терміном росту ембріона. Після 14-денного терміну в ембріональних клітинах починає розвиватися центральна нервова система і конгломерат клітин (ембріон, бластоцист) і його вже варто вважати живою істотою.
Терапевтичним таке клонування називають лише тому, що протягом перших 14 днів формуються ембріональні клітини, здатні надалі перетворюватися на специфічні тканинні клітини окремих органів - серця, нирок, печінки, підшлункової залози та ін. - і використовуватися у медицині для терапії багатьох захворювань. Такі клітини майбутніх органів названі „ембріональними стовбурними клітинами”. У Великобританії ученим дозволяється застосовувати терапевтичне клонування і проводити досліди на стовбурних клітинах у медичних цілях.
Ембріональні стовбурні клітини утворюються в ембріоні (бластоцисті) у перші ж дні розмноження. Вони є родоначальниками клітин майже усіх тканин і органів дорослої людини. Вони відомі ембріологам давно, утім, лише в останні десятиліття були розроблені спеціальні живильні середовища для вирощування з них живих тканин. Це є майбутнє медицини, шлях „запасних частин”.
Серед основних аргументів репродуктивного клонування людини висувають появу можливості для бездітних пар мати власних дітей, збереження особливого генетичного матеріалу, забезпечення наукових цілей (боротьба із хворобами, трансплантація органів, піддослідний матеріал).
Утім, клони геніїв не стануть геніями через те, що їх спадковість спрацювала у той час, коли для цього виникли відповідні передумови. Шанс на прояв «геніальності» дає мізерний відсоток вірогідності повторення такого випадку за нових історичних умов, оскільки особистість істотним чином формує оточуюче середовище. Навіть близнюки мають 70-відсоткову кореляцію в інтелекті і 50-відсоткову кореляцію у рисах характеру, хоча вони розвиваються, в цілому, за ідентичних умов.
Нинішня технологія клонування є недосконалою, ефективність клонування Доллі склала 0,1%; дослідження хромосом вівці засвідчують, що згідно з інформацією у хромосомах її вік - 9 років, хоча реально лише 3 роки. У зв'язку із недосконалістю технології існує надзвичайно високий ризик для здоров'я жінок - потенційних учасниць неконтрольованих експериментів, але все це не є приводом для повної заборони клонування всіх видів. Наукові дослідження доречно проводити на тваринах методом терапевтичного клонування або за допомогою ембріонально стовбурних клітин.
У зв'язку із потенційно можливою перспективою клонуванням людини виникає питання юридичного статусу клона. Деякі дослідники даного питання пропонують вважати, що клон повинен мати увесь спектр прав і обов'язків, котрі може мати звичайна людина, без жодних обмежень. Тобто, він не може бути використаний у якості раба або із метою отримання органів для трансплантації. Також, як ідентичні близнята, клон і донор ДНК матимуть різні відбитки пальців.
Будь-якій людині автоматично дається право власності на його генетичний код і право ним розпоряджатися за власним розсудом; код повинен залишатися під його контролем. Погане поводження із будь-якими людськими істотами є злочином. Людина має право визначати за власною волею, чи хоче вона дозволити клонувати себе після смерті, і за яких умов, а також заборонити клонування уже померлих.
Клонування людини повинно здійснюватись за наявності добровільної згоди власника ДНК, який досяг 18-річного віку. Жінка, яка виношуватиме клона, повинна бути дієздатною та діяти із власної волі, без примусу. Вчені посилаються на те, що ми повинні заборонити вирощування людського плоду поза меж тіла жінки, наприклад, у лабораторних апаратах.
Наразі говорити про можливість клонування людини ще рано, оскільки наука не може створити навіть здорову мишу. Деякі провідні зарубіжні дослідники у галузі клонування ссавців точно заявляють, що клонувати людину в даний момент не можна.
Окрім того, репродуктивне клонування людини викликає серйозні заперечення з етичної точки зору, й у багатьох країнах світу клонування є принципово забороненим. Чимало дослідників відзначають, що навіть прості маніпуляції із яйцеклітинами, такі, як штучне запліднення, спроможні завдати шкоди роботі генів. Тому на сьогоднішній день є лише один правильний напрям у галузі клонування: треба вчитися працювати із яйцеклітиною, не травмуючи її. Учитися краще на зручних модельних об’єктах, наприклад, на пацюках. Отримані дані можуть бути корисними не лише для удосконалення клонування ссавців, а й для центрів репродукції людини.
Більшість навіть професійних біологів не повною мірою, в усіх деталях добре розбираються у технічних нюансах самого явища копіювання спадкової інформації. Однак у певних колах знайшлося багато бажаючих вискочити наперед перед своїми колегами, аби привселюдно, перед світом, "захистити" людей від "страшних посягань" якихось "нерозумних грішників", котрі задумали і планомірно здійснюють щось страшне.
Пропоную звернутися до Біблії - книги шанованої у світі, котра для багатьох може слугувати авторитетним першоджерелом. Це варто зробити, щоб пересвідчитись, що Сам Ісус Христос був першою і єдиною особистістю, створеною за промислом Божим, щоб жити разом з Отцем своїм на небі ще до створення янголів і навіть Всесвіту. Отже у прямому розумінні, за святим листом, Ісус Христос був і є "єдинородним Сином Божим". Усе інше Господь створив при допомозі Сина Свого, який був Йому "великим помічником".
Клонування людини є створенням людини, котра є генетично ідентичною іншій живій або померлій людині, шляхом перенесення у залишену без ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітин людини.
Застосування на законодавчому рівні заборони клонування є найбільш поширеним у законодавстві європейських країн. Ті або інші форми заборони клонування застосовують Німеччина, Іспанія, Данія, Великобританія, Італія, Франція, Швеція, Нідерланди, Бельгія, Словаччина, Швейцарія, а також Японія, Австралія та інші країни.
У США діє заборона на державне фінансування досліджень у цій сфері.
Близько 27 країн Європи підписали Додатковий протокол про заборону клонування людини до Конвенції Ради Європи „Про права людини та біомедицину” 1997 року. У преамбулі Додаткового протоколу відзначається, що “інструменталізація людських істот шляхом навмисного створення генетично ідентичних людських істот є несумісною із гідністю людини і, таким чином, становить зловживання біологією та медициною”. У той же час, недоліком Додаткового протоколу є те, що він не розрізняє репродуктивне та терапевтичне клонування. Вже у підписаній у 2000 році у Ніцці Хартії Європейського Союзові про основні права встановлюється заборона лише на репродуктивне клонування, а терапевтичне клонування не забороняється.
Варто підкреслити, що клонування людини повинне здійснюватися на індивідуальній добровільній основі. Жива людина, до якої планують клонування, за будь-яких обставин повинна буде дати на це свою згоду. Також і жінка, що буде виношувати клона-близнюка і потім ростити цю дитину, повинна діяти добровільно. Ніякий інший сценарій не є мислимим для вільної демократичної країни.
Оскільки при клонуванні потрібною є жінка, щоб виношувати дитину, немає небезпеки, що учені-лиходії будуть створювати тисячі клонів у секретних лабораторіях. Багато хто запитує: “Для чого клонувати людину?” Існує як мінімум дві вагомі причини: щоб надати можливість родинам зачати дітей-близнюків видатних особистостей і дозволити бездітним парам мати дітей.
Живучи у вільному суспільстві, ми також повинні поставити питання: " чи дійсно негативні наслідки є настільки неминучими, що нам варто заборонити це робити дорослим людям, котрі діють добровільно?" Ми побачимо, що в цілому негативні наслідки є нездоланними. Там, де передбачаються певні зловживання, вони можуть бути відвернені за допомогою „неповноцінних” законів і регулюючих норм.
Тема клонування людини і наукові розробки у цій галузі набувають дедалі більшої соціальної значущості, що неминуче робить їх предметом філософського аналізу. Наполегливі заяви вчених про те, що вже у найближчі роки стане технічно і методологічно можливим клонування людини в тому або іншому варіанті, виділили цю тему із розряду вузькоспеціальних у ряд соціальних проблем, що мають глибоке філософське і гуманітарне значення.
Повертаючись до Біблії, слід відмітити, що вона, а також священні тексти інших основних релігій не містять очевидної заборони на клонування людини. Отже, релігійна опозиція щодо клонування людини не має твердих основ. Проте існує безліч людей, що думають, нібито клонування людини є "невірним" у зв’язку із релігійною мотивацією. Релігійні лідери, що вірять, нібито клонування людини є "неправильним", мають право проповідувати свою політику різними допустимими методами, і переконувати у цьому усіх, кого вони можуть переконати.
Отже, опозиція клонуванню людини не ґрунтується на усталених моральних принципах. Обвинувачення у дублюванні ролі Бога є неясною, але постійно повторюваною критикою. Ми її чуємо щораз, коли у медицині з'являється нове серйозне досягнення. У свій час контролювання народжуваності за допомогою протизаплідних засобів, запліднення у пробірці і пересадження серця критикувалися на тих самих підставах. Бог часто робить чудові речі, котрі нам варто намагатися повторити. Якщо дублювання ролі Бога при клонуванні людини може мати погані наслідки, критики мають точно визначити, що вони мають на увазі.
Ставлення міжнародних організацій (Ради Європи, Європейського парламентові, ЮНЕСКО) до репродуктивної функції клонування неодноразово висвітлювалося у їх заявах та погодженнях як негативне й недопустиме. Інші ж погляди на клонування не мають такої одностайної суспільної визначеності та чітких формулювань, що створило широке поле для дискусії щодо моральних наслідків та суспільного добра будь-якої з функцій клонування.
Дискусії можуть дати людству відповідь на те, чи існують у природі генетичні злочинці, чи це є лише примарою, що жахає людство. Адже найжорстокіші серійні вбивці, при ретельному вивченні історії їх життя, виявлялися не генетичними монстрами, а лише жертвами, знівеченими у дитинстві насильством або невільним спостереженням за страшною наругою над іншими.
Отже, людство ще не знайшло відповіді на страшне запитання: що є первинним у людині - середовище та оточення, котре її формує, чи її внутрішня генетична сутність. Клонування людини є новим і, водночас, недослідженим правовим полем, що вимагає законодавчого регулювання для запобігання зловживань. Нижче можна навести деякі пропозиції, врахування котрих у законах відповідало б суспільним потребам:
Клони людей повинні офіційно мати ті ж юридичні права і відповідальність, що і будь-яка інша людська істота. У людей не буде права тримати людського клону у винному льосі для запасних частин свого тіла. Погане ставлення до будь-яких людських істот є злочином безвідносно до близькості їх генетичного коду.
Людина не повинна клонуватися без її письмової згоди. Будь-якій людині автоматично надається право власності на її генетичний код і право ним розпоряджатися за власним розсудом; код повинен залишатися під її контролем. Людині повинно бути дозволено визначати свою долю: чи хоче вона клонувати себе після смерті, і за яких умов. Заборонити клонування неповнолітніх, оскільки вони ще не досягли зрілості для прийняття такого роду рішення.
Клони людини повинні виношуватися і народжуватися тільки дорослою жінкою, що діє за власною волею, без примусу. Вирощування людського плоду поза тілом жінки, наприклад, у лабораторних апаратах, має бути забороненим. У даний момент не існує технології для штучного вирощування плоду.
Існує причина думати, що схильність до жорстокості й убивства генетично визначаються. Клонування засуджених убивць та інших жорстоких злочинців доцільно заборонити. У світі достатньо злочинців і без штучного їхнього створення. Заборона безсумнівно повинна поширюватися на відомих масових убивць минулого.
Проблема клонування в України
Виходячи із необхідності правового урегулювання цього питання, Верховною Радою було в цілому прийнято розроблений Міністерством охорони здоров'я Проект Законові “Про заборону репродуктивного клонування”. Даний Закон має запровадити заборону репродуктивного клонуваня людини в Україні.
Законопроект передбачає введення заборони лише на репродуктивне клонування і не стосується терапевтичного клонування, яке залишається предметом подальших наукових і громадських дискусій із наступним визначенням його правового статусу. Окрім того, даним законопроектом забороняється ввезення на територію України та вивезення з її території клонованих ембріонів людини.
Прийняття Закону України “Про заборону репродуктивного клонування людини” дозволить захистити суспільство від можливих негативних наслідків здійснення репродуктивного клонування людини, зменшить ризики негативних соціальних наслідків від використання новітніх біотехнологій, підвищить біологічну безпеку України. Прийняття Законові України “Про заборону репродуктивного клонування людини” не вимагатиме додаткових фінансових видатків з Державного бюджетові України.
Матеріали сайту http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1976
У США розпочали клінічні випробування стовбурових клітин на людях
Американська фірма Geron першою в світі розпочала випробування методики лікування людськими ембріональними стовбуровими клітинами.
Відповідний дозвіл компанії видало Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA).
Фахівці мають намір протестувати нову методику GRNOPC1 на добровольцях, паралізованих в результаті пошкодження спинного мозку, у яких діє верхня частина тулуба, але не працюють ноги.
Вчені сподіваються, що стовбурові клітини, отримані з людських ембріонів, допоможуть відновити пошкоджені нервові клітини. І до хворих, можливо, повернеться чутливість і здатність рухатися.
Повідомляється, що методику GRNOPC1 можна застосовувати і для лікування таких недуг центральної нервової системи, як хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз і хвороба Канавана.
Geron отримала дозвіл FDA на проведення випробувань в січні 2009 року. Однак експерименти були на півтора року заморожені, щоб фахівці могли перевірити побічні ефекти терапії на тварин.
Заявку на випробування методики лікування сліпоти із допомогою людських ембріональних стовбурових клітин подала американська біотехнологічна компанія Advanced Cell Technology.
Фірма має намір лікувати стовбуровими клітинами пацієнтів, які страждають на макулярну дистрофію Штаргардта. Ця недуга - одна з найчастіших причин дегенерації жовтої плями в дитинстві. Раніше Advanced Cell Technology застосовувала людські ембріональні стовбурові клітини для відновлення клітин сітківки; повідомлялося, що ця технологія повернула зір сліпим пацюкам.
http://tsn.ua/nauka_it/u-ssha-rozpochali-klinichni-viprobuvannya-stovburovih-klitin-na-lyudyah.html
vBulletin версії 3.8.2, © 2000-2012, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2009