Klaus
11.03.2010, 01:45
В основі націоналізму лежить теорія автохтономізму, що оголошує автохтонність етносу найвищою цінністю. Спираючись на цей принцип, корінні етноси відстоюють своє виключне право порядкувати на власній етнічній території. Вперше слово "націоналізм" увів Й. Гердер у 70-х роках XVIII ст., а 20.05.1869 р. на сторінках англійської газети "Дейлі Ньюс" воно було вжито стосовно ірландців і тлумачилось як патріот і захисник нації , борець за незалежність свого народу.Ідея унезалежнення етносів як універсальний ідеал справедливості стала поширюватися з часів Великої французької революції.Повнокровне здійснення цього ідеалу стає можливим лише тоді , коли воно реалізується через створення держави. Саме з того часу націоналізм тлумачиться як ідеологія та рух етносу до статусу національності , тобто державності.
Сучасна етнополітологія та етносоціологія обов`язково пов`язує націоналізм з етносом, з природною потребою людини самоіндентифікувати себе з етносом і нацією-державою, з реакцією людей на промислове нівелювання культур.
До поняття "націоналізм" слід підходити як до природного захисту етносами самих себе, своїх специфічних рис, своєї самобутності, їх мобілізації в самоусвідомлену спільноту , як знаряддя психологічного захисту людини від асиміляції і соціально-політичних катаклізмів, як устремління етнічної спільноти до формування власної держави. Націоналізм сприймається як почуття лояльності до власного етносу і держави, відданості та захисту етнічної єдності і самобутності, державної цілісності й незалежності. Водночас він сприймається як етнологічна і політологічна теорія поділу людства на нації та національні культури. Тому націоналізм часто ототожнюється з національною свідомістю, з відкритим демонструванням прихильності ідеалам державної самостійності свого рідного етносу, з ідеологією і політикою захисту етнічних традицій.
Саме тому корені націоналізму слід шукати в соціально-біологічній природі та культурно-історичному досвіді кожного з етносів. Це означає , що його не можна вигадати, бо він об`єднує людей одного етносу в соціально-політичний моноліт.Націоналізм передається з покоління в покоління не у вигляді пропагандистських теорій, а всією системою матеріальної і духовної культури, що стають основними стимулами до політизації етносів.
Отже, любов і вірність батьківщині, чесне і безкомпромісне служіння їй були і залишаються складовими поняття "націоналізм", що має і повинно ототожнюватись зі словом "патріотизм". Якщо етнос не усвідомлює себе нацією , не стає на позиції націоналізму і шлях державотворення, то це означає, що він демонструє свою соціально-політичну незрілість. Враховуючи сказане, вважаємо, що :
Націоналізм - це природне і відкрите демонстрування, відстоювання і захист етносами своєї самобутності і неповторності, устремління до державно-політичної незалежності.
Це означає, що почуття націоналізму живе в кожному етносі, що воно властиве кожній нормально вихованій і розвиненій людині.Завдяки націоналізму більшість етносів пережили лихоліття тисячоліть і зберегли себе, а кілька сотень із них досягли такого рівня розвитку, що розбудували гаранта своєї історичної сталості - національні держави. Для етносу власний націоналізм - це добро, бо несе йому лад, силу, розквіт, тривалість існування в часі як суб`єкта історії і політики, сприяє усвідомленню своєї історичної місії, формуванню національної ментальності і поведінкових стереотипів.
На етнічному рівні націоналізм - це вияв колективного патріотизму, усвідомлено-пріорітетне ставлення до надбань свого народу, виражена любов до рідної традиційно-побутової культури.
На особистому рівні націоналізм - це таке ставлення етнофора (людини) до власного етносу, при якому інтереси народу вважаються вищими, ніж індивідуальні.
На суспільному рівні націоналізм - це усвідомлення етносом себе як суб`єкта політики з чітко визначеною метою, державницькими інтересами, методологією виживання і державотворення.
На ідейному рівні націоналізм - це ідеологія національного життя (система політичного, економічного, етичного, естетичного, релігійного, громадського життя ), національно-визвольної боротьби, державотворення.
На державному рівні націоналізм - це політика забезпечення індивідуальних і групових потреб та інтересів складників етнічної спільноти через реалізацію загальнонаціональних програм.
Подвійного підходу до націоналізму не повинно бути.Націоналізм -нейтральний феномен, який можна використати як інструмент прогресу, визволення і розбудови нації.Неможливо і безглуздо протиставляти етноси і людство, національну множинність і вселюдську єдність.А оскільки нації - це соціально-політичний стан етносів, а поза ними не жила, не живе і не житиме жодна людина, то націоналізм існуватиме, поки існуватиме людство.
Сучасна етнополітологія та етносоціологія обов`язково пов`язує націоналізм з етносом, з природною потребою людини самоіндентифікувати себе з етносом і нацією-державою, з реакцією людей на промислове нівелювання культур.
До поняття "націоналізм" слід підходити як до природного захисту етносами самих себе, своїх специфічних рис, своєї самобутності, їх мобілізації в самоусвідомлену спільноту , як знаряддя психологічного захисту людини від асиміляції і соціально-політичних катаклізмів, як устремління етнічної спільноти до формування власної держави. Націоналізм сприймається як почуття лояльності до власного етносу і держави, відданості та захисту етнічної єдності і самобутності, державної цілісності й незалежності. Водночас він сприймається як етнологічна і політологічна теорія поділу людства на нації та національні культури. Тому націоналізм часто ототожнюється з національною свідомістю, з відкритим демонструванням прихильності ідеалам державної самостійності свого рідного етносу, з ідеологією і політикою захисту етнічних традицій.
Саме тому корені націоналізму слід шукати в соціально-біологічній природі та культурно-історичному досвіді кожного з етносів. Це означає , що його не можна вигадати, бо він об`єднує людей одного етносу в соціально-політичний моноліт.Націоналізм передається з покоління в покоління не у вигляді пропагандистських теорій, а всією системою матеріальної і духовної культури, що стають основними стимулами до політизації етносів.
Отже, любов і вірність батьківщині, чесне і безкомпромісне служіння їй були і залишаються складовими поняття "націоналізм", що має і повинно ототожнюватись зі словом "патріотизм". Якщо етнос не усвідомлює себе нацією , не стає на позиції націоналізму і шлях державотворення, то це означає, що він демонструє свою соціально-політичну незрілість. Враховуючи сказане, вважаємо, що :
Націоналізм - це природне і відкрите демонстрування, відстоювання і захист етносами своєї самобутності і неповторності, устремління до державно-політичної незалежності.
Це означає, що почуття націоналізму живе в кожному етносі, що воно властиве кожній нормально вихованій і розвиненій людині.Завдяки націоналізму більшість етносів пережили лихоліття тисячоліть і зберегли себе, а кілька сотень із них досягли такого рівня розвитку, що розбудували гаранта своєї історичної сталості - національні держави. Для етносу власний націоналізм - це добро, бо несе йому лад, силу, розквіт, тривалість існування в часі як суб`єкта історії і політики, сприяє усвідомленню своєї історичної місії, формуванню національної ментальності і поведінкових стереотипів.
На етнічному рівні націоналізм - це вияв колективного патріотизму, усвідомлено-пріорітетне ставлення до надбань свого народу, виражена любов до рідної традиційно-побутової культури.
На особистому рівні націоналізм - це таке ставлення етнофора (людини) до власного етносу, при якому інтереси народу вважаються вищими, ніж індивідуальні.
На суспільному рівні націоналізм - це усвідомлення етносом себе як суб`єкта політики з чітко визначеною метою, державницькими інтересами, методологією виживання і державотворення.
На ідейному рівні націоналізм - це ідеологія національного життя (система політичного, економічного, етичного, естетичного, релігійного, громадського життя ), національно-визвольної боротьби, державотворення.
На державному рівні націоналізм - це політика забезпечення індивідуальних і групових потреб та інтересів складників етнічної спільноти через реалізацію загальнонаціональних програм.
Подвійного підходу до націоналізму не повинно бути.Націоналізм -нейтральний феномен, який можна використати як інструмент прогресу, визволення і розбудови нації.Неможливо і безглуздо протиставляти етноси і людство, національну множинність і вселюдську єдність.А оскільки нації - це соціально-політичний стан етносів, а поза ними не жила, не живе і не житиме жодна людина, то націоналізм існуватиме, поки існуватиме людство.