Українська мова

[Станіславів]

Наша рідна і звичайно ж найкраща в світі мова. Належить до слов'янськоъ групи індоєвропейських мов. Походить від руської розмовної мови.
Ось кілька цитат із Вікіпедії
Олесь Гончар, український письменник:
Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні.
Микола Гоголь, український та російський російськомовний письменник:
Надзвичайна мова наша є ще таємницею. В ній усі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі...
Ульріх фон Вердум, голландський мандрівник та мемуарирст:
Найбільше ласкавості в словах і жестах знайдеш на Русі, спеціально у жінок, до чого спричиняється також русинська мова, вимова котрої не така тверда, як польська. Тому кажуть, що у Львові живуть такі гарні, делікатні й спокусливі невісти, як зрештою ніде на цілій земній кулі.
Валерій Шевчук, український письменник-шістдесятник:
Словниковий її (української мови) запас так само незміренний. На її основі гарно творяться неологізми, бо вона не бажає носити на собі мундира канонічності, отже, має найбільшу перспективу розвитку в часі, вона натурально з'єднує в собі пласти архаїчні й модерні, вбирає в себе слова інтернаціональні, а водночас не тратить і множинності слів питомих. [7].
Сергій Плачинда, український письменник:
Мово рідна! Ти ж - як море - безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу - його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру півнь твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку. Люблю тебе і в гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на ворогів,і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою. Люблю і твою ніжність, ласкавість, лагідність, коли ти одним-однісіньким словом зігріваєш, мов сонце, і підносиш над хмари та поміж зорі, і повертаєш до діяння, до життя, наснаго моя і мудрий вічний вчителю мій.

Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. І я, вірний і вічний юнга твій... Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Мож такою і будь вічно, мово рідна!

Крім того я чув, що українська займає друге місце серед усіх мов світу по милозвучності. Я знаю, що на цьому сайті є люди, компетентні в цьому питанні. Хто знає коли і як проводився цей конкурс? Які мови розмістились в першій десятці? Дуже надіюсь хоч на якусь інформацію.

[Станіславів]

Бачу, ніхто такою інформацією не володіє. Я тут ще перерив багато ресурсів і знашов таке - http://prosvilib.ipsys.net/books/yushchuk/ukrainec.htm

Українська мова одна з наймилозвучніших мов світу. 1928 року
в Парижі відбувся міжнародний конкурс мов. На ньому знавці мали
визначити, яка з мов світу наймелодійніша. Зачитували тексти різними
мовами. Прозвучали там і вірші Тараса Шевченка. Серед чотирьох
переможниць наша мова посіла третє місце, поступившись французькій
та італійській і випередивши перську. 1934 року також у Парижі відбувся
новий конкурс на мелодійність мови. Цього разу так само найкращою
виявилася французька мова, друге місце здобула перська, третє - знову
українська.

Але мені здається, що інформація неточна. На другому конкурсі в 34-ому українська зайняла друге місце.

[Гонта]

http://s58.radikal.ru/i161/1009/2a/7430bcb737c6.jpg
http://i080.radikal.ru/1009/2a/8dd82b6e1e4a.jpg

[Гонта]

Українську мову можна вивчити і в Кембриджі

Програма з вивчення української мови, літератури і культури, започаткована у Кембриджському університеті 2008 року, з цього навчального року працюватиме на постійній основі. Про це на прес-конференції у Києві поінформував професор департаменту славістики Кембриджського університету Саймон Франклін, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.

Ця програма розрахована на студентів та аспірантів університету і спрямована на поглиблення знань про Україну. Її перехід на постійну основу став можливим завдяки запровадженню у цьому навчальному році двох академічних посад: лектора Української програми та лектора з української мови.

За словами С.Франкліна, на фундаментальному рівні україністикою здебільшого займаються науковці Північної Америки та Канади, а в Західній Європі вона практично не представлена. "Україна фігурує в нас тільки тоді, коли тут чергова криза - політична, економічна, а потім зникає зі сторінок газет і з свідомості. Ми вважаємо, що це шкідливо не тільки для України, а й для нас, і наша мрія, яка наразі стає дійсністю, - виправити цю помилку", - сказав С.Франклін.

Керівник української програми Кембриджського університету Рорі Фіннін зазначив, що університети Європи здебільшого не помічають української культури, мови та історії. "Але сьогодні в нас є така постійна програма. Це значить, що студенти Кембриджського університету завжди матимуть можливість вивчати українську літературу і культуру", - підкреслив він, додавши, що зацікавленість Україною швидко зростає, і "ми в Кембриджі готові допомагати їй зростати й далі".

Р.Фіннін розповів, що навчальний курс "Вступ до української мови, літератури та культури" включає 24 лекції з мови з ознайомленням з українською літературою, а також роботу студентів з викладачем у невеликих групах - загалом приблизно 200 годин.

Ще один курс "Українська література та кіно 20-го століття" передбачає знайомство із "Записками кирпатого Мефистофеля" В.Винниченка, "Тигроловом" І.Багряного, фільмами О. Довженка "Звенигора", "Арсенал", "Земля", Ю.Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" та іншими знаковими творами українських митців.

Відповідаючи на запитання журналістів, Р.Фіннін поінформував, що українську програму Кембриджа вже прослухали понад 40 студентів, а в новому навчальному році, який у Кембриджі почнеться за тиждень-два, їх, можливо, буде 25-26. "Число наших студентів зростає. А сотні тих, хто не навчається в Кембриджському університеті, мають нагоду познайомитися з українскою культурою та суспільством під час наших публічних лекцій, семінарів або щорічного фестивалю українського кіно", - сказав керівник української програми.

За його словами, на сайті української програми розміщені матеріали для читання, є також студентський форум для дискусій, сторінка на Facebook тощо. "Тобто сфера нашої діяльності широка", - підсумував Р.Фіннін.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=943064

[Гонта]

http://s53.radikal.ru/i139/1010/8e/1f100771d9df.jpg

[Гонта]

Депутати взяли за основу закону про мови неправильно перекладену хартію

Україна може потрапити у мовний капкан разом із новим законопроектом про мови. Ідучи слідами масових протестів, ТСН з'ясувала майже сенсаційну річ. Насправді - Європейську хартію регіональних мов, на яку опираються автори законопроекту, - у нас просто неточно переклали.

Захист мов національних меншин передбачений в Європейській хартії, під якою Україна підписалась ще 8 років тому, нині депутати із правлячої коаліції обіцяють ввести в дію. Їхнє бажання підтримує президент.

Поспішають із новим мовним законом до 2011 року, коли Україні доведеться звітувати за виконання Хартії у Європі. Втім, ми й так випереджаємо багатьох: із 44 країн які підписали Хартію, ратифікували її всього17.

Серед обережних - Франція, Італія і Росія. Екс-голова міжвідомчої групи в Украні з реалізації Європейської хартії упевнений - країни зволікають, бо бояться.

Нові правила провокують в Україні нову хвилю мовного протистояння. Обов'язковість у застосуванні української скасовується майже усюди.

Відтак громадянину України використовувати державну обов'язково лише в армії та нотаріаті. В освіті гарантується навчання тією мовою, якою забажає громада національної меншини.

У міліції, суді чи ДАЇ після цього закону мають заговорити щонайменше 13-тьма мовами нацменшин.

Запроваджується обов'язковий відсоток російської мови на телебаченні та радіо. На виборах перекладати мовами тутешніх громад мають і бюлетені, і виборчу агітацію.

Навіть у Верховній раді виступи з трибуни дозволяються російською чи іншою мовою. Заяви місцеві чиновники не мусять писати державною, можна рідною: румунською, гагаузькою чи кримсько- татарською, приміром.

Професор Володимир Василенко вказав на ще одну - чи не найдивнішу річ. Досвідчений перекладач виявив - в Україні є два варіанти перекладу мовної Хартії, і депутати за основу свого проекту узяли неправильний.

"Уже перекладом було спотворено саму ідеологію Хартії. Хартія присвячена захистові насамперед тих мов, які опинились на межі зникнення. Про це чітко говориться в преамбулі хартії. Російська мова не підпадає", - зазначив він.

Досвідчений мовник вважає - Хартію в Україні можна впроваджувати, лише усвідомлюючим, що в Україні живе понад 130 національних меншин. Реальне забезпечення їхніх мовних прав, навіть з фінасової точки зору - непідйомне. Йдеться про мільярди гривень, повну перебудову діловодства, а подекуди ще й шкоду українській мові.

Втім, автор законопроекту стверджує - шукав компроміс перш за все між українською і російською.
http://tsn.ua/ukrayina/deputati-vzyali-za-osnovu-zakonu-pro-movi-nepravilno-perekladenu-hartiyu.html

[UkrRevolution]

Олекса Pізниченко

Спадщина тисячоліть.
Чим українська мова багатша за інші?


Рецензенти: Володимир Калашник, доктор ф.н. професор Харківського національного університету ім.В.Каразіна; Микола Лесюк, к.ф.н., доцент Івано-Франківського педінституту; Микола Черкасов, старший співробітник Південноукраїнського центру Академії педагогічних наук України

Олекса Різниченко свого часу скінчив філологічний факультет Одеського університету, викладав у школі українську мову та літературу. Уклав словник омонімів та працює над стислим кореневим словником української мови, а отже, досить добре знайомий з предметом. До того ж, тему він піднімає таку, що досі була Terra Incognito: не можна було ставити питання, чим наша мова багатша за інші. Дозволялося писати, що вона співуча, красива, солов'їна, друга за мелодійністю у світі, барвінкова, калинова, чудова тощо.

Виявляється, що на історичних шляхах наша мова втратила з колишнього праслов'янського багатства значно менше, ніж болгарська, чеська, московська чи польська. Про ці багатства, морфологічні "перлинки нашої мови" повинні знати кожен учень школи, кожен громадянин. Знати не для того, щоб цим надміру пишатися, а щоб активно їх уживати, ними користуватися.

Есе "Спадщина тисячоліть" вперше було надруковано (газетний варіант) а одеській міській газеті "Думська площа" в №№ 3,4,5,7,8,12,17,21 (січень-травень 2000 р.). Того ж року воно з'явилось у київській газеті Міністерства Освіти України "Українська мова і література в школі' № 38,40,44.

Читати (http://www.ukrlife.org/main/prosvita/r0.htm)

[UkrRevolution]

Чинний український правопис

Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — 288 с. Видання 2007 року виходить з уточненнями, пов’язаними зі змінами в українській граматиці, що сталися останнім часом. Для фахівців та всіх, хто цікавиться питаннями правопису сучасної української літературної мови.

http://www.madslinger.com/mova/pravopys-2007/index.html

[UkrRevolution]

Іван ОГІЄНКО
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ


Іван Огієнко (Митрополит Іларіон) Історія української літературної мови / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. — К.: Наша культура і наука, 2001. — 440 с., іл.(Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) "Запізніле вороття").

ISBN 966-7821-01-3

Це одна з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною. В історичному розрізі, доступно і переконливо автор показав усьому світові той воістину тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків і обмежень, дослідив феномен незнищенності її, як "душі нації", "найціннішого скарбу" народу. Водночас переконливо спростовуються необґрунтовані теорії щодо "ісконного єдінства русскіх наречій" і спільної мовної колиски для української, білоруської та російської мов.

http://izbornyk.org.ua/ohukr/ohu.htm

[UkrRevolution]

Віталій РУСАНІВСЬКИЙ
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

РУСАНІВСЬКИЙ Віталій Макарович — доктор філологічних наук, професор, академік НАН України, радник дирекції Інституту мовознавства HАНУ, голова Українського комітету славістів і наукової ради «Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності». Тривалий час працював заступником директора і директором Інституту мовознавства, очолював Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України. Автор численних праць з українського, слов’янського і загального мовознавства. Працює над проблемами граматики, лексикології і лексикографії, правопису, історії української мови, стилістики й культури мови.

У пропонованому читачам підручнику викладає цілком оригінальну, сперту на численні лінгвістичні і літературні джерела, історію української літературної мови.

http://izbornyk.org.ua/rusaniv/ru.htm

[UkrRevolution]

Григорій Петрович ПІВТОРАК
ПОХОДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ, РОСІЯН, БІЛОРУСІВ ТА ЇХНІХ МОВ

Півторак Григорій Петрович — член-кореспондент Національної Академії наук України, доктор філологічних наук, професор, зав. Відділу загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України. За освітою історик і філолог. Автор понад 150 друкованих праць з проблем етногенезу слов'ян, історії й діалектології східнослов'янських мов, етимології, білорусистики, культури мови, у тому числі 5-ти монографій. Один з авторів «Етимологічного словника української мови» в семи томах (написав близько 3500 етимологічних статей). Рецензії на його праці друкували часописи Білорусі, Болгарії, Чехії, США. Учасник багатьох всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій, симпозіумів, конґресів. Лауреат премії ім. І. Франка НАН України (за цикл праць з етногенезу східних слов'ян, 1995). Працював також у галузі літературознавства, публіцистики і художнього перекладу.

http://izbornyk.org.ua/pivtorak/pivt.htm

[UkrRevolution]

Андрій ГОРНЯТКЕВИЧ


ЩО АБО ХТО СПРАВДІ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ?

http://izbornyk.org.ua/rizne/gorniatk.htm

[Squadrista]

Зараз до помосковщення мови додалася ще і англіканізація-американізація, з усіма тими кінченими: вау, кульно, респект і т.д...

Нажаль...

[UkrRevolution]

Зараз до помосковщення мови додалася ще і англіканізація-американізація, з усіма тими кінченими: вау, кульно, респект і т.д...

Найскладніше в цьому переконати справжністів-західників, які користуються подвійними стандартами.

[Squadrista]

Найскладніше в цьому переконати справжністів-західників, які користуються подвійними стандартами.

Їх не треба переконувати, хто вони такі - купка нікчемних пристосуванців та грантосмоків, їх треба розбивати в першу чергу ідеологічно, духовно та інтелектуально....і не тільки...Змішати з лайном цих псевдонаціоналістів та псевдокультурників антиукраїнських...

[Гонта]

Експерт: у 2060-му українська мова може померти

Українське суспільство розділилося в питанні статусу російської і української мови. Ситуація з українською мовою викликає занепокоєння фахівців, які передрікають її вимирання з 2060 року, через брак носіїв.

Як розповіла директор громадської організації "Не будь байдужим", яка зокрема моніторить мовну ситуацію в українських містах, Оксана Левкова, останній час соціолінгвісти фіксують звуження функціонування мови, повідомляє Бі-Бі-Сі.

"Темпи русифікації настільки інтенсивні в результаті теперішньої політики Януковича-Табачника, що в дуже багатьох регіонах 50% громадян будуть говорити тільки російською. А це буде вже означати, що мова вмирає", - зазначила експерт.

Вона нагадала нещодавнє дослідження тижневика "Коментарі", в якому прогнозувалося, що українська мова може померти вже у 2060-му році.

Левкова пояснила, що є комплекс факторів, чому мешканці міст, зокрема, не переходять на українську – це історичні умови, економічні умови, урбанізація. "Річ у тім, що ми, на жаль, все ще маємо постколоніальну свідомість, і молодь її не позбувається чомусь", - додала вона.

Фахівець зацитувала дослідження Лариси Масенко: за один день активний молодий киянин розмовляє в середньому з 20-ма різними людьми. 10 із них говорять російською, 8 вважають себе двомовними, 2 людини говорять українською.

"А далі іде констатація того факту, що 10-х російськомовних киян 5 підтримали б перехід співрозмовника на українську, бо цілком прихильно ставляться до відродження української мови. Ще двом буде байдуже. А три поставляться негативно, бо є принциповими опонентами українізації", - зазначила вона.

"З двох україномовних киян тільки один перейшов би на російську, але не зробить цього лише тому, що до нього звернулися українською. Розумієте, на жаль, політкоректними і толерантними є україномовні українці і російськомовні українці, в яких здебільшого фіксуємо мовну стійкість. А російськомовні росіяни не переходять на українську. І все це в результаті дає нам - 80% населення України, які вважають себе українцями, не є україномовними", - констатувала Левкова.
http://tsn.ua/ukrayina/ekspert-u-2060-mu-ukrayinska-mova-mozhe-pomerti.html

[Loren]

Для тих, хто цікавиться творами сучасників української літератури та пише власні твори, слід звернути увагу на український літературний журнал "Дніпро" (http://www.dnipro-ukr.com.ua/), який друкує твори сучасних письменників й надає можливість друкуватися молодим талантам (безкоштовно) й плотить грошові винагороди.

[Русич]

Ще ось таке "дослідження" нашіх північно-східних сусідів стосовно мови:
так виключно для ознайомлення зі стратегією мислення..

Язык до Киева доведет.
Наши великорусские головы до отказа забиты обвинениями (со стороны «младших братьев») в насильственной русификации народов, которые тем или иным способом попадали под «имперскую» руку Москвы. А души московитов при таком перегрузе чувствуют дискомфорт: ах, какие же мы нехорошие русификаторы, прямо пожиратели малых, средних и почти великих языков, самобытных культур беззащитных соседей по царской, имперской и советской «коммуналке»! Чукчи вот, бедные, со страху с родного языка на русский переходят в разговоре с американцами, на русском же пишут самому известному в мире чукче Абрамовичу просьбы о создании чукотской футбольной команды высшей лиги. А какая была самобытность — бить моржа острогой с костяным наконечником, пока не заплыл к ним Семен Дежнев, не заставил силком пользоваться «огненным боем», сиречь ружьем. Из яранг в избы и каменные дома стали переселять оленеводов и охотников проклятые русфикаторы. Правда, чукчи между собой до сих пор говорят на чукотском, на нем же песни поют и танцуют под бубен, как предки, но «старший брат» им азбуку сочинил, явно, неспроста, маскируя свою преступную деятельность.
Ладно, перейдем от малого к великому. Вы догадались, разговор сейчас пойдет об Украине, самой, как уже известно всему миру по воплям из Киева и Львова, русифицированной досоветской и советской колонии «северного соседа». Мы наслышаны о вековой упорной борьбе украинского народа, начиная с убийства новгородским князем Олегом украинского (?) князя Аскольда в 882 году, с северными захватчиками «вогульских кровей» (здесь историческая загадка: племянник варяжского киллера, Игорь, чудесным образом, женившись на псковитянке Ольге, и их потомство становятся чистокровными украинцами). В нынешней литературе, издаваемой южнее хутора Михайловского, эта борьба не на жизнь, а на смерть перенесена во времена фараонов и даже Атлантиды, когда древнейшая на земле украинская нация, оказывается, уже сформировалась и «балакала» исключительно по-украински львовско-галицкого образца. Тот образец, ближе к нашему времени самоназванный «соловьиной мовой», видимо, настолько был мил «украинцам всех времен и народов», что ради его гарантированной сохранности они готовы были отдаться кому угодно — полякам, литве, австрийцам, туркам, татарам крымским, лишь бы не попасть в руки москалям, изощренным ассимиляторам. Пример доверчивого Богдана, пойманного на крючок Переяславской Рады, показал, что лучше пусть татарин отрежет украинскую голову, чем москаль вырвет самостийный язык и пришьет к кровоточащему обрубку свой, кацапский.
Так и было все 350 лет — убеждает нас (и не только нас, в том числе и себя) «сознательное украинство»: медленно, но упорно, последовательно, растягивая пытку, «соловьиный» отрезали, а на его место суровыми нитками пришивали чужой — вообще даже не славянский, а изуродованную вогулами древнюю мову универсально одаренных полян, бесспорных ариев среди родственных народов. Практически выглядело это так: милую Украину целенаправленно, с целью колониального захвата, заселяли пришельцы с севера, мигранты, а чтобы ассимиляция шла в нужном для Москвы и Петербурга направлении, в присутственных местах укореняли исключительно русскоязычных чиновников или тех из своих «манкуртов», кто за чины продавал чужакам «нэньку-Украину». Якобы это и явилось причиной того, что через 15 поколений больше половины жителей Малороссии стали предпочитать русский язык даже в быту, а около половины — называют его родным.

Мы не ставили себе здесь цель углубиться в теорию возникновения русско-украинского двуязычия на Украине. С этой задачей блестяще справился А. Железный (издание Русского Фонда, Киев, 1998). Не будем здесь рассматривать и общую теорию влияния культур. Наша задача даже не столько показать языковое и цивилизаторское взаимовлияние двух близких этносов восточнославянского мира, сколько обратить внимание русского (а еще больше украинского) читателя на известные факты украинизации обширного собственно русского мира. При этом громко оговариваемся, что, в отличие от «сознательного украинства», считающего процессы русификации, в смысле языкового и культурного влияния на соседей, вселенским катаклизмом, принимаем распространение достижений культуры с малороссийского юга на территорию формирования великорусского этноса несомненным благом для русского языка и культуры в целом, ибо речь идет об обогащении духовного мира наших соотечественников.
Здесь как раз место для важного допущения. Авторы, чтобы развить основную мысль статьи, условно становятся на позицию украиноманов, убежденных отнюдь не фактами, а верой, порождённой болезненным хотением, в то, что жители Малой России с глубокой древности являются самостоятельной нацией с родовым именем украинцы, изначально называвшей территорию своего расселения (якобы от польской Холмщины и Закарпатья до Северного Кавказа и от Причерноморья и Дуная до белорусского Полесья, до линии Белгород — Курск — Воронеж) Великой Украиной. Что только они истинные, чистокровные славяне, в отличие от «метисов» Белой и Московской Руси, которые появились в результате колонизации ариями-украинцами варваров «финской и балтской национальностей» в северных лесах. Что только коварством, хитростью и грубой силой отатарившиеся московиты прервали западный путь «наддержавы» (именно так у очень самостийных историков), которая, правда, входила по частям в состав соседних государств (Польши, Литвы, Турции, др.), но исключительно на договорных, равноправных началах.

http://compromat.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1754:2010-05-23-11-39-43&catid=34:personc&Itemid=50

[Магура]

Видатний український мовознавець Юрій Шевельов, ґрунтовно аналізуючи стан і статус української мови першої половини XX ст., мав усі підстави стверджувати:
"Урядове втручання у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною. Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як і не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску... Радянська система встановлює контроль над структурою української мови, забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й орфоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови... Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові"

ДЖЕРЕЛА СЛОВОТВОРЕННЯ. Олексій Братко-Кутинський (http://barvinok.ucoz.net/load/dzherela_slovotvorennja/1-1-0-3)

МОВА І СУСПІЛЬСТВО: ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ ВИМІР. Лариса Масенко (http://barvinok.ucoz.net/load/mova_i_suspilstvo_postkolonialnij_vimir_larisa_mas enko/1-1-0-5)

[UkrRevolution]

Loren, а вони по е-мейлу приймають твори?
А то я взагалі ніяких контактів на сайті знайти не можу.

[Гонта]

http://www.youtube.com/watch?v=O02SeN-ozK0

[Бурило]

http://www.youtube.com/watch?v=ZZiZiWTdljA