Werwolf
10.03.2009, 17:46
Про те, як "народні обранці" приймали положення про скасування в українських паспортах графи "національність"
Нижче подано фрагменти із стенограми засідання Верховної Ради України, на якому було прийнято відповідний документ.
ЗАСІДАННЯ ДЕВ'ЯНОСТО ДРУГЕ
Сесійний зал Верховної Ради України. 26 червня 1992
року. 10 година.
Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.
Плющ І.С., голова Верховної Ради України: Переходимо до розгляду наступного питання порядку денного про проекти положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження, а також про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів законодавства України у зв'язку з прийняттям закону про громадянство України. Слово надається доповідачу Василю Васильовичу Онопенку, заступнику міністра юстиції України.
ОНОПЕНКО В.В., заступник міністра юстиції України: Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 1991 року "Про порядок введення в дію Закону про громадянство України" Кабінет Міністрів України подає на ваш розгляд підготовлені проекти, зокрема, Положення про паспорт громадянина України, Положення про свідоцтво про народження, а також проект закону про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів законодавства України у зв'язку з прийняттям закону про громадянство України.
Зазначені проекти нормативних актів підготовлені Мінюстом, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством закордонних справ за участю науковців. Проекти погоджені з Комісією Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності і Комісії у правах людини. Доповідачем із зазначених питань Кабінет Міністрів визначив мене.
Насамперед дозвольте дати коротку характеристику паспорта. Передбачається, що паспорт громадянина України являє собою зшиту внакидку нитками книжечку, має тверді обкладинки, обтягнуті ледерином темно-синього кольору і містить тридцять дві сторінки із синьо-жовтою захисною сіткою. Сторінки паспорта будуть пронумеровані і на кожній із них перфоровано серію і номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки паспорта фольгою жовтого кольору зроблено напис "Україна", нижче зображення Державного герба України і під ним - рельєфний напис "Паспорт".
Відомості про власника паспорта: прізвище, ім'я та по батькові, стать, дату і місце народження, дату видачі і орган, що видав паспорт, - виконуються українською і російською мовами. Оскільки паспорт є документом, що засвідчує особу власника, то він не містить таких даних, як сімейний стан, наявність дітей, військовий обов'язок громадянина, його національність і таке інше.(...)
ГОЛОВА. Чи є запитання?
ПУШИК С.Г., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження (Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область): Перед пленарним засіданням ми подивилися, який би мав бути вигляд паспорта. Моїх виборців найбільше хвилює те, що дехто намагається провести статтю, яка б не передбачала зазначення національності. Думаю, графа "національність" обов'язково повинна бути у паспорті. Прошу це врахувати. Разом з тим, чи варто на обкладинці зображувати саме будинок Верховної Ради? Це не історичний будинок, він не є символом України.
Гадаю нам треба все ж подумати про першу обкладинку паспорта. Що ви скажете з цього приводу?
ОНОПЕНКО В.В.: Дякую. Питання про національність виникало, коли ми працювали над макетом паспорта. Мабуть, його потрібно ще раз обговорити і дійти якогось компромісного рішення. Можливо, за бажанням громадянина у паспорті може вказуватись і національність. Але це на ваш розсуд.
Щодо зображення будинку Верховної Ради. Такі пропозиції на дійшли. Але якщо у вас є якісь інші пропозиції, то будь ласка.(...)
БОНДАРЧУК А.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації (Горохівський виборчий округ, Волинська область): У новому зразку немає графи "національність". Але якщо ми йдемо назустріч тим, хто не хоче, щоб вказувалася національність, то чому змушуємо відрікатися від національності тих, хто хоче, щоб у паспорті вона була зазначена? Очевидно, найкраще було б, якби дані про національність вписувалися за бажанням власника паспорта, тобто щоб була така графа.
ГОЛОВА: Андрію Івановичу! Це ж важко встановити, скільки людей цього хоче, а скільки не хоче, щоб вписували національність.
БОНДАРЧУК А.І.: Іване Степановичу, пропоную, щоб графа ця була, але в дужках записувати: за бажанням власника. І все.
ГОЛОВА: Ви розумієте, тоді треба референдум проводити. А це дуже дорого обійдеться, буде дорожче коштувати, ніж уся паспортна система. Це я свою думку висловив.
ОНОПЕНКО В.В.: Моя думка повністю збігається з вашою.(...)
ХМАРА С.І., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Індустріальний виборчий округ, Львівська область): Мої виборці і дуже багато виборців з інших округів (я отримую величезну пошту) стривожені, що не буде графи "національність" Більшість громадян схильні, щоб така графа в паспорті була. А якщо хтось не захоче заповнювати, то нехай не заповнює. Можна на це піти. Але нехтувати громадською думкою, особливо на перехідний період, вважаю, недоцільно.
ОНОПЕНКО В.В.: Дякую, Степане Ільковичу! Пропозиція щодо графи про національність уже не вперше звучить. Вона заслуговує на увагу, і, можливо, треба продумати ще якісь інші варіанти, враховуючи бажання громадян.
КОЗАРЕНКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Антрацитівський міський виборчий округ, Луганська область): Василю Васильовичу! У скількох європейських країнах уведена графа про національність? Думаю, ви знайомилися із статистикою. А я як депутат за ці три роки зрозумів, що дехто нагнітає атмосферу навколо цього тільки з однією метою, щоб посварити людей тут і в усій Україні. На мою думку, найважливіше для кожного, що він - громадянин України.
А процент крові і до шостого коліна... Є в нас депутати, які здатні довести це, але є й такі, хто не може цього зробити. Треба, щоб усі були в рівному становищі: громадянин України - і все. Дякую.
ОНОПЕНКО В.В.: Давайте не загострювати питання про національність. Ми його вивчимо, продумаємо, а потім винесемо на ваш розсуд.
БЕДЬ В.В., член Закарпатської обласної колегії адвокатів, президент юридично-комерційної фірми "Вікторія", м. Ужгород (Тячівський виборчий округ, Закарпатська область): Шановні народні депутати! Я також хочу сказати кілька слів стосовно тої четвертої графи. Якщо ми ставимо в основу нашої концепції громадянське суспільство, не потрібно в паспорт уводити графу про національність. Це є особиста справа людини. Навіть за тим законом, який ми вчора проголосували, кожний сам має визначитися. А паспорт повинен підтверджувати приналежність конкретної людини до громадянства держави - і все. Отоді ми уникнемо таких фактів, коли при одній владі когось записали тим, а прийшла інша - записали іншим і так далі. Ця графа не потрібна в паспорті. (Оплески).
КОСІВ М.В., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Пустомитівський виборчий округ, Львівська область): (...)Що стосується графи про національність, то ви прекрасно розумієте, шановні колеги, чому це така болюча тема. У нас є не одиниці, не сотні - мільйони людей, які в паспорті з вимушених обставин записували не свою національність. У зв'язку з тим, що панував антисемітизм, євреї не записувалися євреями. У зв'язку з тим, що панувала асиміляція, мільйони українців не записані українцями. А тому пропоную таке: якщо ми прийдемо до спільної угоди, що не треба цієї графи в паспорті, то посилання на національність має бути у свідоцтві про народження. Але якщо записувати, то записувати всім. Бо уявіть собі, що одні громадяни матимуть національність, а інші її не матимуть. Як так може бути?
Думаю, що ми все-таки прийдемо до того, що у нас не буде графи про національність. (Шум у залі). До речі, у свідоцтві про народження, так само, як і в паспорті, громадянин може міняти по батькові. Я пропоную ім'я матері записувати в паспорт.
СМЕТАНІН В.І., заступник голови Комісії Верховної Ради України у правах людини (Кіровський виборчий округ, Дніпропетровська область): Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! Мне одинаково не подходят ни русские националисты, ни украинские. Когда мы рассматривали этот вопрос в Комиссии по правам человека, то пришли к единому мнению: нужно записать "гражданин Украины". Если мы хотим построить единое украинское государство, то меня удивляют высказывания некоторых депутатов о нецелесообразности записи на русском язык. Откуда такая нелюбовь к русским, которые живут на Украине и любят и Украину, и украинцев?
Иван Степанович объяснил, почему должна быть страница на русском языке. Говорят, славяне прочитают. Да, прочитают. Но весь мир считает стандартом французский, английский языки, кое-где немецкий и русский как языки международного общения. И, кстати, в Германии на русском языке читают легче, чем на каком-то другом. Поэтому здесь сомнений нет.
Я считаю, что в паспорте графы "национальность" не должно быть. Правильно делает сейчас Украина, что вводит, если можно так сказать, общий язык - украинский. Этот процесс идет, и будет прекрасно, если все будут говорить на украинском языке. Например, в Америке и испанец, и француз, и англичанин, и немец - все владеют английским (или американским) языком. И мы к тому придем - все будем владеть украинским языком.
Но я никогда не забуду свой родной русский язык. Единственное, к чему буду стремиться, - это научиться хотя бы немного английскому языку, чтобы общаться с людьми за границей. Потому что, не зная языка, чувствуешь себя просто тупицей.
Однажды, находясь в Мюнхене, я заблудился, не мог попасть в гостиницу. Когда-то я изучал немецкий язык, но кроме двух слов больше ничего не смог вспомнить.
И последнее относительно прописки. Этот вопрос мы тоже рассматривали в Комиссии по правам человека. Да, во всем мире идет регистрация по месту жительства. Но нигде она не обставлена какими-то анкетами, справками и так далее. Там просто: приехал человек - зафиксировался, уехал - в другом месте зафиксировался.
Поэтому мы предлагаем паспорта выдавать не в милиции, а поручить это местный советам. Паспорт гражданину должна выдавать власть.
Отметка о регистрации должна производиться в жилищнокоммунальных отделах. В каждом районном ЖУ есть паспортистки. Они и должны этим заниматься. То, что этим занимается милиция, как бы дискредитирует ее. Ведь если нужны данные, скажем, о преступнике, она всегда может обратиться в ЖУ. Кстати, их все равно ищут особым способом.
Вы знаете, приходишь в отдел милиции, в паспортный стол, а там сидит женщина или мужчина в погонах, и уже, само собой, не гражданский разговор идет.
Я считаю, что этим должны заниматься органы власти, а милиция пусть занимается своими вопросами. Спасибо.
ГОРИНЬ М.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Залізничний виборчий округ, Львівська область): Вельмишановні депутати! Вельмишановний Іване Степановичу! Ми сьогодні обговорюємо дуже важливе питання - одне з питань будівництва нашої незалежної держави, яку утверджуємо як демократичну. Вчора ми обговорювали законопроект про національні меншини в Україні, і кожен виступаючий говорив, що в період імперського панування національні меншини знаходилися під важким пресом: були денаціоналізовані, русифіковані, не мали власного культурно-мистецького, наукового та релігійного життя. Вважаю, що закон про національні меншини в Україні стосується питання, яке сьогодні обговорюється.
Якою ж буде у майбутньому наша міжнаціональна політика? Чи слід іти шляхом денаціоналізації, чи треба продовжувати курс, який розпочали під час створення Української незалежної держави, взятий на відродження національних громад? Вважаю за доцільне зберегти у паспорті графу про національність. Можливо, не на тривалий час, а тільки на період утвердження нашої державності і демократичної національної політики. Зараз ми будуємо нашу державу: вона в риштуванні. У цей час дуже важливо правильно визначити наш політичний курс.
Я вважаю, що було б необхідно зберегти графу про національність не тільки у паспорті, а й у свідоцтві про народження.
Українська республіканська партія прийняла з цього приводу заяву. Я зачитаю її окремі пункти:
"Відзначаючи, що в Україні проживають представники понад 100 національностей і всі вони роблять внесок у створення матеріальних та культурних цінностей нашої країни, враховуючи трагічні наслідки багатовікового імперського геноциду, так як і етноциду на теренах України, насильницької русифікації населення, а звідси закономірне прагнення людей відновити і утвердити свою національну ідентичність, беручи до уваги вкрай гостру проблему національного відродження і потребу забезпечити достовірність даних переписів населення для здійснення прав національних меншин і гарантування їх культурно-національної автономії в Україні, прагнучи всіляко сприяти реалізації - положень Конституції України і міжнародних правових норм, закону про мови, Декларації прав національностей України щодо забезпечення права всіх національностей на освіту рідною мовою, на відродження національної культури та здійснення інших прав людини, Українська республіканська партія вважає за необхідне:
Перше. Зберегти запис про національність у паспорті громадянина України на період до зміцнення української державності як гарантії прав усіх етносів на території України. Механізм урахування національного складу населення міг би включати також відповідну вказівку на національність громадян у свідоцтві про народження.
Друге. Провести найближчим часом перепис населення України задля встановленім справжнього його національного складу.
Третє. Співставити результати переписів населення з раніше відображеними даними паспортного обліку національної структури населення.
Четверте. Домагатись розбудови мережі національних шкіл, театрів, засобів масової інформації з урахуванням справжнього національного складу населення.
П'яте. Сприяти поверненню репресованих українців, кримських татар, німців та інших національностей в Україну, відновленню в документах їхньої справжньої національності, забезпеченню необхідних умов для участі в політичному житті, вирішенню питань про повернення їхнього майна і працевлаштування. 17 червня. Провід Української республіканської партії".
КОЗАРЕНКО В.І.: Вже третій рік ми читаємо один одному політичні іжиці. Прошу припинити і приступити до голосування.
ГОЛОВА: Отже, проголосуємо? Ні. Слово надається депутату Мотюку.
МОТЮК М.П., секретар Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини (Чортківський виборчий округ, Тернопільська область): Шановні народні депутати! Внесені на обговорення проекти положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження містять спірні моменти, що потребують зваженого та аргументованого обговорення. Вони зводяться до трьох проблем.
Перша. Доцільність вилучення з паспорта громадянина України запису про належність до тієї чи іншої національності.
Друга. Запис у паспорті трьома мовами.
Третя. Відмітка про реєстрацію місця проживання громадянина.
Щодо першої проблеми. Вчора, коли відбувалось емоційне дискутування на Верховній Раді при прийнятті закону про національні меншини в Україні, гостро стояло питання про національні адміністративно-територіальні утворення. Сьогодні ж ми маємо приклад зовсім полярного підходу порівняно з учорашнім.
Кабінет Міністрів пропонує видати паспорт громадянам України, який би раз і назавжди поклав край сумнівам і переживанням, до якої ж національності прилучити себе. Такий паспорт утвердив би космополітичний підхід до всіх проблем розбудови Української держави і тим самим узаконив би на певному рівні зрусифікований статус, перш за все українців, у яких би виник сумнів у доцільності національного відродження, а з часом і існування держави України за певних несприятливих історичних обставин.
Хвиля національного нігілізму особливо небезпечна для тих національних меншин, які, звільнившись від комплексу непрестижності своєї нації, що мав місце за імперських умов, прагнуть відновити належність до тієї чи іншої нації і активно включитись у відтворення рідної національної культурної самобутності.
Своїми необдуманими рішеннями ми хочемо ще в зародку захоронити таке відродження, віднявши у громадян право з гордістю зазначити в паспорті громадянина України належність до своєї нації.
Відмовившись від графи приналежності до тієї чи іншої національності, ми створимо прецедент паралельного запису в паспорті мовою тієї національної меншини, яка, на жаль, в умовах імперії була домінуючим інструментом русифікаторської політики держави, що прагнула злиття націй як найвищого досягнення інтернаціоналізму.
(...)
ГОЛОВА: Прошу вибачення у народних депутатів, які записалися на виступ, але надходять пропозиції депутатів припинити обговорення, оскільки нічого нового на розгляд не вноситься. Це перше.
Друге. Хочу, щоб нас правильно зрозуміли. Ми ні в кого нічого не забираємо, як сказав депутат Мотюк. Навпаки, хочемо дати громадянам України паспорт громадянина України, а не побрати. Над цими проектами працювало багато комісій. Є різні думки. Про одну з них говорив депутат Іван Іванович Макар. Але у нас ще не було такого питання, з приводу якого у всіх комісій були б однакові думки.
Тому, вважаю, запропоновані проекти мають усі підстави для того, щоб за них проголосувати. Усі країни навколо нас - і ближні, і віддалені (країни Балтії, Бєларусь, Росія) - уже мають і роблять це. Росії значно легше, звичайно, оскільки вони мають відповідні потужності. Але наш Уряд запевнив, що він створить власні потужності, і ми не будемо платити за виготовлення цих документів. Закупимо лише чорнило та папір, бо у нас цього немає.
Отже, прошу Постанову Верховної Ради України про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження проголосувати.
"За" - 257. Дякую.
Нижче подано фрагменти із стенограми засідання Верховної Ради України, на якому було прийнято відповідний документ.
ЗАСІДАННЯ ДЕВ'ЯНОСТО ДРУГЕ
Сесійний зал Верховної Ради України. 26 червня 1992
року. 10 година.
Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.
Плющ І.С., голова Верховної Ради України: Переходимо до розгляду наступного питання порядку денного про проекти положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження, а також про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів законодавства України у зв'язку з прийняттям закону про громадянство України. Слово надається доповідачу Василю Васильовичу Онопенку, заступнику міністра юстиції України.
ОНОПЕНКО В.В., заступник міністра юстиції України: Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 8 жовтня 1991 року "Про порядок введення в дію Закону про громадянство України" Кабінет Міністрів України подає на ваш розгляд підготовлені проекти, зокрема, Положення про паспорт громадянина України, Положення про свідоцтво про народження, а також проект закону про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів законодавства України у зв'язку з прийняттям закону про громадянство України.
Зазначені проекти нормативних актів підготовлені Мінюстом, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством закордонних справ за участю науковців. Проекти погоджені з Комісією Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності і Комісії у правах людини. Доповідачем із зазначених питань Кабінет Міністрів визначив мене.
Насамперед дозвольте дати коротку характеристику паспорта. Передбачається, що паспорт громадянина України являє собою зшиту внакидку нитками книжечку, має тверді обкладинки, обтягнуті ледерином темно-синього кольору і містить тридцять дві сторінки із синьо-жовтою захисною сіткою. Сторінки паспорта будуть пронумеровані і на кожній із них перфоровано серію і номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки паспорта фольгою жовтого кольору зроблено напис "Україна", нижче зображення Державного герба України і під ним - рельєфний напис "Паспорт".
Відомості про власника паспорта: прізвище, ім'я та по батькові, стать, дату і місце народження, дату видачі і орган, що видав паспорт, - виконуються українською і російською мовами. Оскільки паспорт є документом, що засвідчує особу власника, то він не містить таких даних, як сімейний стан, наявність дітей, військовий обов'язок громадянина, його національність і таке інше.(...)
ГОЛОВА. Чи є запитання?
ПУШИК С.Г., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження (Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область): Перед пленарним засіданням ми подивилися, який би мав бути вигляд паспорта. Моїх виборців найбільше хвилює те, що дехто намагається провести статтю, яка б не передбачала зазначення національності. Думаю, графа "національність" обов'язково повинна бути у паспорті. Прошу це врахувати. Разом з тим, чи варто на обкладинці зображувати саме будинок Верховної Ради? Це не історичний будинок, він не є символом України.
Гадаю нам треба все ж подумати про першу обкладинку паспорта. Що ви скажете з цього приводу?
ОНОПЕНКО В.В.: Дякую. Питання про національність виникало, коли ми працювали над макетом паспорта. Мабуть, його потрібно ще раз обговорити і дійти якогось компромісного рішення. Можливо, за бажанням громадянина у паспорті може вказуватись і національність. Але це на ваш розсуд.
Щодо зображення будинку Верховної Ради. Такі пропозиції на дійшли. Але якщо у вас є якісь інші пропозиції, то будь ласка.(...)
БОНДАРЧУК А.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації (Горохівський виборчий округ, Волинська область): У новому зразку немає графи "національність". Але якщо ми йдемо назустріч тим, хто не хоче, щоб вказувалася національність, то чому змушуємо відрікатися від національності тих, хто хоче, щоб у паспорті вона була зазначена? Очевидно, найкраще було б, якби дані про національність вписувалися за бажанням власника паспорта, тобто щоб була така графа.
ГОЛОВА: Андрію Івановичу! Це ж важко встановити, скільки людей цього хоче, а скільки не хоче, щоб вписували національність.
БОНДАРЧУК А.І.: Іване Степановичу, пропоную, щоб графа ця була, але в дужках записувати: за бажанням власника. І все.
ГОЛОВА: Ви розумієте, тоді треба референдум проводити. А це дуже дорого обійдеться, буде дорожче коштувати, ніж уся паспортна система. Це я свою думку висловив.
ОНОПЕНКО В.В.: Моя думка повністю збігається з вашою.(...)
ХМАРА С.І., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Індустріальний виборчий округ, Львівська область): Мої виборці і дуже багато виборців з інших округів (я отримую величезну пошту) стривожені, що не буде графи "національність" Більшість громадян схильні, щоб така графа в паспорті була. А якщо хтось не захоче заповнювати, то нехай не заповнює. Можна на це піти. Але нехтувати громадською думкою, особливо на перехідний період, вважаю, недоцільно.
ОНОПЕНКО В.В.: Дякую, Степане Ільковичу! Пропозиція щодо графи про національність уже не вперше звучить. Вона заслуговує на увагу, і, можливо, треба продумати ще якісь інші варіанти, враховуючи бажання громадян.
КОЗАРЕНКО В.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Антрацитівський міський виборчий округ, Луганська область): Василю Васильовичу! У скількох європейських країнах уведена графа про національність? Думаю, ви знайомилися із статистикою. А я як депутат за ці три роки зрозумів, що дехто нагнітає атмосферу навколо цього тільки з однією метою, щоб посварити людей тут і в усій Україні. На мою думку, найважливіше для кожного, що він - громадянин України.
А процент крові і до шостого коліна... Є в нас депутати, які здатні довести це, але є й такі, хто не може цього зробити. Треба, щоб усі були в рівному становищі: громадянин України - і все. Дякую.
ОНОПЕНКО В.В.: Давайте не загострювати питання про національність. Ми його вивчимо, продумаємо, а потім винесемо на ваш розсуд.
БЕДЬ В.В., член Закарпатської обласної колегії адвокатів, президент юридично-комерційної фірми "Вікторія", м. Ужгород (Тячівський виборчий округ, Закарпатська область): Шановні народні депутати! Я також хочу сказати кілька слів стосовно тої четвертої графи. Якщо ми ставимо в основу нашої концепції громадянське суспільство, не потрібно в паспорт уводити графу про національність. Це є особиста справа людини. Навіть за тим законом, який ми вчора проголосували, кожний сам має визначитися. А паспорт повинен підтверджувати приналежність конкретної людини до громадянства держави - і все. Отоді ми уникнемо таких фактів, коли при одній владі когось записали тим, а прийшла інша - записали іншим і так далі. Ця графа не потрібна в паспорті. (Оплески).
КОСІВ М.В., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Пустомитівський виборчий округ, Львівська область): (...)Що стосується графи про національність, то ви прекрасно розумієте, шановні колеги, чому це така болюча тема. У нас є не одиниці, не сотні - мільйони людей, які в паспорті з вимушених обставин записували не свою національність. У зв'язку з тим, що панував антисемітизм, євреї не записувалися євреями. У зв'язку з тим, що панувала асиміляція, мільйони українців не записані українцями. А тому пропоную таке: якщо ми прийдемо до спільної угоди, що не треба цієї графи в паспорті, то посилання на національність має бути у свідоцтві про народження. Але якщо записувати, то записувати всім. Бо уявіть собі, що одні громадяни матимуть національність, а інші її не матимуть. Як так може бути?
Думаю, що ми все-таки прийдемо до того, що у нас не буде графи про національність. (Шум у залі). До речі, у свідоцтві про народження, так само, як і в паспорті, громадянин може міняти по батькові. Я пропоную ім'я матері записувати в паспорт.
СМЕТАНІН В.І., заступник голови Комісії Верховної Ради України у правах людини (Кіровський виборчий округ, Дніпропетровська область): Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! Мне одинаково не подходят ни русские националисты, ни украинские. Когда мы рассматривали этот вопрос в Комиссии по правам человека, то пришли к единому мнению: нужно записать "гражданин Украины". Если мы хотим построить единое украинское государство, то меня удивляют высказывания некоторых депутатов о нецелесообразности записи на русском язык. Откуда такая нелюбовь к русским, которые живут на Украине и любят и Украину, и украинцев?
Иван Степанович объяснил, почему должна быть страница на русском языке. Говорят, славяне прочитают. Да, прочитают. Но весь мир считает стандартом французский, английский языки, кое-где немецкий и русский как языки международного общения. И, кстати, в Германии на русском языке читают легче, чем на каком-то другом. Поэтому здесь сомнений нет.
Я считаю, что в паспорте графы "национальность" не должно быть. Правильно делает сейчас Украина, что вводит, если можно так сказать, общий язык - украинский. Этот процесс идет, и будет прекрасно, если все будут говорить на украинском языке. Например, в Америке и испанец, и француз, и англичанин, и немец - все владеют английским (или американским) языком. И мы к тому придем - все будем владеть украинским языком.
Но я никогда не забуду свой родной русский язык. Единственное, к чему буду стремиться, - это научиться хотя бы немного английскому языку, чтобы общаться с людьми за границей. Потому что, не зная языка, чувствуешь себя просто тупицей.
Однажды, находясь в Мюнхене, я заблудился, не мог попасть в гостиницу. Когда-то я изучал немецкий язык, но кроме двух слов больше ничего не смог вспомнить.
И последнее относительно прописки. Этот вопрос мы тоже рассматривали в Комиссии по правам человека. Да, во всем мире идет регистрация по месту жительства. Но нигде она не обставлена какими-то анкетами, справками и так далее. Там просто: приехал человек - зафиксировался, уехал - в другом месте зафиксировался.
Поэтому мы предлагаем паспорта выдавать не в милиции, а поручить это местный советам. Паспорт гражданину должна выдавать власть.
Отметка о регистрации должна производиться в жилищнокоммунальных отделах. В каждом районном ЖУ есть паспортистки. Они и должны этим заниматься. То, что этим занимается милиция, как бы дискредитирует ее. Ведь если нужны данные, скажем, о преступнике, она всегда может обратиться в ЖУ. Кстати, их все равно ищут особым способом.
Вы знаете, приходишь в отдел милиции, в паспортный стол, а там сидит женщина или мужчина в погонах, и уже, само собой, не гражданский разговор идет.
Я считаю, что этим должны заниматься органы власти, а милиция пусть занимается своими вопросами. Спасибо.
ГОРИНЬ М.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин (Залізничний виборчий округ, Львівська область): Вельмишановні депутати! Вельмишановний Іване Степановичу! Ми сьогодні обговорюємо дуже важливе питання - одне з питань будівництва нашої незалежної держави, яку утверджуємо як демократичну. Вчора ми обговорювали законопроект про національні меншини в Україні, і кожен виступаючий говорив, що в період імперського панування національні меншини знаходилися під важким пресом: були денаціоналізовані, русифіковані, не мали власного культурно-мистецького, наукового та релігійного життя. Вважаю, що закон про національні меншини в Україні стосується питання, яке сьогодні обговорюється.
Якою ж буде у майбутньому наша міжнаціональна політика? Чи слід іти шляхом денаціоналізації, чи треба продовжувати курс, який розпочали під час створення Української незалежної держави, взятий на відродження національних громад? Вважаю за доцільне зберегти у паспорті графу про національність. Можливо, не на тривалий час, а тільки на період утвердження нашої державності і демократичної національної політики. Зараз ми будуємо нашу державу: вона в риштуванні. У цей час дуже важливо правильно визначити наш політичний курс.
Я вважаю, що було б необхідно зберегти графу про національність не тільки у паспорті, а й у свідоцтві про народження.
Українська республіканська партія прийняла з цього приводу заяву. Я зачитаю її окремі пункти:
"Відзначаючи, що в Україні проживають представники понад 100 національностей і всі вони роблять внесок у створення матеріальних та культурних цінностей нашої країни, враховуючи трагічні наслідки багатовікового імперського геноциду, так як і етноциду на теренах України, насильницької русифікації населення, а звідси закономірне прагнення людей відновити і утвердити свою національну ідентичність, беручи до уваги вкрай гостру проблему національного відродження і потребу забезпечити достовірність даних переписів населення для здійснення прав національних меншин і гарантування їх культурно-національної автономії в Україні, прагнучи всіляко сприяти реалізації - положень Конституції України і міжнародних правових норм, закону про мови, Декларації прав національностей України щодо забезпечення права всіх національностей на освіту рідною мовою, на відродження національної культури та здійснення інших прав людини, Українська республіканська партія вважає за необхідне:
Перше. Зберегти запис про національність у паспорті громадянина України на період до зміцнення української державності як гарантії прав усіх етносів на території України. Механізм урахування національного складу населення міг би включати також відповідну вказівку на національність громадян у свідоцтві про народження.
Друге. Провести найближчим часом перепис населення України задля встановленім справжнього його національного складу.
Третє. Співставити результати переписів населення з раніше відображеними даними паспортного обліку національної структури населення.
Четверте. Домагатись розбудови мережі національних шкіл, театрів, засобів масової інформації з урахуванням справжнього національного складу населення.
П'яте. Сприяти поверненню репресованих українців, кримських татар, німців та інших національностей в Україну, відновленню в документах їхньої справжньої національності, забезпеченню необхідних умов для участі в політичному житті, вирішенню питань про повернення їхнього майна і працевлаштування. 17 червня. Провід Української республіканської партії".
КОЗАРЕНКО В.І.: Вже третій рік ми читаємо один одному політичні іжиці. Прошу припинити і приступити до голосування.
ГОЛОВА: Отже, проголосуємо? Ні. Слово надається депутату Мотюку.
МОТЮК М.П., секретар Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини (Чортківський виборчий округ, Тернопільська область): Шановні народні депутати! Внесені на обговорення проекти положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження містять спірні моменти, що потребують зваженого та аргументованого обговорення. Вони зводяться до трьох проблем.
Перша. Доцільність вилучення з паспорта громадянина України запису про належність до тієї чи іншої національності.
Друга. Запис у паспорті трьома мовами.
Третя. Відмітка про реєстрацію місця проживання громадянина.
Щодо першої проблеми. Вчора, коли відбувалось емоційне дискутування на Верховній Раді при прийнятті закону про національні меншини в Україні, гостро стояло питання про національні адміністративно-територіальні утворення. Сьогодні ж ми маємо приклад зовсім полярного підходу порівняно з учорашнім.
Кабінет Міністрів пропонує видати паспорт громадянам України, який би раз і назавжди поклав край сумнівам і переживанням, до якої ж національності прилучити себе. Такий паспорт утвердив би космополітичний підхід до всіх проблем розбудови Української держави і тим самим узаконив би на певному рівні зрусифікований статус, перш за все українців, у яких би виник сумнів у доцільності національного відродження, а з часом і існування держави України за певних несприятливих історичних обставин.
Хвиля національного нігілізму особливо небезпечна для тих національних меншин, які, звільнившись від комплексу непрестижності своєї нації, що мав місце за імперських умов, прагнуть відновити належність до тієї чи іншої нації і активно включитись у відтворення рідної національної культурної самобутності.
Своїми необдуманими рішеннями ми хочемо ще в зародку захоронити таке відродження, віднявши у громадян право з гордістю зазначити в паспорті громадянина України належність до своєї нації.
Відмовившись від графи приналежності до тієї чи іншої національності, ми створимо прецедент паралельного запису в паспорті мовою тієї національної меншини, яка, на жаль, в умовах імперії була домінуючим інструментом русифікаторської політики держави, що прагнула злиття націй як найвищого досягнення інтернаціоналізму.
(...)
ГОЛОВА: Прошу вибачення у народних депутатів, які записалися на виступ, але надходять пропозиції депутатів припинити обговорення, оскільки нічого нового на розгляд не вноситься. Це перше.
Друге. Хочу, щоб нас правильно зрозуміли. Ми ні в кого нічого не забираємо, як сказав депутат Мотюк. Навпаки, хочемо дати громадянам України паспорт громадянина України, а не побрати. Над цими проектами працювало багато комісій. Є різні думки. Про одну з них говорив депутат Іван Іванович Макар. Але у нас ще не було такого питання, з приводу якого у всіх комісій були б однакові думки.
Тому, вважаю, запропоновані проекти мають усі підстави для того, щоб за них проголосувати. Усі країни навколо нас - і ближні, і віддалені (країни Балтії, Бєларусь, Росія) - уже мають і роблять це. Росії значно легше, звичайно, оскільки вони мають відповідні потужності. Але наш Уряд запевнив, що він створить власні потужності, і ми не будемо платити за виготовлення цих документів. Закупимо лише чорнило та папір, бо у нас цього немає.
Отже, прошу Постанову Верховної Ради України про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження проголосувати.
"За" - 257. Дякую.