У Росії наполегливо реабілітують Сталіна

[Гонта]

У Росії наполегливо реабілітують Сталіна

Прага – 5 березня, в день 56-ї річниці від дня смерті радянського диктатора Йосипа Сталіна, в Росії про нього згадували, можливо, ще більше й частіше, ніж у попередні пострадянські роки. І в цьому немає нічого дивного: на думку правозахисників, у Росії Путіна і Медведєва семимильними кроками продовжують здійснювати негласну реабілітацію не лише самого Сталіна, а й його діяльності. У новітніх підручниках з історії не шукайте засудження кривавої діяльності «батька усіх часів і народів» – нічого подібного ви там не знайдете. І взагалі, про Сталіна в путінській Росії можна говорити лише все позитивне, або ж мовчати.

Сталін у сучасній Росії знову в пошані. Звичайно, жодних офіційних циркулярів про те, що критикувати чи, борони Боже, паплюжити його ім’я й спадщину заборонено, ви не знайдете.

Та й навіщо циркуляри, цензура? Достатньо, щоб директорами видавництв були такі люди, як, приміром, Аркадій Вітрук. Вони (і щоб ніхто в цьому не сумнівався!) діятимуть не гірше, ніж колишні офіційні радянські цензори.

Ось найсвіжіший приклад. Буквально позавчора московське видавництво «Іностранка» (воно входить до видавничого дому «Аттікус Ґруп») відмовилося друкувати книгу британця Орландо Файджеса «Про тих, що шепочуть: приватне життя в сталінській Росії». Книга, за угодою, ось-ось мала вийти друком. Але не вийде. Бо видавці без зайвих слів розуміють: це просто небезпечно.

«Мені ніхто не телефонував і не забороняв...»

Однак Аркадій Вітрук, генеральний директор московського видавництва «Аттіс», відкидає політичні мотиви відмови від друку книги.

«Мені ніхто жодного разу не телефонував і не забороняв видавати якусь книжку. Рішення ми ухвалюємо, базуючись на наших якихось економічних очікуваннях, вигодах виходу тієї чи іншої книги і специфіки нашого видавництва. Ми видали, приміром, книжку шведського автора про Маяковського, в якій у досить різкій формі описаний соціалістичний лад, соціалізм. Тому коли говорять, що ми не випускаємо літературу гострого політичного змісту, то це також, мабуть, неправильно», – заявив пан Вітрук.

Тоді як автор невиданої (а точніше забороненої) книги Орландо Файджес переконаний, що справжня причини того, що трапилося, – саме політична.

Кремль, за словами професора, автора багатьох книжок з історії Росії, проводить активну реабілітацію Сталіна. А мета цього – заперечити сталінські злочини, наголосити на його досягненнях будівника «славетного радянського минулого», щоб росіяни пишалися радянським минулим. Зараз, каже він, не час для видання в Росії таких книг, як ця. Вона не вписується в нинішню кампанію, яка має на меті позитивніший показ сталінського періоду.

Чому в Росії не показали «Катинь» Вайди?

Втім, це не єдиний приклад, що свідчить про тенденцію реабілітації страшного минулого в Росії. Достатньо згадати 2007 рік, коли в Росії не вдалося показати кінострічку «Катинь» видатного польського кінорежисера Анджея Вайди. Фільм розповідає про вбивство співробітниками НКВС близько 20 тисяч польських офіцерів. Десятиліттями офіційна радянська пропаганда заперечувала цей злочин. Коли ж визнали, то вирішили, що краще про це мовчати.

Даниїл Дондурей, редактор журналу «Мистецтво кіно» пояснює це дуже просто: «Бо йдеться про Росію, про Сталіна, про початок Другої світової війни...».

Росіян, заявляють правозахисники, сучасна кремлівська пропаганда хоче переконати: ім’я Сталіна не повинне викликати у вас негативних емоцій. Підстав соромитися його і його спадщини також немає.

Так думають у Кремлі. І з цим, як це не прикро, якась частина людей в Росії погоджується.

Втім, це ще питання - погоджуються чи змушені погоджуватися.У сталінські часи також усі з усім «погоджувалися»...
radiosvoboda.org/content/Article/1504943.html

[F.N.]

Це давно вже робиться. Вся оця ностальгія за совком штучно нагнітається російським жидорежимом. Знімаються фільми, створюються якісь сайти, проекти...

[Ulv]

Совок був жидівським режимом, тому він зараз так нав"язується

[Гонта]

Пресса: Россияне ностальгируют по Сталину

Любовь к Сталину в России символизирует жажду нового величия страны, полагает немецкая печать.

Так, газета Frankfurter Rundschau пишет:

Рост популярности Сталина (причем его массовые преступления просто не упоминаются) вполне отвечает духу времени путинского десятилетия. Тем самым предпринимаются попытки создать просветленный образ позднесталинистской сверхдержавы – Советского Союза. Более того – эти попытки становятся идеологией. Этим во многом и объясняется широко распространенное желание иметь сильную личность в качестве руководителя страны, который все сумеет устроить. А в итоге народ объявляется недееспособным.

Газета Die Welt отмечает:

Давно уже большинство россиян считают Сталина величайшим государственным мужем 20 века. На Западе подобные оценки объясняли духовным кризисом, который пережили россияне после краха Советского Союза. Во времена, когда не только российские интеллектуалы задают себе вопросы, что такое Россия, где она, и что значит быть русским, любому кухонному психологу становится ясно, что любовь к Сталину символизирует жажду нового величия. Но затем появился Путин и убрал осколки, оставленные не просыхавшим от водки Ельциным. И тогда вдруг многие эксперты по России объявили об окончании кризиса. Они предлагали тезис, что демократия России не подходит, и что у России есть будущее только в том случае, если сильная личность, наделённая царскими полномочиями, будет осуществлять модернизацию сверху. Путин показал, как это делается, и страна процветала. Так зачем же тогда россиянам Сталин? Ответ на этот вопрос прост. Путинская модернизация сверху провалилась. Бывший президент и нынешний премьер-министр сделал ставку лишь на рост цен на нефть. Теперь он производит впечатление человека, нарядившегося в казацкий костюм и попавшего под внезапный дождь. Уровень безработицы в России высок, как никогда прежде. Крах Путина был вполне предсказуем, ведь модернизацию сверху делают возможными три фактора, которых в России не просматривается. Тому, кто из Кремля собирается успешно править огромной страной, нужны хорошо организованный бюрократический аппарат, одобряющие реформы службы безопасности и функционирующая, объединяющая партия. Ничего этого в России нет. В итоге, Россия возвращается в 90-е – с чувством неуверенности и типично российским стремление импонировать. В этой ситуации портреты Сталина несколько смягчают депрессию.

Газета Süddeutsche Zeitung комментирует правовую ситуацию в России:

Конституция нынешней России выглядит манифестом свободы. Но таковой была и советская конституция. Между положениями конституции и практическим правом пролегает такая глубокая пропасть, что многие россияне видят единственного гаранта своих конституционных прав лишь в Страсбурге. В любом случае, президент страны таковым гарантом не является. Как и во времена Льва Толстого, презиравшего юстицию, многие россияне считают законы инструментом власть имущих, и поэтому эти законы можно не просто обходить; это является жизненной необходимостью. Сегодня милиционеров в России больше, чем их было во всём Советском Союзе. Количество заключенных также резко возросло. Каждый четвёртый мужчина в России побывал в тюрьме или "на зоне". "Зона" отделяет Россию от более гуманного общества. "Зона" отделяет Россию от Европы. Но если в реформу милиции не верят даже те, кто особенно страдает от полицейского произвола, встает вопрос: способна ли Россия вообще быть правовым государством?
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5331454,00.html

[Гонта]

У Мєдвєдєва заявили, що десталінізації в Росії не буде

Глава Ради з прав людини при президенті РФ Михайло Федотов спростував слова лідера КПРФ Геннадія Зюганова про те, що в Росії готується кампанія з десталінізації.

За словами Федотова, на січневій зустрічі Ради з президентом Дмитром Мєдвєдєвим обговорюватиметься більш широка тема - подолання наслідків тоталітарного режиму у свідомості суспільства.

Він повідомив, що мова буде йти про підвищення розмірів компенсацій жертвам політичних репресій та увічнення їх пам'яті.

Як зазначив Федотов, незважаючи на заяви Зюганова, Рада не пропонує забороняти відповідну символіку. Не планується також забороняти колишнім членам КПРС працювати державними службовцями.

"Ніхто не збирається починати полювання на відьом", - підкреслив він.

На думку Федотова, виступ Зюганова може бути пов'язаний з наближенням президентських виборів у Росії та спробами лідера комуністів мобілізувати свій електорат.

"Пан Зюганов хотів би зробити нашу Раду антикомуністичним монстром. На превеликий жаль, нічим не можемо йому допомогти", - зазначив Федотов.

Днем раніше Геннадій Зюганов заявив, що в січні Рада при президенті буде розглядатися питання про Йосипа Сталіна. Слідом за цим, за даними лідера комуністів, буде оприлюднено проект указу президента, "спрямованого на здійснення комплексних заходів щодо десталінізації суспільства".
http://tsn.ua/svit/u-myedvyedyeva-zayavili-scho-destalinizaciyi-v-rosiyi-ne-bude.html

[Akademik]

Річь навідь не в пропаганді. Річь у тому, що та пропаганда лягає на благодатну почву. Люблять сталіна переважно в Росії і переважно росіяни. Це Російська Імперія породила Сталіна. Сталін це москаль-лідер, як і Іван Грозний чи Петро Перший. А так як Широпаєв сказав то і я погоджусь, що Росію неможна змінити - Росію можна лише відмінити. Сталін то сама суть Росії, тому вона не може його відкинути.

[Гонта]

Популярність Сталіна в Росії стрімко зростає

Кількість росіян, які схвалюють політику Йосипа Сталіна, за останні чотири зросла майже удвічі. Експерти пов'язують це зі зростанням суспільного невдоволення щодо чинної влади і з провалом курсу на "десталінізацію", який нещодавно оголосили правозахисники.

Згідно з опитуванням Всеросійського центру дослідження громадської думки, з кожним роком все більше росіян вважають, що роль Сталіна в історії Росії була радше позитивною: якщо у 2007 році таких людей було 15%, то цієї весни їх вже 26%.

Директор центру Валерій Федоров вбачає кілька причин цього. Однак з них, за його словами, перемога у Великій Вітчизняній війні, яка у свідомості багатьох досі пов'язана з особистістю Сталіна.

Тележурналіст Микола Сванідзе називає симпатії до радянського вождя "протестним голосуванням".

"Коли люди голосують за Сталіна. вони голосують проти сьогоднішньої дійсності: проти злочинності, корупції і безсилля влади", - заявив він.

Політолог Дмитро Андрєєв ще різкіший в оцінках: "Головна причина - це стан чинного режиму, корумпованого, імпотентного, не здатного ні на що. Куди не кинь - суцільні поразки".

Деякі експерти покладають провину за популярність Сталіна на ЗМІ, що тиражують його образ, і офіційну позицію держави, яка залишається двобічною.

З одного боку - прем'єр Володимир Путін, який закликає "не закидати вождя камінням". З іншого боку - президент Дмитро Мєдвєдєв, який висловлюється про роль Сталіна в історії Росії гранично жорстко.

Нещодавно Рада з розвитку громадянського суспільства і прав людини при президенті РФ розробила програму "Про увічнення пам'яті жертв тоталітарного режиму і про національне примирення". Журналісти одразу охрестили програму "планом десталінізації".

Серед іншого автори цієї програми пропонували заборонити особам, які публічно заперечують злочини сталінізму, перебувати на державній службі.

Однак, судячи з останніх соціологічних опитувань, росіяни не підтримали курс на "десталінізацію": 45% вважають її міфом, яка не має нічого спільного з реальними завданнями, що стоять перед країною.
http://tsn.ua/svit/populyarnist-stalina-v-rosiyi-strimko-zrostaye.html

[Бурило]

Доречі, властям в Росії Сталін до ср*ки. Москалі самі по собі його обожнюють. І владі це недовподоби.