Махатма
04.11.2009, 23:40
Сьогодні, 2.11.09, групою радикальних художників Олександра Shiitman`a (у співавторстві зі скандально відомою арт-групою “Війна”) був проведений театралізований перформанс біля стін Верховної Ради України. Молоді люди протестували проти Закону України “Про захист суспільної моралі” та дій Нацкомісії по захисту суспільної моралі. Хлопець і дівчина, роздягнувшись, імітували статевий акт під стінами верховного органу законодавчої влади України. За цим спостерігали журналісти. Акція викликала несхвалення з боку прихожан «польової церкви», що знаходиться поруч і вони намагалися спровокувати бійку з журналістами. Далі прибула міліція, однак навіть у її присутності прихильники Московського патріархату дозволяли собі погрози, нецензурну лайку і побиття фотографів. Ніхто з журналістів серйозно не постраждав, а хлопець, що ймовірно імітував статевий акт, доставлений в Печерський райвідділ міліції м. Києва. У діях затриманого є ознаки проступку передбаченого ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дрібне хуліганство). Станом на 3 листопада затриманий і досі перебуває у застінках Печерського РУВС. Вирішується питання про порушення карної справи за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України (групове хуліганство).
Коментар від редакції сайту Хроніка самозахисту:
Національна експертна комісія - це дрючок в руках багатого дикуна.
Що таке НЕК з питань захисту суспільної моралі? Це частина державного апарату з величезним бюджетом, якщо порівнювати із витратами на яку-небудь справжню експертну організацію, на кшталт тих, яким доручають судово-медичні експертизи. От питання: навіщо ця частинка потрібна, яку функцію вона виконує? Варіант відповіді “для захисту суспільної моралі” ми одразу відкидаємо. Бо говорити, що в Україні існують норми моралі, стійкі уявлення про громадський обов’язок - відверте лицемірство, яке і можна вважати одним із правил суспільного життя.
Саме у відповідності до нього на сайті НЕК розміщено наступне:
“Діяльність Національної експертної комісії спрямована на піднесення культури та духовності українського народу, утвердження здорового способу життя та належного стану моральності в суспільстві, виховання майбутніх поколінь українців на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість, на засадах народних традицій, українських звичаїв, етичних норм і правил поведінки, що склалася у суспільстві”.
Особисто я, читаючи цей шифр, для себе зміг розкодувати наступне - комісія існує для того, щоб прикриваючись максимально аморфними і незрозумілими приводами (такими як “духовність”, “народні традиції”, “уявлення про добро”) впливати на суспільні відносини у сфері розповсюдження інформації.
Як саме вона діє ми вже бачили. Але підіймаючи шум щодо заборон комісії, часто упускаємо, що самі їй допомагаємо. Оскільки сили НЕК не такі вже й значні, але ми самі перетворюємо її на важливу тему. Вчинки “комісарів від моралі” настільки ж абсурдні, як і діяльність більшості українських державників. Так само, як інші ледарі, котрі ганяють повітря, ці “діячі” намагаються стати н’юзмейкерами. Їх звіти не менш феєричні, ніж звіти уряду, бо зроблені по тому ж принципу - аби ж тільки викликати увагу. Навіщо це чинушам, а не політикам? Щоб створити собі амплуа тих, що не бояться “суспільного осуду”, здатних приймати непопулярні рішення, здатних відволікати увагу на себе. Такі функціонери можуть бути корисними і помаранчевим, і блакитним, а це - гарантія довголіття на посту.
Більше того, в Україні ніякого суспільства нема, як нема і суспільної думки. (Як можна вважати суспільством розрізнених людей, не здатних об’єднувати зусилля задля досягнення спільної мети, для захисту спільних інтересів? А те, що називають суспільною думкою насправді є сукупністю індивідуальних ідей, за відстоювання яких ніхто не буде боротись.) Враховуючи це, треба визнати - в країні є замінник суспільної думки - інформаційне поле, насичене посередніми ідеями, які походять із посередніх (усереднених) знань. Замінником реальної суспільнокорисної діяльності є діяльність журналістів, які зацікавлюють отримувачів інформації новинами про дрібненькі події. Якщо більшість таких подійок пройде поза увагою журналістів, то вони не викличуть і “суспільної уваги”.
НЕК намагається переконати зацікавлених гравців у тому, що вона - корисне знаряддя у цьому псевдосуспільному інформаційному просторі. А з такою характеристикою, як невразливість для критики, вона б могла врешті-решт вдарити і по самим ЗМІ…
Але, враховуючи, що державна влада, як і влада будь-якого із бізнес-гравців, в нас ПОКИ ЩО не абсолютна, то експерти-захисники моралі можуть поперебиватися і крихтами - звичайними хабарами, які беруть усі контролюючі органи. Чи невеликими “пожертвуваннями” від таких же структур, що борються за звання “ефективного важелю суспільного впливу”. Наприклад різні церкви - їм був би вигідний союзник із такими повноваженнями. Вони грають схожі партії у нашій какафонії - НЕК і будь-якій із церков вигідно взаємною підтримкою надавати одна одній значення, легітимізувати одне одного. Такі організації дуже гармонійно діють «рука об руку».
Джерело: Хроніка самозахисту (http://samozahist.org.ua/?p=17253)
Автор фото: Михайло Камєнєв
ФОТО (http://samozahist.org.ua/?p=17253)
Коментар від редакції сайту Хроніка самозахисту:
Національна експертна комісія - це дрючок в руках багатого дикуна.
Що таке НЕК з питань захисту суспільної моралі? Це частина державного апарату з величезним бюджетом, якщо порівнювати із витратами на яку-небудь справжню експертну організацію, на кшталт тих, яким доручають судово-медичні експертизи. От питання: навіщо ця частинка потрібна, яку функцію вона виконує? Варіант відповіді “для захисту суспільної моралі” ми одразу відкидаємо. Бо говорити, що в Україні існують норми моралі, стійкі уявлення про громадський обов’язок - відверте лицемірство, яке і можна вважати одним із правил суспільного життя.
Саме у відповідності до нього на сайті НЕК розміщено наступне:
“Діяльність Національної експертної комісії спрямована на піднесення культури та духовності українського народу, утвердження здорового способу життя та належного стану моральності в суспільстві, виховання майбутніх поколінь українців на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість, на засадах народних традицій, українських звичаїв, етичних норм і правил поведінки, що склалася у суспільстві”.
Особисто я, читаючи цей шифр, для себе зміг розкодувати наступне - комісія існує для того, щоб прикриваючись максимально аморфними і незрозумілими приводами (такими як “духовність”, “народні традиції”, “уявлення про добро”) впливати на суспільні відносини у сфері розповсюдження інформації.
Як саме вона діє ми вже бачили. Але підіймаючи шум щодо заборон комісії, часто упускаємо, що самі їй допомагаємо. Оскільки сили НЕК не такі вже й значні, але ми самі перетворюємо її на важливу тему. Вчинки “комісарів від моралі” настільки ж абсурдні, як і діяльність більшості українських державників. Так само, як інші ледарі, котрі ганяють повітря, ці “діячі” намагаються стати н’юзмейкерами. Їх звіти не менш феєричні, ніж звіти уряду, бо зроблені по тому ж принципу - аби ж тільки викликати увагу. Навіщо це чинушам, а не політикам? Щоб створити собі амплуа тих, що не бояться “суспільного осуду”, здатних приймати непопулярні рішення, здатних відволікати увагу на себе. Такі функціонери можуть бути корисними і помаранчевим, і блакитним, а це - гарантія довголіття на посту.
Більше того, в Україні ніякого суспільства нема, як нема і суспільної думки. (Як можна вважати суспільством розрізнених людей, не здатних об’єднувати зусилля задля досягнення спільної мети, для захисту спільних інтересів? А те, що називають суспільною думкою насправді є сукупністю індивідуальних ідей, за відстоювання яких ніхто не буде боротись.) Враховуючи це, треба визнати - в країні є замінник суспільної думки - інформаційне поле, насичене посередніми ідеями, які походять із посередніх (усереднених) знань. Замінником реальної суспільнокорисної діяльності є діяльність журналістів, які зацікавлюють отримувачів інформації новинами про дрібненькі події. Якщо більшість таких подійок пройде поза увагою журналістів, то вони не викличуть і “суспільної уваги”.
НЕК намагається переконати зацікавлених гравців у тому, що вона - корисне знаряддя у цьому псевдосуспільному інформаційному просторі. А з такою характеристикою, як невразливість для критики, вона б могла врешті-решт вдарити і по самим ЗМІ…
Але, враховуючи, що державна влада, як і влада будь-якого із бізнес-гравців, в нас ПОКИ ЩО не абсолютна, то експерти-захисники моралі можуть поперебиватися і крихтами - звичайними хабарами, які беруть усі контролюючі органи. Чи невеликими “пожертвуваннями” від таких же структур, що борються за звання “ефективного важелю суспільного впливу”. Наприклад різні церкви - їм був би вигідний союзник із такими повноваженнями. Вони грають схожі партії у нашій какафонії - НЕК і будь-якій із церков вигідно взаємною підтримкою надавати одна одній значення, легітимізувати одне одного. Такі організації дуже гармонійно діють «рука об руку».
Джерело: Хроніка самозахисту (http://samozahist.org.ua/?p=17253)
Автор фото: Михайло Камєнєв
ФОТО (http://samozahist.org.ua/?p=17253)