Показати повну версію : Розсекречення архівів СБУ: підготовчий етап
Розсекречення архівів СБУ: підготовчий етап
Київ – Процес розсекречення архівів СБУ зараз проходить підготовчий період. Як повідомив керівник Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович, наразі співробітники архіву підбирають для розсекречення документи, що стосуються репресій у повоєнний період. Така робота вимагає багато зусиль і часу, адже архіви спецслужб не призначалися для досліджень. Це підтверджують і професійні історики.
Насправді немає такої людини, яка б достеменно знала все про архів радянських спецслужб, про те, яка саме інформація, про кого і в яких папках зберігається. І не тільки тому, що різні працівники у різні часи складали папірці з «осколками» людських доль до різних папок, інші приймали їх під розписку, перевіряли, а ще інші розкладали у сховищах на полицях, – а головне, тому, що репресивна система пропустила через себе таку кількість людей, що це не може вмістити у своїй пам’яті та свідомості будь-яка, навіть найгеніальніша, голова.
Через це, зокрема, співробітники архіву, виконуючи указ Президента про розсекречення всіх документів НКВС-КДБ, зараз зайняті підготовчою роботою. Вони розшукують і розбирають за темами великі блоки документів, готуючи їх до розсекречення й вивчення науковцями.
«Цей архів творився для віднайдення, компрометації й ліквідації певних людей. Первинна структура цього архіву відображає рівень діловодства НКВС-КДБ і потреби цих структур. Тому зараз ведеться фронтальна перевірка всіх матеріалів, їх тематизують і структурують з тим, щоб документи можна було розсекречувати й робити доступними для дослідників та громадян», – розповідає керівник Галузевого державного архіву СБУ Володимир В’ятрович.
Пошук «пазлів» історії
Необхідність такої роботи підтверджує і старший науковий співробітник Інституту історії НАНУ, викладач Києво-Могилянської Академії Олег Бажан. Він пояснює, що архів СБУ не має ні картотеки, ні путівників. Робота над структуруванням архіву лише розпочалася.
Бажан працює в архівах уже десятиліття. Саме він підготував збірник документів і матеріалів «Пам’ять Биківні». Однак він жалкує, що поки не знайшов архівного документа, який прямо засвідчує, кого саме поховали в Биківні, є лише опосередковані документи.
Так само Олег Бажан усе ще сподівається знайти документальне пояснення того, чому Сталін вирішив виселити кримських татар. Такий документ дослідник довго, але безрезультатно шукав і в Україні, і в Росії, готуючи збірник документів про кримськотатарський рух із 1940 по 1980 роки. Зараз Олег Бажан досліджує в архівах так зване «мовне питання».
На його думку, пошук в архівах схожий на риболовлю: можна просидіти день і навіть багато днів – і нічого не зловити.
«Це наполеглива й копітка праця. Треба «перелопачувати» сотні документів, щоб знайти «крихту істини». Це як викладання мозаїки, мов складання «пазлів». Тільки ці «пазли» ще потрібно знайти. Для цього треба мати велику наполегливість, певні знання й особливу інтуіцію», – каже Олег Бажан.
Історики чекають можливості отримати доступ до підібраних та розсекречених документів архіву СБУ. Але співробітникам архіву «не вистачає рук» для забезпечення цього попиту.
Між тим на розгляд парламенту внесений законопроект, який передбачає скорочення удвічі бюджетного фінансування Служби безпеки України на 2009 рік.
radiosvoboda.org/content/Article/1498712.html
В Україні розсекретять ще понад 150 тис. носіїв таємної інформації
Державні архіви України мають розсекретити ще понад 150 тис. матеріальних носіїв секретної інформації.
Про це УНІАН повідомили у прес-центрі Служби безпеки України.
Такі дані були встановлені під час перевірки стану охорони інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави, у Державному комітеті архівів України та державних архівних установах, що належать до сфери його управління.
СБУ встановлено, що архівні установи не забезпечують повною мірою виконання Указу Президента України “Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні”.
Зокрема, у ряді регіональних архівних установ виявлено на зберіганні матеріали, створені ще в ХІХ - на початку ХХ сторіч, гриф секретності яким надано за часів колишнього СРСР.
Так, в Державному архіві Тернопільської області зберігається архівний фонд “Колекція карт Тернопільського воєводства (військово-топографічні)”. Карти польською, німецькою та російською мовами були створені в Європі ще у 1883-1937 роках і засекречені у 1960-х роках.
У Державному архіві Рівненської області на зберіганні перебуває 1482 одиниці секретних матеріалів «польського періоду» (1920-1930 рр.), в тому числі матеріали щодо українського національно-визвольного руху.
Перевіркою також встановлено чисельні порушення вимог Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12 з боку працівників Державного комітету архівів України та 11 обласних архівних установ. На підставі матеріалів Служби безпеки скасовано спеціальні дозволи на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею чотирьом обласним архівним установам.
Стосовно 9 відповідальних посадовців, у тому числі стосовно одного з керівників Державного комітету архівів України, СБУ складено та направлено до суду протоколи про адміністративні правопорушення.
human-rights.unian.net/ukr/detail/189973
Розсекречення архівів в Україні. А кому це треба?
Київ – У державних архівних установах України досі зберігаються понад 150 тисяч носіїв інформації, що підлягають розсекреченню. Служба безпеки України провела перевірку і встановила, що архіви поки не забезпечують повною мірою виконання указу Президента «Про розсекречення». Між тим опитування відвідувачів сайту Радіо Свобода показало, що люди найбільше очікують від цього процесу «встановлення історичної правди». Але чи готові вони її шукати?
Людям притаманне прагнення до встановлення істини. Люди хочуть знати правду. Так було і так буде. А надто коли це стосується недавньої і такої болючої історії. Це продемонструвало й опитування, проведене Радіо Свобода.
Понад 80% відвідувачів сайту повідомили, що найперше очікують від розсекречення архівів КДБ встановлення історичної правди. Майже порівну розділили решту голосів ті, хто сподівається щось дізнатися про долю репресованих рідних та ті, хто хотів би встановити імена агентів та донощиків КДБ.
Такий результат опитування цілком відповідає реальному ставленню суспільства до розсекречення архівних документів, переконаний екс-голова Державного комітету архівів України, Голова асоціації дослідників Голодоморів Олександр Удод.
Розсекречення має завершуватися опублікуванням документів
Знаття грифів «таємно» відбувається за певною процедурою і потребує часу. Але мало просто оголосити про розкриття архівів КДБ, «найголовніше опублікувати розсекречені документи», – наголошує Удод.
Адже ніким непрочитані документи так і залишаються простою «архівною одиницею зберігання» і ніяк не впливатимуть на процес заповнення «білих плям» історії.
З цією метою «ми оцифрували велику кількість архівних документів і виклали їх на загальнодоступному інтернет-порталі Державного комітету архівів України», – наголошує історик.
Згідно з відповідною постановою уряду усі державні архіви надають два види послуг: безкоштовні – на запити дослідницько-соціально-правового характеру й платні – на генеалогічні запити, що стосуються питань спадку та власності. Кожен державний архів області має свої мінімальні прейскуранти цін на послуги.
Однак, Олександр Удод упевнений, що ініціатива в оприлюдненні архівних документів тепер цілком перейшла до Галузевого архіву СБУ, оскільки «повернення комуністів до керівництва Держкомітетом архівів, обов’язково дасть про себе знати».
Пасивний спротив системи
Те, що пасивний спротив архівної системи все ще існує, підтвердила й перевірка архівних установ, проведена СБУ.
«Архіви не забезпечують повною мірою виконання указу «Про розсекречення, оприлюднення й вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями й голодоморами в Україні», – йдеться в офіційному повідомленні Служби безпеки України.
Досі на зберіганні в державних архівних установах ще перебуває понад 150 тисяч носіїв інформації, які підлягають розсекреченню.
Однак, на думку доктора історичних наук, професора Києво-Могилянської Академії Віталія Щербака, інертність щодо з’ясування історичної правди, демонструють не лише архівісти й історики, а й суспільство в цілому.
В Україні звучить багато викривальної інформації, але належної реакції на це немає, або «якщо вона й є, то в кінцевому результаті невілюється. Тому, навіть якщо ми, опираючись на архівні документи, дізнаємося, що зараз у вищих державних органах працюють колишні співробітники КДБ чи їхні родичі, то це нічого не змінить».
«Це у Чехії одразу ж відкрили архіви і провели люстрацію, у нас таке неможливо», тому процес розсекречення буде тягнутися десятиліттями й істотно на політичну ситуацію в Україні не впливатиме, вважає професор Щербак.
Між тим, Харківська правозахисна група підрахувала, що за роки репресій було знищено понад 15 мільйонів українських громадян, а це означає, що фактично немає зараз родини, якої б це не торкалося.
radiosvoboda.org/content/Article/1506951.html
CБУ пропонує домовитися ФСБ Росії
Київ – Служба безпеки України пропонує Федеральній службі безпеки Росії підписати угоду про співпрацю з розсекречення всіх архівних документів. Оскільки спільну історію, відображену у архівах каральних органів Радянського Союзу, неможливо осягнути повністю, якщо вивчати її по частинах. Яким чином співпрацюють архіви СБУ та ФСБ зараз? Та як оцінюють відкритість російських архівів українські історики?
Інколи відчуваєш – збуваються речі, що видавалися неможливими ще десятиліття тому.
Просто й буденно відбувається те, що насправді є реальним свідченням зламу старої системи і певного поступу до відкритішого суспільства.
Саме такою є отримана через звичайний інформаційний запит можливість потрапити у сховище архіву КДБ і навіть провести там фотозйомку.
Радіо Свобода завжди було під особливим «прицілом» радянських спецслужб і через 18 років після розпаду СРСР ми отримуємо доступ до документів, які усі без винятку мали гриф «таємно».
На звичайних металевих полицях, у кімнаті без вікон, з єдиними броньованими дверима, у картонних нумерованих коробках – лежать справи, у яких історії скалічених людських доль та загублених життів.
Архів КДБ містить переважно кримінальні справи
Провідний науковий співробітник Галузевого державного архіву СБУ Володимир Говорун працює там з 1997 року. Він розповідає, що левову частку усіх документів складають кримінальні справи, тобто справи окремих людей – з моменту арешту і до винесення вироку. Але є й документи загально-інформативного характеру.
«Збереглися деякі звіти і з ними вже працюють науковці. Є й матеріали оперативного характеру, але їх багато втрачено. Папки зникли, а коробки залишилися пустими. Ми думаємо, що ці документи були знищені, або вивезені, але ми не знаємо точно у який саме період це було зроблено. Частина документів, що стосуються України, зберігається у Москві», – каже співробітник архіву.
Укласти угоду й зняти всі застереження
Саме до офіційної Москви, до ФСБ Росії звернувся голова СБУ Валентин Наливайченко з пропозицією підписати угоду про спільне розсекречення усіх архівних документів каральних органів Радянського Союзу.
Оскільки, «зібрати історію докупи» можна відкрито дослідивши усі документи єдиної колись системи.
«Ми пропонуємо нашим російським партнерам нарешті укласти угоду і зняти будь-які застереження і питання для всіх: для журналістів, науковців та неурядових організацій», – заявив Валентин Наливайченко
Поки ж співпраця між архівами СБУ та ФСБ ведеться на рівні пошуку окремих документів. Архіви надсилають один одному запити, ведуть ділову переписку, і не більше того.
«Ця переписка ведеться з 90 років. Вона не стала меншою і не стала більшою, але в Україні зростає попит на документи, які могла би надати ФСБ Російської Федерації. І тут ми маємо певну проблему» – стверджує Володимир Говорун.
Політика все ще попереду історичної науки
У травні минулого року ФСБ Росії розсекретила документи НКВД СРСР про діяльність Організації українських націоналістів – Української повстанської армії на території України в роки Другої світової війни. Також на сайтах офіційних відомств Російської Федерації з’являлися архівні документи, що проливали світло на «дражливі» сторінки історії.
Однак, українські історики не отримали того, чого чекали, – вважає заступник голови Українського інституту національної пам'яті, історик Владислав Верстюк.
«Вони фактично розсекречують те, що вже давним давно історики знають. Добре, якщо там є бодай десята частина справді невідомих документів. Це певна гра така. До того ж відбувається специфічний підбір документів для оприлюднення. От, наприклад, як у випадку із документами про голодомор, які з'являлися на сайті МЗС РФ про те, що весною 1933 року Україні надавалося зернові позики. Це подається, як намагання допомогти тим, хто помирав від голоду. А насправді йшлося про забезпечення посівної кампанії, а не про порятунок селян від смерті. Поки очевидно, що політика іде попереду історії, як науки», – вважає доктор історичних наук Верстюк.
Позбавити політику можливості маніпулювати наукою можна відкривши архіви для досліджень і налагодивши постійний діалог істориків та інших дослідників.
Служба Безпеки України має намір розсекретити й оприлюднити архівні документи з 1917 до 1991 року включно, що пов’язані з українським визвольним рухом, політичними репресіями й голодоморами в Україні до кінця 2009 року.
radiosvoboda.org/content/Article/1509380.html
СБУ виявила унікальні документи Карпатської України та Карпатської Січі
У ході пошукових робіт в архіві управління Служби безпеки України у Закарпатській області було виявлено унікальні документи Карпатської Січі, уряду Карпатської України та радянських каральних органів, які здійснювали політичні репресії проти її президента Августина Волошина і його соратників. Про це на прес-конференції на тему "Карпатська Україна - крок на шляху до української незалежності", яку в УКРІНФОРМі провів Український інститут національної пам'яті, поінформував директор Департаменту архівного забезпечення Служби безпеки України, кандидат історичних наук Володимир В'ятрович, повідомляє кореспондент агентства.
"Документи були знайдені нашими дослідниками в ході пошукових робіт. Їх як особливо цінні і такі, що вважаються частиною Національного архівного фонду, було передано до галузевого архіву, тобто їх оригінали будуть зберігатися в Києві", - сказав В.В'ятрович.
За його словами, інформація про подію, яка відбулась 70 років тому, досить мало поширена в українському суспільстві. На думку історика, причиною цього є те, що до нас дійшла лише невелика частина документальних джерел, які висвітлювали б історію Карпатської України. "Через це віднайдення в архівах Служби безпеки України нового масиву матеріалів про Карпатську Україну є справді великою подією як для істориків, так і для всіх тих, хто цікавиться українським минулим", - підкреслив він.
В.В'ятрович поінформував, що унікальні внутрішньорганізаційні документи збройного формування Карпатської України - Карпатської Січі, які були віднайдені у кількох кримінальних і так званих літерних, чи агентурних, справах суттєво доповнюють ту невелику частину матеріалів, які взагалі існують про Карпатську Січ. Це накази з печаткою Карпатської Січі, які видавалися головним командантом Дмитром Климпушем, інструкції для військовиків Січі. Окрему увагу історик звернув на документ "Жінки Карпатської України" та "Інструкцію для трьохтижневого інструкторського курсу для жінок Карпатської Січі".
Окрім матеріалів, які походять з середовища уряду Карпатської України чи Карпатської Січі, в архіві було знайдено цілий масив документів НКВС - кримінальні справи на окремих політичних діячів Карпатської України та січовиків.
За словами В.В'ятровича, разом усі ці свідчення дають доволі чітке і об'ємне бачення того, що відбувалося в Україні в 1938-1939 роках. Наразі електронні копії цих документів вже розміщені в окремій тематичній папці в усіх інформаційно-довідкових залах, які функціонують при галузевому архіві Служби безпеки України, повідомив історик.
Довідка. 15 березня Україна відзначає 70-річчя проголошення незалежності Карпатської України - події, яка стала одним з кроків на шляху до соборності всіх українських етнічних земель у єдиній державі.
На початку 30-х рр. ХХ ст. під впливом українського національного руху відбулася активізація українського громадсько-політичного життя в Закарпатті. Провідні суспільно-політичні сили Закарпаття підписали декларацію у справі української автономії, яку було вручено чеському уряду в Празі.
5 жовтня 1938 р. подав у відставку президент ЧСР Е.Бенеш. Цим скористалися словацькі та українські автономісти. Уряд Словаччини проголосив свою автономію 7-го, а Підкарпатська Русь - 11 жовтня. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з А.Бродієм, який провів лише три засідання. Криза в уряді, пов'язана з таємними зв'язками Бродія і Фенцика з Угорщиною та Польщею, призвела до їх відставки.
26 жовтня новим прем'єр-міністром було призначено Августина Волошина, за якого було завершено реформування уряду, створено службу безпеки, управління поліції, відділ преси і пропаганди, засновано нову урядову щоденну газету "Нова свобода". 30 грудня 1938 р. уряд А.Волошина затвердив нову назву української автономії - Карпатська Україна.
15 березня 1939 р. відбулося перше засідання Сойму Карпатської України, на якому було проголошено, що вона стає вільною і незалежною. Першим президентом Карпатської України обрано А.Волошина, а прем'єр-міністром - Ю.Ревая.
Того ж дня Угорщина напала на Карпатську Україну. На боротьбу з ворогом стала в першу чергу "Карпатська Січ", а також загони самооборони, проте сили були нерівними. На Красному Полі відбулася героїчна битва січовиків з регулярними угорськими військами, окремі підрозділи продовжували боротьбу далі.
Президент А.Волошин і уряд змушені були покинути рідну землю. Агресія сусідніх країн проти Карпатської України фактично стала початком Другої світової війни.
ukrinform.ua/ukr/order/?id=790251
СБУ розсекретила усі архіви і пропонує Росії зробити те ж саме
Служба безпеки хоче розкрити всі білі плями в історії радянської України.
Служба безпеки України передала ФСБ Росії проект угоди щодо співпраці з розсекречення архівів усіх каральних органів СРСР.
Про це Наливайченко заявив, виступаючи в парламенті із звітом про стан функціонування і кадровому забезпеченні СБУ і управління майном, яке забезпечує її діяльність.
Він зазначив, що "така ж угода готова для підписання з польською стороною".
Крім того Наливайченко повідомив, що СБУ зняло гриф "секретно" з усіх без виключення документів та архівів з 1917 по 1991 рік.
Нагадаємо, про намір звернутися до Росії з пропозицією розсекретити архіви голова СБУ повідомив ще під час прес-конференції 12 березня.
tsn.ua/ua/ukrayina/sbu-rozsekretila-usi-arhivi-i-proponuye-rosiyi-zrobiti-te-zh-same.html
СБУ розсекретила усі архіви і пропонує Росії зробити те ж саме
Ага, так вони і відкрили вже архіви. Дурні вони собі могилу копати...
Ні слова про УПА в документах оприлюднених МЗС Росії
http://s41.radikal.ru/i092/0904/44/44b56847c21b.jpg
Один з документів оприлюднених на сайті МЗС РФ
Київ – Архівні документи, розміщені на сайті МЗС Росії у рубриці «Діяльність ОУН-УПА (частина 3)» насправді не містять жодного згадування про діяльність цих структур. Щоб у цьому переконатися – достатньо просто переглянути ці документи. Натомість, їх представляють як свідчення «злодіянь ОУН-УПА». На цьому в розмові з Радіо Свобода наголосив Володимир В’ятрович, директор Галузевого архіву Служби безпеки України.
– Міністерство закордонних справ Росії в розділі «Архівна служба» опублікували наприкінці березня третю частину документів під загальним заголовком «Діяльність ОУН-УПА» (http://www.ln.mid.ru/ns-arch.nsf/iddpubl). Ці документи були презентовані як такі, що демонструють «злочинні дії ОУНІ-УПА » проти українського народу та їхню колабораційну сутність.
Але, уважно вивчивши ці документи, а їх близько сотні, ми побачили, що у жодному з цих документів мова не йде ні про ОУН, ні про УПА. Переважну більшість цих документів складають звіти державних комісій з вивчення злочинів нацистських окупантів на території Україні. Документи містять прізвища причетних до тих злочинів. Серед них і нацисти і українці, які з ними співпрацювали.
– Чи є у документах підтвердження тому, що ці люди співпрацювали з УПА?
– Ні. Жодного свідчення зв’язку цих людей з українським націоналістичним підпіллям чи з Українською Повстанською Армією у цих документах немає. Лише у двох чи трьох місцях згадується таке «пропагандистське формулювання», як «українсько-німецькі буржуазні націоналісти».
Тому маємо побажання до російських колег – читати документи, що публікуються і давати їм заголовки, які відповідають їх змісту. Наразі ж маємо ситуацію, коли російські ЗМІ, не читаючи ці документи, а опираючись лише на поширений прес-реліз, повідомили суспільству, що МЗС РФ «оприлюднив документи про злочини УПА» (http://www.ln.mid.ru/ns-arch.nsf/iddpubl).
– Чи є у російських істориків бажання розібратися в цьому?
– Серед російських дослідників зараз дуже мало готових іти проти офіційного мейнстріму. Я можу назвати лише такого історика як Олександр Гогун, який написав книгу про історію УПА. Зараз Гогун вивчає радянський партизанський рух в Україні, диверсійна діяльність якого провокувала репресії німецького окупаційного режиму проти мирного населення. Цей історик працює і в наших архівах. Але такі люди поки є аутсайдерами в російській історичній науці. Більшість же або мовчить, або піддалися спокусі повернення до ідеї «світлого радянського минулого» й готові говорити про доцільність політики Сталіна та замовчувати темні плями радянської історії.
– Чому питання ОУН-УПА, яке по суті є українським питанням, викликає таку велику протидію?
– Справа в тому, що історія ОУН і УПА показує, що українці не такі, якими їх хочуть бачити деякі наші російські сусіди. Це не малороси, якими можна поля орати, а люди, які готові піднятися на повстання і зі зброєю в руках захищати свій народ та свою землю.
Такий образ українця не вписується в уявлення тих росіян, які визнають Україну лише як невіддільну частину Росії.
Так само, причиною несприйняття Голодомору стало те, що він продемонстрував окупаційний характер радянської влади в Україні і те, що ця влада задля свого утвердження і закріплення тут – була готова винищити цей народ.
А це іде всупереч тенденції, яка домінує зараз в Росії, щодо «відбілювання» радянського минулого.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1605006.html
Топорно працює СБУ - москалі не раз впіймали їх на халтурі, а потім на радість коммунякам горланили про фальшування. А потім коммуняки строчуть статті про доброго Сталіна, що боровся с "азвирелыми бандерафцами". Такі ляпи, що робить СБУ іноді нагадують саботаж, що дає можливість коммунякам годувати пролетаріат улюбляною інформаційною кашею "лживая оранжево-бандеравская власть - сталина на них нету".
ОУН-УПА і польський рух опору
http://s49.radikal.ru/i126/0904/3d/2786230c1df7t.jpg (http://radikal.ru/F/s49.radikal.ru/i126/0904/3d/2786230c1df7.jpg.html)
Документ з архівів ГДА СБ України
Київ – Служба безпеки України оприлюднила документи, що свідчать про контакти ОУН-УПА з польським рухом опору в 1942-47 роках. Йдеться про перемовини, що велися із представниками польського еміграційного уряду та Армії Крайової. Ці переговори, в кінцевому результаті, зупинили конфлікт і поставили за мету створити у повоєнному світі незалежну Україну та незалежну Польщу.
«По имеющимся у нас данным в конце 1943 года Центральный «Провод» ОУН для активизации борьбы против СССР, поставил задачу добиться привлечения на свою сторону других антисоветских сил, в частности, возник вопрос о заключении договора по этому вопросу между УПА и польской Армией Крайовой – АК», – це дослівна цитата зі звіту агента Міністерства Державної Безпеки СРСР від 20 лютого 1947 року.
Цей документ, як і інші, оприлюднені Службою безпеки України, є свідченням того, що між українським та польським визвольними рухами під час Другої світової війни велися перемовини й відбувалися часті контакти.
І якщо історія польсько-українського конфлікту тих часів є відомою, то «історія контактів» між ОУН та Армією Крайовою практично не висвітлювалася.
Науковий співробітник архіву СБУ, кандидат історичних наук, Володимир Ковальчук розповідає, що документи МДБ демонструють «дипломатичні контакти ОУН і УПА з поляками у 1942-47 роках».
ОУН контактувала з еміграційним польським урядом
У серпні-вересні 1943 року у Львові відбулося кілька зустрічей між представниками Центрального Проводу ОУН та членами Сил Збройних Краю – так називалося військове формування, підзвітне польському еміграційному урядові в Лондоні.
Є також документи, які свідчать про перемовини локальних осередків ОУН з Армією Крайовою восени 1943 року.
«От имени главного командывания УПА переговоры вел член Центрального Провода ОУН – Гриньох Иван (псевдоним «Доктор Орлив». Польськую делегацию АК возглявлял некто Островский. Обе дегации заключили письменное соглашение о прекращении внутренней борьбы между УПА и АК и взаимном сотрудничестве», – йдеться в агентурному повідомленні.
Результати цих перемовин були оприлюдненні у статті «Наші стосунки», опублікованій у польській та українській підпільній пресі.
Але місцеве представництво еміграційного уряду розкритикувало ці домовленості, про що теж свідчать відповідні документи.
ОУН також вела перемовини із представниками польських лівих сил, але пізніше вони були припинені з волі вищого керівництва.
Теми перемовин: зупинення протистояння та координація
Базуючись на конкретних документах, Володимир Ковальчук зазначає, що визвольні рухи змушувала шукати порозуміння з огляду на загрозу «радянизації» українських та польських земель.
«І нарешті було досягнуто домовленості про взаємне визнання незалежності у майбутньому України та Польщі та поділ територій. ОУН хотіла, щоб кордон проходив по річці Сян, а польська сторона хотіла, щоб кордон був таким, як між УРСР та Польщею станом на 1939 рік. Довгий час не вдавалося узгодити це питання, але у 1946 році домовленість була досягнута і навіть почалися спільні військові акції».
Тож оприлюднені СБУ документи, показують, що між українським та польським визвольними рухами під час Другої світової війни було не лише протистояння, а й пошуки примирення та домовленості про майбутнє. І НКВС, а пізніше МДБ, знало про це та чинило перепони цьому процесу.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1606709.html
Сашко Весняний
12.04.2009, 15:36
Яким чином співпрацюють архіви СБУ та ФСБ зараз?
Мабуть торгуються, яку ще казочку для нас вигадати.
В Миколаївській області відкрито інформаційно-довідкову залу розсекречених архівів СБУ
При управлінні СБУ в Миколаївській області відкрито інформаційно-довідкову залу. Тут в електронному вигляді зібрані документи Служби безпеки, з яких знято гриф таємності. Віднині кожен бажаючий, пред'явивши посвідчення особи, може ознайомитися з архівом розсекречених документів СБУ.
Основне завдання інформаційно-довідкової зали - забезпечення вільного доступу вчених, представників громадськості та всіх бажаючих до електронних копій архівних матеріалів. За словами керівника підрозділу підполковника СБУ Олександра Романовського, на сьогодні інформаційно-довідкова зала у Миколаєві за своїми обсягами перевершує аналогічні в Харкові та Одесі. Інформація постійно оновлюватиметься. У залі також будуть виставлені книги, видані державним галузевим архівом СБУ, Національною академією й обласним управлінням СБУ.
Значна частина інформації, що зберігається тут, стосується документів періоду Голодомору, політичних репресій 1930-х років і Другої світової війни, у тому числі й "фільтраційних" таборів, куди потрапляли після повернення на Батьківщину колишні військовополонені й особи, вивезені до Німеччини. Миколаївці одержали доступ до документів, що допоможуть пролити світло на долю їх родичів і скласти уявлення про реалії тих часів. Зокрема, журналістам продемонстрували запис в одній зі справ 1930-х років: "Засуджений за злочини, не передбачені статтями Кримінального кодексу".
http://www.reactor.org.ua/news/778-2.html
Доступ до розсекречених архівів стосовно репресованих осіб відкрито в управлінні СБУ у Вінницькій області
Доступ до розсекречених архівів стосовно членів ОУН, УПА, репресій проти церкви, національних меншин, дисидентського руху 1950-80-х років в Україні, документальні фати голодомору 1932-33 років відкрито в управлінні СБУ у Вінницькій області. Для цього тут створено спеціальний інформаційно-довідковий зал, обладнаний комп'ютерною технікою, що дозволяє роздруковувати копії документів та записувати їх на електронні носії.
Начальник обліково-довідкового сектору УСБУ Зоя Шайтанова розповіла кореспонденту УКРІНФОРМУ, що на цей час в залі є можливість доступу до 2600 архівних карних справ.
- Цим можуть скористатись приватні особи, історики, журналісти, - уточнила вона. - У першу чергу інформація надаватиметься самим репресованим особам, або їхній близьким родичам. А також стороннім особам при наявності нотаріально завіреного доручення.
Процедура отримання документів суттєво спрощена. Громадянину слід лише заповнити анкету, де вказати прізвище розшукуваної особи, та деяку інформацію про себе. Усі послуги безкоштовні.
Зоя Шайтанова і сама скористалась можливістю відшукати сліди своїх рідних, які були репресовані, і їхня доля не була відома родині.
- Тепер ми знаємо - продовжила вона, - справжню долю мого прадіда, діда і його брата. Причину смерті, приблизну дату й місце поховання. Це дає можливість принаймні, замовити поминальну панахиду. А ось попередніх двадцять років роботи в цій установі, я не могла знайти їхньої кримінальної справи.
Так само лише приблизно можуть визначити місце поховання багатьох розстріляних НКВС і мешканці Вінницької області. Хоча неофіційно воно добре відоме вінничанам. Існують навіть задокументовані факти розкопок таких могил гітлерівцями 1943 року.
- Але в офіційних документах спецслужб, - визнає Шайтанова, - ці місця не вказані.
УСБУ планує продовжувати роботу з розсекречення архівів. Наступним етапом буде відкриття доступу до позасудових вироків - так званих "двійок" і "трійок".
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=803593
The Christian Science Monitor: Розсекречування архівів в Україні кидає світло на голод і репресії
Президент Ющенко каже, що його країна повинна дізнатися про своє минуле. Але критики говорять, що глибше дослідження авторитаризму і голоду, внаслідок яких загинули мільйони людей, може бути небезпечним,- пише Джеймс Марсон в американській The Christian Science Monitor.
У 1933 році Микола Бокань їздив у Чернігівську область (Україна), фотографуючи своїх співвітчизників, які вмирали з голоду.
Це були жертви Голодомору – організованого Сталіним "масового вбивства голодом", внаслідок якого загинули мільйони людей з усієї України. Того ж року пана Боканя заарештували та відправили до концентраційного табору на 10 років. Він не дожив до свого звільнення.
"Подібні історії поглиблюють наші знання про власну історію, – каже Володимир В’ятрович, директор архіву Служби безпеки України (СБУ) – української спадкоємиці КДБ. – Тому ми хочемо, щоб якомога більше людей познайомилися з цими документами".
У січні Президент України Віктор Ющенко наказав державному архіву розсекретити, оприлюднити та дослідити всі матеріали, пов’язані з Голодомором, рухом за незалежність України та політичними репресіями у період існування Радянського Союзу – 1917-1991 роках.
Панові В’ятровичу та його колегам необхідно здійснити велику роботу. За його оцінками, гриф "таємно" потрібно буде зняти з близько 800 тис. документів.
"Як тоталітарна система, Радянський Союз покладався на КДБ. Це означає, що ці документи кидають світло на всі аспекти радянського життя", – каже він.
Мета роботи – зробити документи доступними в цифровому форматі в читальних залах усієї країни та в Інтернеті, а також опублікувати збірки матеріалів. В’ятрович каже, що рекламна кампанія вже викликала інтерес, і не лише серед істориків. "Дедалі більше людей приходять, щоб дізнатися про своїх родичів", – каже він.
На відміну від багатьох колишніх країн радянського блоку, як наприклад сусідньої Польщі, в Україні були здійснені лише обмежені спроби люстрації. Історія країни, яка протягом століть була переплетеною зі східним сусідом, Росією, дуже політизована внаслідок поширення діаметрально протилежних інтерпретацій, яким вірять люди. Наприклад, Українська Повстанська Армія (УПА), яка воювала під час Другої світової війни, зображувалася в Радянському Союзі як армія нацистських колаборантів. Однак для багатьох в Україні – це борці за свободу і символ антирадянського руху за незалежність.
Але після драматичного обрання Ющенка на посаду президента в ході Помаранчевої революції 2004 року, коли сотні тисяч українців вийшли на вулиці, протестуючи проти фальсифікації виборів, цілеспрямованими зусиллями він почав привертати увагу до історії України. Здебільшого Ющенко зосередився на закликах визнати Голодомор геноцидом українського народу.
Хоча від голоду внаслідок ініціативи Сталіна зі створення колгоспів постраждали багато регіонів Радянського Союзу, чимало істориків стверджують, що голод в Україні був штучно загострений для того, щоб придушити сепаратизм та покарати українців.
"Сприяння переоцінці нашої історії – одне з найбільших досягнень Ющенка, – каже Станіслав Кульчицький, один з найвідоміших українських істориків, знаний за свої першопрохідницькі праці з дослідження Голодомору. – Сумно, що це позначається на його популярності, адже чимало людей тримаються застарілих поглядів, на яких вони були виховані".
Відкриття архіву не обійшлося без полеміки. Ольга Гінзбург – член Комуністичної партії та глава Державного комітету архівів України – заявляє, що всі необхідні матеріали вже були розсекречені, та виступає проти оприлюднення архівних документів.
В’ятрович заперечує: можливо, в деяких архівах так і було, але, безумовно, не в його установі. "Окремі політичні сили не хочуть, щоб ці документи побачили світ, тому що це позначиться на їхній популярності".
Деякі проросійські опозиційні політики критикували кампанію Ющенка як націоналістичну та небезпечну. Але В’ятрович каже, що занепокоєння з приводу загострення соціальної напруженості перебільшені.
"Мої колеги з інших колишніх радянських країн кажуть, що коли вони відкрили архіви своїх таємних служб, люди також говорили не робити цього, адже це призведе до громадянської війни, – запевняє він. – Але цього не сталося, і тут також не станеться. Це міф".
Історія як політика
Зображення Ющенком Голодомору як геноциду українського народу також викликало протест на найвищому рівні в Росії. Конфлікти – особливо через поставки газу – після Помаранчевої революції виникали часто, адже Росія гнівно реагує на те, що вона вважає переорієнтацією України на Захід.
Коли в листопаді минулого року Ющенко організував захід з нагоди 75-х роковин Голодомору, російський президент Дмітрій Медвєдєв відмовився приїхати, звинувативши свого українського колегу у відкритому листі у "[використанні] так званого "Голодомору"… для досягнення короткострокових політичних цілей". Декілька країн, зокрема Сполучені Штати, визнали Голодомор геноцидом.
Поки Ющенко просуває дуже критичний підхід до радянської історії, Росія протягом останніх років зробила деякі кроки для реабілітації образу Сталіна, зображуючи його в шкільних підручниках як "ефективного керівника", чиї дії були "цілком раціональними".
Українські історики скаржаться, що доступ до деяких російських архівів зараз набагато більш обмежений, ніж був у 1990-х роках, а на численні запити про співробітництво вони отримують відмови.
У лютому група російських архівістів та істориків представила книгу – збірку історичних документів, які, за їхніми словами, демонструють, що голод не був спрямований конкретно проти українців. В’ятрович вітає цей крок, заявивши, що його не цікавлять інтерпретації.
"Ми раді, що змусили їх зробити це, – каже він. – Найважливіше те, що документи там оприлюднюються. Вони говорять самі за себе, і набагато голосніше за будь-які інтерпретації, якими супроводжуються".
Але не всі прислухаються. Професор Кульчицький – експерт з Голодомору – скаржиться, що старше покоління не готове до переоцінки своїх радянських поглядів. "Легко було покласти край економічному тоталітаризму після 1991 року, – каже він. – Набагато складніше викорінити тоталітаризм у людей з голови".
Зосередження Ющенка на історії також дратує багатьох у часи, коли він став надзвичайно непопулярним у своїй країні, а Україна потерпає від економічної кризи більше, ніж будь-яка інша країна в Європі.
Але В’ятрович абсолютно переконаний, що його робота має більше, ніж просто наукове, значення. "Мобілізувати суспільство для вирішення численних проблем, які ми маємо, можливо лише за умови, що воно не буде розриватися на частини, – каже він. – А досягти цього ми можемо лише тоді, коли будемо краще розуміти своє минуле".
http://novynar.com.ua/worldabus/66340
СБУ передала Кіровоградському педуніверситетові унікальні історичні матеріали
Унікальні розсекречені матеріали передали співробітники Служби безпеки України Кіровоградському державному педагогічному університету імені Володимира Винниченка.
Як повідомили кореспондентові УКРІНФОРМу в прес-службі управління СБУ в області, навчальному закладу для використання в наукових дослідженнях та учбовому процесі передано ряд книг, копії архівних документів та два документальні фільми про Голодомор, Національно-визвольний рух українського народу та історію радянських органів держбезпеки 1920-40 років.
Це унікальні видання наукового, публіцистичного та довідкового характеру за архівами СБУ, а також Українського інституту національної пам'яті, розсекречені матеріали КДБ, НКВД тощо. Копії двох документальних фільмів "Хлібна гільйотина" та "Технологія геноциду" передано до Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії для демонстрації на телебаченні широкому загалові.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=806006
Електронний архів відкрило для послуг широкого загалу Львівське обласне управління СБУ
У Львові при Управлінні СБУ відкрито комп'ютеризований інформаційно-довідковий зал, де можна переглянути розсекречені матеріали, що зберігаються у Державному галузевому архіві СБУ та в архіві УСБУ у Львівській області, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу. Документи НКВС-КДБ, помічені свого часу грифом "Таємно", відтепер стали доступними для людей, котрі прагнуть знайти інформацію про своїх рідних, репресованих і безслідно зниклих у тюремних застінках чи таборах, чи самим колишнім в`язням совісті.
Поки що "потужність" нової служби не зможе задовольнити запитів усіх, хто бажає дошукатися істини. Проте, як зазначив керівник УСБУ у Львівській області Станіслав Курман, це лише перші кроки, й надалі центр розвиватиметься. Його створено у відповідності до Указу Президента України про розсекречення матеріалів, що стосуються злочинів проти людей. Ці документи майже всі розшифровані, вони охоплюють період від 1936 по 1953 рік по кожній області та місту Києву. Містяться також дані про Голодомор, український національно-визвольний рух. Всього електронна база, яку створювали протягом року, вмістила 22 тисячі архівних документів з усієї України. Проте її формування перебуває у розвитку. Адже обласний архів СБУ містить понад 40 тисяч архівних документів.
За словами наукового співробітника Центру досліджень визвольного руху Руслана Забілого, у співпраці з Державним галузевим архівом СБУ та архівом УСБУ у Львівській області архівісти ЦДВР долучилися до формування виставки, що вже об'їздила всю Україну, знайомлячи її мешканців з історією УПА. У планах - видавничі проекти. Методичну допомогу ЦДВР надав і при створенні нового інформаційно-довідкового залу СБУ, оснащеного бібліотекою. "У рамках цієї співпраці ми сьогодні готові передати частину копій документів з нашого архіву для інформаційно-довідкового залу", - запевнив Руслан Забілий.
Самі ж колишні репресовані, запрошені на відкриття Центру, високо оцінили значення розпорядження глави держави про розсекречення матеріалів, що стосуються їхніх доль, проте їх також цікавить, чи зможуть вони коли-небудь довідатися, хто їх зрадив і хто судив.
До 1 червня подібні довідкові зали будуть відкриті у всіх обласних центрах України.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=807644
В управлінні СБ в Донецькій області відбулося відкриття інформаційно-довідкового залу розсекречених архівних матеріалів СБУ
Сьогодні в приміщенні Управління СБ України в Донецькій області відбулося відкриття інформаційно-довідкового залу розсекречених архівних матеріалів СБ України. Як передає кореспондент УКРІНФОРМУ, у відкритті інформаційно-довідкового залу взяли участь співробітники Служби безпеки України, представники Донецької обласної держадміністрації, громадських організацій, обласного архіву, науковці.
Зал організовано та відкрито на виконання Указу Президента України "Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні". Інформаційна база створена з розсекречених матеріалів Галузевого державного архіву СБ України періоду 1917-1991 років у електронному вигляді. Доступ до електронного архіву інформаційно-довідкової зали вільний.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=810156
СБУ відкрила електронну довідку розсекречених матеріалів на Волині
В Управлінні СБУ у Волинській області відкрили інформаційно-довідковий зал розсекречених архівних матеріалів.
Як передає кореспондент УНІАН, електронна база даних залу складається з п’яти компонентів (документи, фотоархів, наукові видання, виставки та презентації, матеріали ЗМІ) і містить розсекречені матеріали Галузевого державного архіву СБУ періоду з 1917 по 1991 рік.
Усі матеріали систематизовані й об`єднані тематично: Голодомор 1932-33 рр., Діяльність ОУН-УПА, Репресії в Україні, Друга світова війна, Дисидентський рух тощо.
Наразі представлено понад чотири тисячі розсекречених документів, більш ніж тисячу фотоматеріалів, понад 100 науково-довідкових видань. Під час презентації працівники СБУ зазначили, що база даних постійно оновлюватиметься.
Для зручності громадян інформаційно-довідкова зала обладнана комп`ютерною технікою, що дозволяє одночасно працювати з базою даних двом відвідувачам, роздруковувати копії документів і записувати їх на будь-які електроні носії інформації.
За словами начальника обласного управління СБУ Віктора АНДРЕЙЧУКА, інформаційно-довідковий зал відкрито на виконання Указу Президента України Віктора ЮЩЕНКА “Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов`язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні та з метою об`єктивного висвітлення історії українського народу, сприяння консолідації суспільства і загального доступу науковців та громадськості до архівних документів СБ України”.
http://www.unian.net/ukr/news/news-318166.html
СБУ відкрила свої архіви для громадськості в Херсоні
Управління СБУ в Херсонській області відкрило спеціальний інформаційно-довідковий зал для ознайомлення громадськості з архівними документами.
Як повідомив кореспонденту УНІАН керівник прес-групи УСБУ в області Володимир СЛЮСАРЕНКО, відкриття залу відбулося з метою спрощення доступу науковців та представників громадськості до архівних документів СБУ та на виконання Указу Президента України від 23 січня 2009 року № 37 «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні».
У церемонії його відкриття 28 травня взяли участь керівники місцевих органів влади, представники громадських організацій, науковці, журналісти місцевих та загальноукраїнських ЗМІ. Наголошувалось на тому, що представлення широкому загалу документів з архівів радянських органів держбезпеки є збагаченням історичної науки цінними першоджерелами, що дозволить більш ґрунтовно осмислити окремі періоди історії України.
Головний редактор обласної редколегії книги «Реабілітовані історією» Август ВІРЛІЧ передав до інформаційно-довідкового залу Управління новий том книги «Реабілітовані історією», в яку увійшли матеріали з розсекречених архівів обласного СБУ.
В електронній базі даних інформаційно-довідкового залу, яка складається з 5-ти компонентів (документи, фотоархів, наукові видання, виставки та презентації, матеріали ЗМІ), будуть міститися всі розсекречені матеріали Галузевого державного архіву СБУ періоду з 1917 по 1991 рік. Електронний архів працює на основі спеціальної програми, що дає можливість швидко віднайти потрібні документи за різними категоріями пошуку. Всі матеріали систематизовано й об’єднано тематично (Голодомор 1932-33 рр., діяльність ОУН-УПА, репресії в Україні, Друга Світова війна, дисидентський рух тощо). На даний час представлено понад 23 гігабайти інформації, які містять понад чотири тисячі розсекречених документів, більш ніж тисячу фотоматеріалів, понад 100 науково-довідкових видань. При цьому база даних постійно оновлюватиметься.
http://www.unian.net/ukr/news/news-318196.html
Інформаційно-довідковий зал розсекречених архівних документів відкрився у Івано-Франківську
9 червня ц.р. в Управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області відкрився Інформаційно-довідковий зал розсекречених архівних документів. Зал обладнаний комп’ютерами, де міститься систематизована база даних розсекречених документів Галузевого державного архіву СБУ. Електронний архів налічує близько 22 тисяч документів, впорядкованих за темами: “Голодомор 1932-1933 років”, “репресії проти інтелігенції”, “репресії проти церкви”, “діяльність ОУН і УПА”, “Друга світова війна”, “діяльність дисидентів”, та іншими.
У відкритті залу взяли участь начальник Управління СБ України в Івано-Франківській області генерал-майор Анатолій Назаров, перший заступник голови обласної ради Зіновій Береговський, заступник голови ОДА Василь Гладій, представники вищих навчальних закладів, громадських організацій, науковці, студентська молодь, журналісти.
На відкритті було представлено також унікальні для Івано-Франківської області документи – 18 томів розсекречених кримінальних справ по Станіславському управлінню НКВС. Вони викликали чи не найбільше зацікавлення присутніх.
Перший заступник голови обласної ради Зіновій Береговський подякував Службі безпеки України за можливість отримати відомості про своїх рідних. “Ви не уявляєте собі, які емоції мене охопили, коли я побачив відбиток пальця, підпис рідної мені людини. Я вдячний Службі безпеки України за цю можливість”. Заступник голови ОДА Василь Гладій зазначив, що на його думку це лише початок тривалого процесу розсекречення архівних документів, необхідних для отримання неупередженої інформації про події непростої української історії, і єднання на цьому ґрунті українського суспільства.
В Інформаційно-довідковому залі презентовано також добірку книг, створених за участі Служби безпеки України Це збірники “Розсекречена пам’ять”, “Дзеркало душі народної”, спільне українсько-польське видання “Польща та Україна у 1930—1940-х рр. ХХ століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб”, видання “УПА. Історія нескорених”, документальний журнал “З архівів ВУЧК, ГПУ, НКВД, КГБ” та інші. Цими друкованими збірками документів відвідувачі можуть скористатись у режимі читального залу.
Інформаційно-довідковий зал відкрито на виконання Указу Президента України “Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні”, у якому передбачено створення та функціонування архіву національної пам'яті – електронної бази архівних документів щодо подій, пов'язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні, а також діяльністю органів державної влади та управління колишніх Союзу РСР і Української РСР.
У базі даних містяться документи кількох типів: електронні копії документів ГДА СБУ, фотодокументи із фондів ГДА СБУ, наукові видання. На даний час база містить до 30 гігабайт інформації, – і постійно поповнюється. Користувачі електронного архіву мають можливість копіювати інформацію, що їх зацікавила, на цифрові носії.
Послугами комп’ютерного залу може скористатись кожний. Для цього не потрібно отримувати дозволу, записуватись заздалегідь, або володіти навичками комп’ютерного користувача, оскільки у залі повсякчас знаходиться співробітник, який надасть допомогу у користуванні електронним архівом. Інформаційно-довідковий зал працює за адресою вул. Академіка Сахарова, 15 щодня крім вихідних, з 14 до 17 години. Телефон для довідок 52-22-95.
http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=87841&cat_id=39574
В УСБУ у Кіровоградській області відкрився інформаційно-довідковий зал розсекречених архівних документів
На виконання Указу Президента України «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні» в Управлінні СБУ в Кіровоградській області відкрився інформаційно-довідковий зал (відкритий електронний архів) розсекречених документів СБУ.
У презентації інформаційно-довідкового залу взяли участь представники органів влади, працівники архівних, культурних і освітніх установ, громадських організацій та представники ЗМІ.
Заступник начальника Управління СБУ в Кіровоградській області Геннадій Фуркаленко зазначив, що основним завданням Інформаційно-довідкового залу є забезпечення вільного доступу відвідувачів до електронних копій розсекречених архівних матеріалів Галузевого державного архіву СБУ та архівів регіональних органів. Він також наголосив, що кожен відвідувач, вивчаючи розсекречені матеріали, може дійти самостійних висновків стосовно тих чи інших подій минулого України. Оскільки процес розсекречення та переведення документів в цифровий формат триває, база даних буде постійно оновлюватися, в тому числі документами із архіву УСБУ.
Подякувавши Службі безпеки України за роботу над створенням відкритого електронного архіву, заступник начальника управління освіти та науки обласної державної адміністрації Сергій Дузь підкреслив знаковість цієї події для регіону, а також акцентував увагу на тому, що представлені в інформаційно-довідковому залі матеріали будуть корисними для студентів та науковців вищих навчальних закладів області.
Голова обласної організації Національної спілки письменників України Василь Бондар наголосив на необхідності продовження роботи з поповнення бази даних та державної підтримки у розширенні можливостей відкритого електронного архіву, а також подальшої роботи на шляху розсекречення архівних документів, які мають історичну цінність.
Заступник начальника управління культури і туризму обласної державної адміністрації, голова обласної спілки краєзнавців Олег Бабенко акцентував увагу на тому, що представлені в інформаційно-довідковому залі матеріали стануть у нагоді не тільки історикам і краєзнавцям, але й всім, хто цікавиться історією нашої країни, долею своїх рідних та близьких, яка була невідома до недавнього часу.
Інформаційно довідковий зал Управління СБ України в Кіровоградській області (м. Кіровоград, вул. Леніна, 9) працює щоденно з 14.00 до 17.00, окрім суботи, неділі та святкових днів. Телефони для довідок: 8 (0522) 39-94-33, 39-95-35, 39-91-10.
http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=87791&cat_id=39574
У Полтаві СБУ відкрила інформаційно-довідкову залу з розсекреченими архівними документами
При Управлінні СБУ в Полтавській області створено Інформаційно-довідкову залу, яку відкрили на виконання Указу Президента України Віктора Ющенка «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні». На відкриття завітали представники влади, місцевого самоврядування та громадськості.
Її відвідувачі зможуть ознайомитися з електронними варіантами розсекречених Службою безпеки України документів. Серед них: Голодомор 1932-33рр., Діяльність ОУН-УПА, Репресії на Україні, Дисидентський рух тощо.
Інформаційно-довідкову залу створено з використанням останніх технологій в організації архівної справи. Загалом у залі представлено понад 23 гігабайти інформації – це понад 4 тисячі розсекречених документів, більше тисячі фотоматеріалів, понад 100 науково-довідкових видань. Оскільки робота із розсекречення та обробки архівних матеріалів триває, база даних постійно оновлюватиметься.
Найближчим часом, після завершення архівно-пошукового проекту «Український мартиролог ХХ ст.», електронна база буде поповнена даними про репресованих за часів комуністичного режиму громадян Полтавщини – це близько 40 тисяч осіб. За оцінками фахівців, мартиролог значно спростить пошук даних про жертв репресій в архіві Управління СБУ.
Наразі подібні інформаційно-довідкові проекти вже діють у всіх обласних управліннях СБ України, Києві та Севастополі.
Працюватиме інформаційно-довідкова зала щоденно у будні з 14.00 до 17.00 години за адресою: м.Полтава, вул.Жовтнева, 40.
http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=88756&cat_id=39574
В’ятрович: Відкриття архівів обеззброїть політиків
Служба безпеки України хоче скористатися німецьким досвідом роботи з архівами спецслужби колишньої Східної Німеччини – Штазі. Представники СБУ вже побували в Берліні, де вивчали, як на основі спеціально прийнятого закону незалежна установа забезпечує доступ до архівів усім громадянам.
Директор архіву СБУ Володимир В’ятрович сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі, що створення спеціальної структури дало б змогу знайомитись з документами, які зберігаються в різних відомствах – СБУ, службі зовнішньої розвідки та міністерстві внутрішніх справ.
Бі-Бі-Сі: Однак як бути з тим, що більшість архівів ще в радянський час було вивезено з України?
В. В’ятрович: Архіви Штазі також зазнали значних втрат. Частина документів була знищена, частина, очевидно, була вивезена з Німеччини. На жаль, якщо говорити про Україну, ми маємо певні документальні сліди знищення. І певні документальні сліди, які саме документи було знищено. Хоча, не все фіксувалося. Особливо, в останні дні існування радянської влади цей процес проходив досить швидко. І, відповідно, ніяких документальних слідів не залишав.
Бі-Бі-Сі: А хто, на вашу думку, будуть головними користувачами інформації?
В. В’ятрович: Я можу сказати, що зараз головними користувачами є постраждалі від репресій і їхні рідні і близькі, історики, які займаються цим періодом і журналісти. Тобто, ці три категорії.
Бі-Бі-Сі: Як ви вважаєте, чи може досвід використання архівів штазі підняти в Україні на інший рівень дискусію щодо люстрації, як це сталось в Німеччині?
В. В’ятрович: Детальне вивчення цих процесів показує, що люстрація – це все-таки не “полювання на відьом”. Це процес, який відбувається, опираючись на конкретні законодавчі акти. Процес, який не означає якихось репресій чи кримінальної відповідальності тих людей, які працювали з органами безпеки в радянські часи, а, в першу чергу, хоча й по-різному в різних країнах, означає певні обмеження на участь в роботі державних органів тих людей, які співпрацювали з органами безпеки тоталітарного режиму. Моя особиста думка, що такий досвід в Україні був би корисним.
Бі-Бі-Сі: В Україні йде доволі гостра політична боротьба. То чи можуть дані архівів бути використані однією політичною силою проти іншої?
В. В’ятрович: Власне, питання історії дуже часто дискутується українськими політиками. І рівень цих дискусій доволі часто показує серйозне невігластво в сфері історії. Я думаю, що навпаки, відкриття архівів, доступ до первинної інформації про те, що робилося в Україні протягом 20-го століття, до певної міри обеззброїть політиків, позбавить можливості проводити інформаційні маніпуляції довкола української історії.
Бі-Бі-Сі: Ви говорите про історію, то мова йде про доступ до документів якого терміну давності?
В. В’ятрович: Мова буде йти, власне, про документи радянського періоду з 1919 по 1991 рік. На сьогодні вже зроблено важливий крок. Ми відділили по фондах документи, які стосуються теперішньої діяльності Служби Безпеки України, яка, очевидно, не має відношення до діяльності Комітету державної безпеки (КҐБ). І мова йде про ті документи, які висвітлюють діяльність КДБ, як одного з інструментів здійснення політики тоталітарного режиму.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/ukraine/2009/12/091219_vyatrovych_archives_ie_is.shtml
У Чернігові оновлено базу даних архіву розсекречених документів СБУ
В інформаційно-довідковій залі Управління СБУ в Чернігівській області оновлено базу даних відкритого електронного архіву розсекречених документів Служби безпеки України, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу.
За інформацією прес-групи УСБУ, архів доповнено інформацією про поховання радянських громадян у Саксонії та долю радянських військовополонених, наданою німецьким об'єднанням "Саксонські меморіали". Підготовлена цим громадським об'єднанням база містить відомості про багатьох наших співвітчизників - учасників Другої Світової війни, в тому числі й тих, хто тривалий час вважався зниклим без вісті.
Оновлення зазнали також списки репресованих українців, які утримувалися у виправно-трудових таборах Казахстану, та військовополонених, похованих в Україні. Окрім того, розширилась база даних про репресованих у 1920-50-х роках і згодом - реабілітованих. На сьогодні вона нараховує близько 21,5 тисячі осіб.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=870539
Українські історики просять СБУ не засекречувати архіви
Українські історики звернулися до голови Служби Безпеки України Валерія Хорошковського із проханням продовжити роботу над архівними матеріалами СБУ. «Робота над розсекреченням архівних документів й надалі має залишатися у правовому полі, як цього вимагає чинне законодавство та загальноприйнята практика демократичних держав світу, зокрема коли йдеться про забезпечення права громадян на вільний доступ до інформації», – зокрема йдеться у зверненні.
Про це у своєму блозі на ZAXID.NET пише Тарас Возняк.
«Упродовж останніх років відбулася низка позитивних змін у сфері налагодження діалогу між Службою Безпеки України та українським суспільством. Зокрема Галузевий державний архів Служби Безпеки України став набагато доступнішим та відкритим для дослідників, що, без сумніву, є свідченням демократичних перетворень у нашій країні. Вивчення матеріалів архіву дало можливість науковцям об’єктивно висвітлювати суперечливі, а часто й узагалі невідомі раніше сторінки історії України. Із засобів масової інформації ми дізналися про Вашу позицію щодо роботи над оприлюдненням архівних матеріалів, які зберігаються у Галузевому державному архіві СБУ. Зокрема Ви зазначили, що “завданням служби, перш за все, є оберігати свої секрети та охороняти закони, які ці секрети створили”.
Такі висловлювання можна потрактувати як намір згорнути процес розсекречення та оприлюднення архівних документів, які зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ. Ваша позиція викликає стурбованість щодо подальшої діяльності галузевого архіву. Хочемо підкреслити, що можливість доступу до архівних матеріалів та їх вивчення є запорукою суспільної стабільності у державі. Здійснене на основі архівних матеріалів дослідження низки складних історичних проблем може дати відповіді на ті гострі питання суспільної дискусії, які, на превеликий жаль, стали предметом маніпуляцій деяких сучасних політиків», – наголошено у зверненні.
«Практика роботи архівних установ спецслужб у демократичних країнах світу демонструє чітко визначені стандарти. Архівні документи, які стосуються політичної боротьби середини минулого століття, а особливо політичних репресій, у тих країнах, що перейшли від тоталітаризму до демократії, давно відкриті для громадськості. Оприлюднення архівних документів спецслужб тоталітарного періоду свідчить про те, що державна влада остаточно позбавилася політичного спадку недемократичного минулого, і що особливо важливо, зробила його однозначну оцінку.
Уважаємо, що зупинення роботи над опрацюванням та оприлюдненням архівних матеріалів Галузевого державного архіву СБУ стане кроком назад в утвердженні демократії у нашій країні і, щобільше, негативним сигналом для інших країн про відмову українського керівництва від базових демократичних цінностей. Такі дії не сприятимуть розвиткові історичної науки, а за певних обставин можуть прямо перешкоджати новим дослідницьким роботам. Робота над розсекреченням архівних документів й надалі має залишатися у правовому полі, як цього вимагає чинне законодавство та загальноприйнята практика демократичних держав світу, зокрема коли йдеться про забезпечення права громадян на вільний доступ до інформації», – зазначено у зверненні, яке підписали Роман Шуст, Михайло Кріль, Леонтій Войтович, Оксана Франко, Роман Сілецький, Зоя Баран, Ольга Щодра, Алла Середяк, Андрій Козицький, Тарас Марискевич, Іван Федик, Віктор Сусак, Ігор Мрака, Богдан Чума, Модест Чорний, Юрій Овсінський, Ярослав Погоральський, Олег Дудяк, Левко Калиняк, Ігор Лило, Тарас Возняк.
http://zaxid.net/newsua/2010/3/29/172510/
СБУ розсекретить архівні матеріали
СБУ прогнозує, що обсяг розсекречених архівних документів вже найближчим часом становитиме близько однієї тисячі томів.
Як повідомили в прес-службі установи, тільки від березня 2010 року експертна комісія департаменту архівного забезпечення СБУ розсекретила 46 переліків та ще 34 підготувала для розгляду найближчим часом.
Розсекречені документи для полегшення роботи з ними та створення страхового фонду копіюються в електронному вигляді та вводяться до бази даних Інформаційно-довідкового залу СБУ.
Вільний доступ до більшості розсекречених документів, розміщених у відкритому електронному архіві (адреса: м. Київ, вул. Ірининська, 4), мають усі охочі.
http://tsn.ua/ukrayina/sbu-rozsekretit-arhivni-materiali.html
Архівні документи СБУ щодо Голодомору вміщено у збірнику, представленному в львівському музеї "Тюрма на Лонцького"
Понад 400 документів, що висвітлюють причини, перебіг і наслідки однієї з найбільших національних трагедій, стали відкритими для широкого загалу. У львівському музеї "Тюрма на Лонцького" представлено видання "Голодомор 1932-33 років в Україні за документами Галузевого державного архіву СБУ. Анотований довідник", яке підготували науковці Центру дослідження визвольного руху.
Як повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу, в книзі містяться документи таємного діловодства, нормативно-розпорядчі документи, документи архівно-кримінальних справ, агентурно-оперативні дані та документи приватного походження, спогади очевидців, нащадків.
Переважна більшість тиражу буде скерована до бібліотек та наукових, навчальних установ України, а також зарубіжним дослідникам.
http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=967513
Розсекречення архівних документів НКВС-КДБ триває – СБУ
Служба безпеки України продовжує розсекречувати архівні документи НКВС-КДБ. Про це в ефірі Радіо Свобода заявив екс-завідувач відділу науково-дослідної роботи Національного архіву СБУ, дослідник історії спецслужб Дмитро Вєдєнєєв.
«За 2010 рік Держархів СБУ подав до розтаємнення 56 тисяч документів у майже 1,5 тисячі томах. Розтаємнення йде посторінково: кожен аркуш переглядається, виявляється, чи є там інформація, яка підлягає затаємненню, згідно з законодавством, відповідні документи подаються держексперту – це може бути голова СБУ або хтось із його заступників. Це надзвичайно містка і клопітка робота, яка ведеться безперервно. Крім того, в управліннях СБУ в областях, у регіонах розтаємнено за 2010 рік понад 37 тисяч справ», – сказав Вєдєнєєв.
За його словами, інформаційно-довідковий зал, створений за ініціативою екс-голови СБУ Валентина Наливайченка, за минулий рік відвідали 650 осіб. «Більше того, до банку даних внесені 4,5 тисячі нових документів, і як нас запевняють, наповнення постійно триває», – сказав екс-завідувач відділу науково-дослідної роботи Національного архіву СБУ.
Крім того, як повідомив Вєдєнєєв, у читальному залі Держархіву СБУ в Києві за рік працювали 282 відвідувачі порівняно з 298 в 2009-му.
За словами дослідника, ці дані Інститут національної пам’яті отримав від заступника начальника Галузевого державного архіву СБУ Олександра Лошицького.
http://www.radiosvoboda.org/archive/news/latest/630/630.html?id=2324452
---------- Добавлено в 19:20 ---------- Предыдущее сообщение было написано в 19:20 ----------
Документи історичного архіву СБУ не містять держтаємниці – Наливайченко
Колишній голова Служби безпеки Валентин Наливайченко в ефірі Радіо Свобода заявив, що в історичному архіві СБУ немає документів, які містять державну таємницю.
«Оперативний архів вже давно відділений від історичного архіву СБУ. Це треба визнати і спокійно, відкрито працювати, безумовно дотримуючись процедури. Безумовно, в будь-якій спецслужбі є процедура розсекречення. Але наш досвід 2008-2009 і початку 2010 років показав, що треба залучати істориків, неурядові організації, фахівців, правозахисні організації обов’язково до самого процесу розсекречення. І тоді буде все зрозуміло і буде фахова відповідь, а не політична на це питання», – сказав екс-голова Служби безпеки.
Наливайченко заявляє, що треба чіткіше визначити функції СБУ і вилучити з цього переліку слідчі дії.
Також, за його словами, треба на законодавчому рівні відкрити доступ до так званих нереабілітованих, але так само сфальсифікованих радянськими карально-репресивними органами справ проти громадян.
Як заявив Наливайченко, справи проти активістів організації «Тризуб» є подібними до справ 1937-го року, оскільки йдеться про політичне переслідування громадян за «доносом комуністів». Згідно з законом про Голодомор та рішенням суду, яким засуджено Сталіна та інших організаторів Великого Голоду як злочинців ( це рішення за Міжнародною конвенцією ООН визнали 146 країн світу), встановлення пам’ятника Сталіну є порушенням чинного законодавства, наголосив голова політради партії «Наша Україна». За його словами, затриманих необхідно звільнити якнайшвидше і порушити справу проти тих, хто чинив протиправні дії щодо «тризубівців».
http://www.radiosvoboda.org/archive/news/latest/630/630.html?id=2324382
vBulletin версії 3.8.2, © 2000-2012, Jelsoft Enterprises Ltd.
Переклад: © Віталій Стопчанський, 2004-2009