Паніка

[F.N.]

Питання перше: у всіх вдома є сіль і сірники?

Сьогодні у місті немає де купити солі. Паніка. Ходять чутки, що у Києві сіль по 8 грн. А з чого почалося: вчора по каналу СТБ у вечірньому випуску новин показали репортаж із Полтави, де підприємці в Метро тарилися сіллю. Вигрібали начисто усю сіль і сірники. От тепер і нема ніде солі.

Питання друге: Кому вигідна ця паніка?

[Schulz]

спекулянтам, пустили чутку(репортаж), тепер почнеться паніка, відповідно продавці підвищать ціну і на цьому наживуться...

[Відсутній]

НУ не буде тих сірників і солі 2-3 тижні, далі усе знову з2явиться, єдина проблема в тому, що ціни уже можуть не лпустити до теперішніх, хоча у Львові наче ніякої кризи з цими товарами немає.

[Гонта]

ЗМІ: З магазинів трьох областей України зникла сіль

Учора з магазинів Харкова зникла сіль. За останні два дні харків'яни придбали місячний запас цього продукту. Підвищений попит на сіль спостерігається також у Дніпропетровській та Полтавській областях, повідомило видання КоммерсантЪ-Украина. У сьогоднішньої статті В Україні порушиться баланс солі, Ъ зазначив, що причиною ажіотажу стали чутки про швидке закриття найбільшого виробника солі, держпідприємства Артемсіль, яку було поширено в сусідніх Харківській, Полтавській та Дніпропетровській областях.

Учора до 10 години ранку з прилавків магазинів та ринків Харкова повністю зникла сіль. Як повідомили Ъ у низці торгових точок, за останні два дні покупці придбали місячний запас солі.

"Якщо раніше брали максимум дві пачки, то зараз одразу по 10-15", - розповів продавець ТЦ Казка Наталія Дрозд. На кіосках з'явилися оголошення "солі немає". Одночасно з дефіцитом солі в місті виник дефіцит сірників.

Підвищений попит на сіль, як уже повідомлялося, спостерігається і в Полтавській області. Зокрема, у Кременчуці цей продукт взагалі зник з прилавків. Начальник управління з питань розвитку споживчого ринку, сфери побутових послуг та підприємництва Полтавської облдержадміністрації Михайло Бугрій заявив, що ніяких об'єктивних причин для такої паніки немає.

За його словами, соляні заводи працюють у звичному режимі. "Ми збільшили завезення необхідних товарів, але люди закуповують їх великими партіями", - сказав він.

Жителі Полтави купують відразу по 10-12 кг солі. Через це в деяких магазинах ціни на сіль різко підвищилися. Якщо тиждень тому кілограмову пачку можна було купити за 1 грн., то зараз вона коштує 2,50-7 грн.

"За останні три дні ми продали річний обсяг солі", - розповів журналістам приватний підприємець із села Хомутець Миргородського району Іван Чайка. У деяких супермаркетах області встановили ліміт - не більше 4,5 кг солі на руки.

Спостерігається ажіотаж і у Дніпропетровську. "Ми не встигаємо викладати упаковки з сіллю на полиці. При цьому у нас немає проблем з поставками", - зазначила продавець-консультант одного з супермаркетів АТБ.

Причиною різкого підвищення попиту на сіль, як з'ясувало видання, стали чутки про швидке закриття найбільшого виробника солі держпідприємства Артемсіль. Однак, підприємство виступило з офіційним спростуванням інформації про закриття заводу з виробництва солі.

"На даний час ДП Артемсіль відвантажує продукцію в широкому асортименті усім споживачам, які живуть як в Україні, так і за її межами. Відпускна ціна - 41 коп. За 1 кг фасованої солі - залишається незмінною з минулого року, і найближчим часом не підвищиться" , - йдеться в заяві ГП.

Виробники харчової йодованої солі також стверджують, що ціни на їхній товар не зміняться. "Ніякого підвищення цін на нашу продукцію не планується", - запевнив Ъ комерційний директор КНПП Йод Олег Нагорний.

Також видання зазначило, що, на думку деяких дистриб'юторів, ситуація, що склалася в трьох областях, не повинна повторитися у Києві. "Я не бачу ніякого ажіотажного попиту на сіль у столиці і не бачу причин, чому він повинен виникнути", - сказав комерційний директор ТОВ Квіза Трейд (мережа Велика Кишеня) Дмитро Каширін.

Водночас, за словами директора ТОВ О `кей Україна Войцеха Гвардіса, у київському супермаркеті мережі сіль є, але в останні дні попит на неї зріс. "Причина тому - зайве нагнітання ситуації у пресі", - заявив він.
novynar.com.ua/politics/57196

[Гонта]

«Продуктова лихоманка». З полиць магазинів змели місячні запаси солі. Хто сіє паніку серед людей?

Сіль опинилася у переліку дефіцитних товарів у Полтавській, Дніпропетровській, Харківській, Луганській, а тепер вже і у Миколаївській областях. Підвищився попит на крупи, мило і сірники. Чим викликаний цей ажіотаж? Чи достатньо має Україна запасів солі, чи буде рости на неї ціна? І чи продовжують люди масово скуповувати інші товари?

Соляна лихоманка поволі вщухає

Першою соляна паніка охопила Полтавщину. Підприємець Віктор Володимирович з міста Зінькова розповідає, що ціни на сіль в регіони за два тижні зросли наполовину. «Два тижні тому люди почали багато закуповувати кухонної солі. Доводилося закупки робити двічі на тиждень. Зараз ажіотаж уже закінчився. Але вартість солі зросла на 40 копійок за пачку. Наразі ціна оптового продажу становить 1,45 гривні, а в роздріб – до 2 гривень. Подорожчали й сірники, пачка яких тепер коштує 20 копійок».

Скільки коштує сіль у Києві і чи легко її можна придбати у магазинах, з’ясовувала кореспондентка Радіо Свобода Наталка Коваленко.

Я й не помітила, як у мене вдома закінчилася сіль. Зайшовши в найближчий столичний супермаркет на жодній з поличок солі я не побачила. Знайшла її лише в маленькому кіоску на базарі поруч. Продавець Ольга, яка працює тут щодня вже декілька років поспіль, розповідає, що на цьому тижні люди й справді почали робити масові закупки солі. «Люди розкуповують сіль по 7-10 пачок відразу. Люди почули, що солі не буде, й злякалися, тому й скуповують її».

Ціна на сіль в їхньому кіоску не змінювалась, оскільки вся вона ще зі старих запасів, говорить Ольга. Найдешевша пачка кам’яної солі коштує 1,5 гривні, йодована – 2 гривні.

Пенсіонерка Галина Григорівна, яка голосно обговорювала причини масового скуповування солі зі своєю знайомою, говорить, що ажіотаж був спеціально створений, щоб підняти ціну на сіль. «Я не закуповую сіль, але ще влітку була стаття в газеті про те, що Росія скуповує українську сіль. Сіль у нас є, але зробили повідомлення про її зникнення, щоб підвищити на неї ціну».

Але зараз люди вже заспокоїлись і соляна лихоманка поволі вщухає, говорять продавці. Та й відсутність якогось продукту в магазині – ще не ознака дефіциту.

Підстав для продуктового дефіциту немає

Підстав для продуктового дефіциту, це стосується і солі також, наразі немає, стверджує економіст Олександр Жолудь. Паніка викликана можливим підвищенням цін на харчі. «Будь-який магазин закуповує ту кількість солі, яку він може продати впродовж місяця. Коли починається подібна паніка, люди починають скупувати значно більше (тієї ж таки солі), ніж їм потрібно. Відповідно, не розраховуючи на таке споживання, товар зникає з магазину».

Запасів солі вистачає навіть на посипання доріг

За останні кілька днів з полиць супермаркетів у Дніпропетровську змели місячні запаси солі. Ажіотажний попит на сіль спалахнув, коли люди побачили з екранів телевізорів масове скуповування солі у сусідній Полтавщині. До того ж містом ширяться чутки про неймовірне подорожчання найближчим часом цього продукту і зникнення його з вільного продажу, повідомляє місцева кореспондентка Радіо Свобода Юлія Рацибарська.

У ситуації миттєво зорієнтувались торгівці, ціни на ринках зросли у кілька разів, а торгових точок із сіллю поменшало. Приміром, на найбільшому ринку міста «Озерка» пачку можна було купити за 3 гривні і навіть за 7 гривень.

Пані Надія добрала одну з останніх пачок у супермаркеті. «Зять купив за 3гривень пачку солі, а на базарі й по 5 гривень продають».

У магазинах і супермаркетах продавці дивуються: до такого попиту на сіль не були готові. Якби не чутки про закриття заводу в Артемівську, кажуть, сіль лежала б на полицях, як і зазвичай. А втім зараз соляна лихоманка поволі вщухає. Артемівський завод спростував чутки про закриття. Та й міська влада Дніпропетровська заявила, що запроваджує вимушений контроль постачання і реалізацію соціальної групи товарів у місті, зокрема солі й сірників.

Міський голова запевнив: запаси солі, закупленої для посипання доріг, у випадку чого згодяться і в їжу. Якщо така потреба буде, її можуть навіть роздати задарма. «Ми зараз продовжуємо сипати сіль харчової якості на дороги міста, підставляйте мішки, беріть», - зазначив міський голова Іван Куличенко.

Паніку нагнітають штучно

А у сусідній Донецькій області соляної лихоманки немає, каже місцевий журналіст Олександр Наумов. За його словами, паніку нагнітають штучно. «Мої колеги, прочитавши в Інтернеті про те, що у нас дефіцит солі, вирішили з’ясувати причину. Виявилося, що хтось писав цю статтю на замовлення і отримав за це пристойний гонорар. Єдине – деякі магазини у нас зробили оголошення: «Відпускати цукор в одні руки не більше 20 кілограм» - і цукор відразу ж розхватали».

Ціну підвищувати не збираються

2 мільйони 600 тисяч тонн солі - харчової і технічної - видобув за минулий рік один із найкрупніших в Україні заводів із виробництва цього продукту «Артемсіль».

Відтак, за словами його комерційного директора Ігоря Костиріна, дефіциту солі в Україні немає, і ціну на неї підприємство підвищувати не збирається. «Відпускна ціна звичної пачки солі для населення як була, так і залишилась 42 копійки. А це значить, що підвищення цін - спекуляція. І ажіотаж – частково наслідки фінансової кризи. Наразі багато, хто боїться, що таке ж піде по ринку крупи, цукру та сірників. Потрібно, щоб місцева влада прослідкувала за ціноутворенням».

За словами, Ігоря Костиріна, підприємство «Артемсіль» - прибуткове і працює на повну потужність.Ніяких фінансових чи організаційних проблем немає. А запасів солі вистачить ще на сотні років.

Незважаючи на запевнення виробників солі, що цього продукту в Україні не бракує, люди продовжують скуповувати сіль. У Маріуполі Донецької області ажіотаж навколо неї сягнув такого рівня, що за кожні дві години в магазинах скуповують 6 мішків цього продукту. Хоча зазвичай такої кількості вистачало на тиждень торгівлі, кажуть місцеві продавці.

Чи відчуваєте Ви дефіцит солі та інших продуктів? Чи робите Ви масові закупки?

Валентина Петрівна, касир: Щосуботи я роблю закупки. Ніякого дефіциту продуктів немає, але й грошей немає.

Валентин, інженер: Асортимент продуктів погіршився. Наприклад, м’ясних виробів. А масових закупок не роблю, бо всі гроші на операції витратив.

Надія Іванівна, домогосподарка: Я собі ще до кризи купила 2 мішки цукру та мішок муки. Все інше, що мені потрібно, поки що є.

Олександр Володимирович, письменник: Я не закуповую масово продукти, бо передбачити, чого завтра на прилавках не буде, не можна. Зараз у магазинах повно всього.

Тамара Сергіївна, пенсіонерка: У мене один дефіцит – гроші, а продуктів харчування вистачає. Я живу сьогодні одним днем.
radiosvoboda.org/content/Article/1503212.html

[Гонта]

Солі вистачить всім: на сьогодні з підземних комор її вибрано лише 1 відсоток

Шахти в Донбасі бувають різні. Чорні - вугільні, жовті - охрові, в червоних добували кіновар, а в забоях білих рубають сіль. Ту саму сіль, без якої не обходиться жодна господиня, жодна галузь народного господарства. Два професійних свята відзначають соляники - це день шахтаря, адже соляні копальні ще шахтами називають, і день працівника харчової промисловості. Як мовиться, з сіллю і стіл - престол, без солі і стіл як дошка. Проте, виявляється, без солі і криза не криза, і політика не політика, - зазначили кореспонденту УКРІНФОРМу на державному підприємстві об'єднанні "Артемсіль" Донецької області.

Чутки про зникнення солі поширилися з Полтави. І пішло й поїхало. У Донбасі спочатку на подібні повідомлення просто не звернули уваги, бо нестачі солі не може бути, тому, що не може бути ніколи.

Соляники - і гірники, і харчовики водночас. Про шахтарів білих забоїв говориться ще як про людей, які роблять наше життя смачнішим. В останній місяць вони значно постаралися і для того, щоб заспокоїти стривожене чутками суспільство, які в умовах кризи гірше пожежі. У Донбасі безперестанку запевняють: солі вистачить на всіх, запаси її "практично не обмежені", і це не образний вислів, а цілком технічний висновок. Однак як не абсурдні чутки з технічної точки зору, на практиці легкі на підйом і кмітливі спекулянти і всілякі шахраї встигли на ажіотажі нагріти руки. Пішла чехарда з наявністю солі в магазинах і цінами на неї. Державному підприємству "Артемсіль", у якого, до речі, тільки оптових споживачів близько 50 тисяч, довелося спочатку піти на збільшення солевидобутку на 15%. Таким є показник лютого. Далі - більше. Соляники перейшли на тризмінну роботу, чого, як відзначає Ольга Петрова, начальник відділу розвитку харчової і переробної промисловості управління агропромислового виробництва Донецької облдержадміністрації, в лютому ніколи не було за всю історію соляної промисловості Донбасу. Влітку або восени в сезон консервації "Артемсіль" набирала темпів, але ніяк не серед зими.

- Природа розпорядилася так, що Донбасу з її багатств дісталися і незчисленні поклади солі. Розробляє їх тут державне підприємство об'єднання "Артемсіль", оснащене сучасним обладнанням, використовує передові технології солевидобутку, - розповідає його технічний директор Анатолій Бірюков. В соляних копальнях працюють такі ж потужні комбайни, як і в шахтах вугільних, і брати вони здатні дуже міцні мінерали. За своїм потенціалом підприємство є найбільшим серед подібних не лише в Україні, але і в Європі. Були часи, за рік тут видобували, легко сказати, до 7 мільйонів тонн солі. У 2008 році її отримали 2,6 млн тонн, що на 7,1% більше, ніж у 2007 році, і що повністю задовольнило потреби України. Чистого прибутку підприємство отримало 74,6 млн грн., повністю перерахувало всі платежі в бюджет, середню зарплату робітникам довело до 2881,6 грн., яка стабільно і виплачується. Примітно, використовуються поки що потужності "Артемсолі" всього на 35%, так що замовлення на сіль Соледару тільки на руку, і воно здатне осоромити будь-якого поширювача чуток і придушити будь-який ажіотаж. У лютому "Артемсіль" це цілком довело: солі тут виробили 52,8 тисячі тонн, що на 15,2 тисячі тонн більше, ніж в лютому 2008 року. Українська солянка справді виявилася найбездоннішою в Європі.

Донецька сіль експортується в десятки країн світу. Її дуже цінують і люблять в Західній Європі, в Америці і навіть в Африці. Цікаво, що за донецькою сіллю приїжджали замовники аж з Японії, так вона їм сподобалася. Соляні родовища в Донбасі займають 170 квадратних кілометрів. Із соляних пластів, які залягають в околицях міста Соледара, промисловий інтерес становлять 9 найбільш потужних. Копальнями "Артемсолі" сьогодні розробляється один - Брянцевський. Розташований під землею на глибині 200 метрів у висоту він сягає 45 метрів.

Виробляють в Соледарі сьогодні близько 70-ти видів солі. У зв'язку з ажіотажем "Артемсіль" сьогодні налягає на випуск солі в пачках по півтора кілограми. Такі пачки мають найбільший попит. Найбільш ходова - сіль харчова. Сіль йодована - регулює енергетичний обмін, фізичний і психічний розвиток людини. А сіль, яку на селі називаю "лизунцем", без неї не обходиться тваринницька галузь. Такої солі в Артемівську виробляють три види. 20 видів солі промислового вжитку відправляється для потреб найрізноманітніших галузей - від металургійної до текстильної, від енергетичної до хімічної. Є і продукція ексклюзивна - це світильники. Вони призначені не лише для кращого освітлення приміщень, але й поліпшення мікроклімату в них. Такі світильники насичують приміщення найдрібнішими частинками солі, особливо сприятливо діють на людей, які страждають на бронхіальну астму та алергічні захворювання. Виробляються такі світильники, які отримали назву "Північне сяйво", з цільного шматка солі, видобутого в гірському масиві, і мають досить оригінальні форми. Адже це тільки дещиця того, що можна було б розповісти про звичайну сіль, без якої не можна уявити жодної домівки.

Так само багато можна було б розповідати і про саме підприємство і його шахтарів, які працюють в білих забоях. Річ у тім, що в "Артемсолі", де сьогодні працює понад 3 тисячі людей, чудово розуміють і по-діловому використовують унікальні можливості своїх копалень. Ось лише кілька тому прикладів. Тут водять екскурсії, мають свій підземний музей, проводять концерти і вінчають молодих у підземній церкві. У відпрацьованих виробках працює спелеосанаторій, який потрібний в першу чергу астматикам. Підприємство тісно співпрацює з вченими інституту УкрНДІсіль і думає про перспективи.

Марсель, Зальцбург, Солекамськ, Соледар - немало місць на землі, які тісно пов'язані з сіллю. Артемівськ і його місто-супутник Соледар також стоять на солі. Примітно, що на сьогоднішній день її вибрано з підземних комор всього 1 (один) відсоток.

Звідки пішла донецька сіль? Шумів колись над територією нинішнього Донбасу світовий океан. Досі в чистому полі донецькому знаходять археологи акулячі зуби. Ось і накопичив океан безмежні поклади солі. Промислове ж виробництво екологічно чистої, першокласної за своїми параметрами кам'яної солі почалося в районі нинішнього Артемівська у 1881 році, з пуском в експлуатацію Брянцевської солекопальні. З тих пір копальнями "Артемсолі", а їх у складі об'єднання нині п'ять, було видобуто, перероблено і реалізовано споживачам понад 200 мільйонів тонн солі.
ukrinform.ua/ukr/order/?id=788296

[Гонта]

"Артемсіль" щоденно поставлятиме на 6 вагонів солі більше в регіони ажіотажного попиту

Щодня на 6 вагонів солі більше поставлятиметься до проблемних регіонів. Як повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу, про це під час прес-конференції розповів генеральний директор державного підприємства об'єднання "Артемсіль" Дмитро Доценко.

За словами Дмитра Доценка, сьогодні на підприємстві розроблено ряд заходів з подолання ажіотажного попиту на продукцію "Артемсолі". "Сьома копальня працює в посиленому режимі. Відучора тут почала працювати додаткова зміна з виробництва кілограмової пачки. Удвічі збільшене відвантаження солі автотранспортним самовивозом за попередніми договорами. Я думаю, що вжиті заходи найближчим часом задовольнять ажіотажний попит на ринку" - відзначив Дмитро Доценко.

Вже в лютому підприємством, порівняно з минулим роком, на 16,7 тисячі тон більше вироблено фасованої солі. Проте "Артемсіль" є державним підприємством з плановим виробництвом. Саме тому сьогоднішній ажіотаж може призвести до негативних наслідків. Існують певні місяці, коли попит на сіль падає. Насичення ринку протягом двох найближчих місяців може призвести до різкого падіння попиту на цю продукцію надалі. В результаті може зупинитися одна або дві шахти. Колектив цих копалень доведеться відправляти у відпуски. "Тому подібні процеси на ринку не на користь підприємству, а вигідні спекулянтам, - переконаний Артемівський міський голова Олексій Рева. - Я думаю, що в умовах фінансово-економічної кризи в Україні окремі недобросовісні дилери створили ажіотаж в кількох областях України. Керівництво підприємства "Артемсіль" разом зі своєю командою упродовж 3-4 днів стабілізує цю ситуацію. Всі можливості для поставок солі не лише в Україну, але й в 23 країни світу є". Причини виникнення ажіотажного попиту на ринку з'ясовуватимуть правоохоронні органи. Відповідну заяву Олексій Рева подав до СБУ.

Довідка. Виробнича потужність підприємства - 7 млн тонн солі за рік. За рік видобувається 2,5-3 млн тонн солі, з них 1 млн тонн солі - для споживачів України. Частка на ринку України "Артемсолі" 95%. 28 січня 2009 року Генеральним директором державного підприємства об'єднання "Артемсіль" призначений Дмитро Доценко.
ukrinform.ua/ukr/order/?id=788585